ПОРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
поро́ти
споріднене з гр. πείρω (‹*peri̯ō) «проколюю, протикаю», ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув», πόρος «прохід», гот. faran «їхати»;
псл. *porti (porjǫ), пов’язане з *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. напери «проколов», разперɤ «розпорю»);
р. поро́ть, бр. паро́ць, др. пороти, п. заст. pruć, próć, ст. (багатораз.) parać, ч. párati, слц. párat’, вл. próć, нл. projś, ст. proś, болг. по́ря «порю», м. пори «поре», схв. по̀рити, слн. práti, цсл. прати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпі́рчити
«відлупцювати»
поро́льний
по́ротий
поро́тина
«тавро на вівці, свійській птиці; вухо, розрізане вздовж до половини; розріз перетинки між пальцями»
поро́тися
ро́зпір
«розпорене місце»
ро́зпі́рка
розпо́рина
«тс.»
спо́рок
«споротий верх одягу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́ць | білоруська |
| по́ря «порю» | болгарська |
| próć | верхньолужицька |
| faran «їхати» | готська |
| πείρω «проколюю, протикаю» (‹*peri̯ō) | грецька |
| ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| пороти | давньоруська |
| пори «поре» | македонська |
| projś | нижньолужицька |
| *porti (porjǫ) | праслов’янська |
| *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. нап$ери «проколов», разп$ер$ɤ «розпорю») | праслов’янська |
| поро́ть | російська |
| напери | русько-церковнослов’янська |
| разперɤ | русько-церковнослов’янська |
| по̀рити | сербохорватська |
| párat' | словацька |
| práti | словенська |
| прати | церковнослов’янська |
| párati | чеська |
| proś | ? |
пора́ «час»
очевидно, псл. pora «час; година, удар» (пор. цсл. пора «удар, поштовх»), пов’язане чергуванням голосних з *perti «бити»;
первісно означало удар як сигнальне позначення певного часу (пор. čаsъ «тс.»);
менш переконливе зіставлення з р. спо́рый, [пори́ть] «товстіти, жиріти; бути в доброму стані» (Иванов–Топоров 250; Вайан Пробл. ист. и диал. 87; Snoj Jezik in slovo 30 (1984–5), 117–120), з гр. πορει˜ν «дати, надати; визначити наперед» (Фасмер ІІІ 328; Преобр. ІІ 106), πόρος «прохід» (Младенов 489), або виведення як запозичення від гр. φορά «несення; вантаж; плодючість, урожай» (Семереньи ВЯ 1967/4, 22);
р. пора́, бр. пара́, др. пора, п. ч. діал. pora, болг. по́ра «вік (людини)», м. пора «тс.; середовище, коло людей»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впо́ру́
поро́ю
«іноді»
упо́ру
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пара́ | білоруська |
| по́ра «вік (людини)» | болгарська |
| πορει˜ν «дати, надати; визначити наперед» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| φορά «несення; вантаж; плодючість, урожай» | грецька |
| пора | давньоруська |
| пора «тс.; середовище, коло людей» | македонська |
| pora | польська |
| pora «час; година, удар» (пор. цсл. пора «удар, поштовх») | праслов’янська |
| *perti «бити» | праслов’янська |
| спо́рый | російська |
| пори́ть «товстіти, жиріти; бути в доброму стані» | російська |
| пора́ | російська |
| пора | церковнослов’янська |
по́ра
нвн. Póre «пора» через пізньолат. porus «тс.» походить від гр. πόρος «місце переправи; протока; міст; дорога, шлях; (анат.) канал, пора», пов’язаного зπείρω «проколюю, пробиваю; розтинаю», спорідненим з псл. na-periti «проколювати» (стсл. наперити «тс.») і, більш віддалено, з лат. porto «несу», двн. faran «їхати», нвн. fahren «тс.», вірм. heriwn «шило», псл. *pormъ, укр. поро́м;
запозичення з німецької мови;
р. бр. болг. м. схв. по́ра, п. por (чол. р.), ч. слц. pór (чол. р.), вл. pora, слн. póra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пори́на
«пора»
по́ристий
порува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ра | білоруська |
| по́ра | болгарська |
| pora | верхньолужицька |
| heriwn «шило» | вірменська |
| πόρος «місце переправи; протока; міст; дорога, шлях; (анат.) канал, пора» | грецька |
| πείρω «проколюю, пробиваю; розтинаю» | грецька |
| faran «їхати» | давньоверхньонімецька |
| porto «несу» | латинська |
| по́ра | македонська |
| Póre «пора» | нововерхньонімецька |
| fahren «тс.» | нововерхньонімецька |
| porus «тс.» | пізньолатинська |
| por (чол. р.) | польська |
| na-periti «проколювати» (стсл. нап$ерити «тс.») | праслов’янська |
| *pormъ | праслов’янська |
| по́ра | російська |
| по́ра | сербохорватська |
| pór (чол. р.) | словацька |
| póra | словенська |
| наперити | старослов’янська |
| поро́м | українська |
| pór (чол. р.) | чеська |
ви́пороток «мертвонароджена чи вирізана з утроби матері тварина; хутро такої тварини»
псл. *jьzportъkъ, *jъzpьrtъkъ;
здається пов’язаним з поро́ти (випо́рювати);
враховуючи р. за́порток «тухле яйце», Преображенський (II 110) підводить усі ці форми під р. по́ртить «псувати» і припускає для нього первісне значення «висиджувати, гріти висиджуванням» або «носити в животі», вважаючи його спорідненим з лит. pereti «висиджувати, виводити пташенят», лтс. perêt «сидіти на яйцях, висиджувати курчат», двн. farro (far) «бичок», лат. pario «народжую», гр. πόρτις (πόρταξ, πόρις) «теля, телиця», ос. firťon «худоба», дінд. pṛthukaḥ «дитина; звірятко», похідними від іє. *реr- «вибиратися назовні, народжуватися»;
сумнівно;
р. [вы́порток, вы́пороток, вы́праток], бр. вы́парак «тс.», др. испоротокъ «жива дитина, вирізана з утроби матері», п. wyporek «випороток», wyprutek «тс.», ч. spratek «недоношена тварина; шкурка з недоношеної тварини», [výparek] «теля-недоносок», болг. изпо́рец, цсл. испрътъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́порок
ви́порток
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вы́парак «тс.» | білоруська |
| изпо́рец | болгарська |
| πόρτις «теля, телиця» (πόρταξ, πόρις) | грецька |
| farro «бичок» (far) | давньоверхньонімецька |
| pṛthukaḥ «дитина; звірятко» | давньоіндійська |
| испоротокъ «жива дитина, вирізана з утроби матері» | давньоруська |
| *реr- «вибиратися назовні, народжуватися» | індоєвропейська |
| pario «народжую» | латинська |
| perêt «сидіти на яйцях, висиджувати курчат» | латиська |
| pereti «висиджувати, виводити пташенят» | литовська |
| firťon «худоба» | осетинська |
| wyporek «випороток»«тс.» | польська |
| wyprutek «випороток»«тс.» | польська |
| *jьzportъkъ | праслов’янська |
| за́порток «тухле яйце» | російська |
| по́ртить «псувати» | російська |
| вы́порток | російська |
| вы́пороток | українська |
| вы́праток | українська |
| výparek «теля-недоносок» | українська |
| испрътъкъ | церковнослов’янська |
| spratek «недоношена тварина; шкурка з недоношеної тварини» | чеська |
| *jъzp | ? |
| поро́ти (випо́рювати) | ? |
| значення «висиджувати, гріти висиджуванням» | ? |
| або «носити в животі» | ? |
спірни́ця «цибуля ріпчаста, цибуля городня, Allium cepa L.» (бот.)
можливо, пов’язане з пір «цибуля порей, Allium porrum L.»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пір «цибуля порей, Allium porrum L.» | українська |
пері́й «харіус, Thymallus thymallus L.» (іхт.)
очевидно, похідне утворення від перо́, оскільки тіло харіуса вкрите на боках великою лускою;
п. [pyr] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пері́ка
«вид дрібної риби»
перни́ця
«харіус»
пир
пирьок
пір
«тс.»
пірь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pyr «тс.» | польська |
| перо́ | українська |
поре́й «пір, Allium porrum L.» (бот.)
нвн. Pórrei (Porré(e)) походить від фр. porrée «тс.», що продовжує нар.-лат. *porrata, пов’язане з лат. porrum «тс.»;
очевидно, за посередництвом російської мови запозичено з німецької;
р. поре́й, бр. парэ́й, вл. нл. porej;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пір
по́ра
порр
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| парэ́й | білоруська |
| porej | верхньолужицька |
| porrum «тс.» | латинська |
| *porrata | народнолатинська |
| porej | нижньолужицька |
| Pórrei | нововерхньонімецька |
| поре́й | російська |
| porrée «тс.» | французька |
пори́коза «короста, сверблячка»
очевидно, результат видозміни деетимологізованого [порико́жа] «тріскання шкіри на губах, виникнення тріщин на руках, ногах» Нед, утвореного з наказової форми 2-ої ос. одн. від дієслова поро́ти та іменника ко́жа (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| порико́жа «тріскання шкіри на губах, виникнення тріщин на руках, ногах» | українська |
| поро́ти | українська |
| ко́жа | українська |
по́рно «зручно»
р. [по́рно] «міцно, надійно, швидко, прудко», [по́рко] «швидко, прудко», [по́рный] «дорослий; дозрілий; придатний», [порно́й] «тс.», є похідними від пора́, що відповідає укр. пора́;
очевидно, запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рно «міцно, надійно, швидко, прудко» | російська |
| по́рко «швидко, прудко» | російська |
| по́рный «дорослий; дозрілий; придатний» | російська |
| порно́й «тс.» | російська |
| пора́ | українська |
| пора́ | українська |
по́рох «пил; рід вибухової речовини»
псл. *porxъ ‹*pors-, пов’язане чергуванням голосних з *pъr̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба»), *pьr̥stь (укр. персть);
споріднене з дінд. pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий», дісл. fors «водоспад», лтс. pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна», parslas «пластівень снігу», лит. purslas «піна (на губах)», хет. papparš- «прискати»;
р. по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]», бр. по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]», др. порохъ «пил», п. proch «пил; рід вибухової речовини», [parch] «пил», ч. слц. prach «пил, рід вибухової речовини», вл. нл. proch «пил; порошок; рід вибухової речовини», болг. прах «пил, порошок», м. прав, схв. пра̑х, слн. práh «тс.», стсл. прахъ «порох, пил»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпоро́шник
«пилосос»
запоро́ха
«порошинка в оці»
запоро́шина
«тс.»
напоро́ха
«пил, сміття»
папоро́ша
«пороша»
пороха́нь
«гниле дерево»
пороха́рня
«пороховий завод»
пороха́чка
«кріт»
порохівни́к
«пильовик (плащ)»
порохівни́ця
порохі́вня
«пороховий склад; пороховий завод»
порохки́й
«який розсипається на порох; пухкий»
порохна́вий
«порохнявий»
порохна́віти
порохна́вка
«чорнозем, перегній»
порохна́тий
«зітлілий, трухлявий»
порохна́че
«гниле дерево»
(зб.)
порохни́й
«порошний»
порохни́на
«тс.»
порохни́стий
«тс.»
порохни́ця
порохні́ти
порохно́
поро́хня́
«порохно»
порохня́ва
«тс.»
поро́хня́вий
(Ме)
порохня́віти
порохня́вка
порохнявкова́тий
«перегнійний; багатий на перегній»
порохня́к
«(зб.) гниле дерево Нед; старезна людина ЛексПол; трухлява палиця, трухлявий шматок дерева ВеБ»
порохня́ний
«порохнявий»
порохня́р
«майстер, який виготовляє порох»
порохня́чка
«тс.»
порохова́тий
«порошний, курний»
порохови́ще
«пороховий склад»
порохо́вня
«тс., пороховий завод»
по́рохо́нь
«порохно Нед; гниле дерево»
поро́ша
«пухкий сніг»
поро́ши́на
пороши́ти
порошкува́ти
«пульверизувати»
порошни́й
порошни́к
«ріг на порох, пляшка на порох Нед; пилосос Куз»
порошни́ця
«порохівниця»
поро́шно
порошня́
«грибковий чорний пил на колосках пшениці»
по́рошо́к
поруши́на
«порошина в оці»
при́порох
«шар пилу»
розпоро́шка
(у виразі [у розпоро́шку] «врозтіч»)
розпоро́шувач
(техн.)
спорохні́вка
«гнилушка, кусок гнилого дерева»
спорохні́лий
спорохнілка
спорохня́вілий
спорохнявка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]» | білоруська |
| прах «пил, порошок» | болгарська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | верхньолужицька |
| pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий» | давньоіндійська |
| fors «водоспад» | давньоісландська |
| порохъ «пил» | давньоруська |
| pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна» | латиська |
| parslas «пластівень снігу» | латиська |
| purslas «піна (на губах)» | литовська |
| прав | македонська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | нижньолужицька |
| proch «пил; рід вибухової речовини» | польська |
| parch «пил» | польська |
| *porxъ | праслов’янська |
| *p<SUP>ъ</SUP>r̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба») | праслов’янська |
| *p<SUP>ь</SUP>r̥stь (укр. персть) | праслов’янська |
| по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]» | російська |
| пра̑х | сербохорватська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | словацька |
| práh «тс.» | словенська |
| прахъ «порох, пил» | старослов’янська |
| papparš- «прискати» | хетська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | чеська |
по́рча «пошкодження, шкода; вада»
очевидно, псл. *zapъr̥titi «зіпсувати» (первісно «засидіти яйце»), пов’язане з *zapъr̥tъkъ «запорток, яйце-бовтун»;
менш переконливе пов’язання з поро́ти, псл. *porti (Фасмер ІІІ 335; Черных ІІ 59; Mikl. EW 243) або з лит. pur̃sti «гнити» (Matzenauer LF 14, 167; Machek Recherches 21);
р. по́рча, по́ртить «псувати, калічити», др. запъртити «пошкодити, попсувати», испъртити «зіпсувати», п. parcieć «псуватися; сохнути, в’янути», ч. ст. zaprtiti «зіпсувати», р.-цсл. пърча (порча) «шкода», пъртити «тратити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́рчений
«зіпсований, який має фізичну ваду»
спорти́ти
«зіпсувати; схибити»
спорчи́ти
«зіпсувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запъртити «пошкодити, попсувати» | давньоруська |
| испъртити «зіпсувати» | давньоруська |
| pur̃sti «гнити» | литовська |
| parcieć «псуватися; сохнути, в’янути» | польська |
| *zap<SUP>ъ</SUP>r̥titi «зіпсувати» (первісно «засидіти яйце») | праслов’янська |
| *zap<SUP>ъ</SUP>r̥tъkъ «запорток, яйце-бовтун» | праслов’янська |
| *porti | праслов’янська |
| по́рча | російська |
| по́ртить «псувати, калічити» | російська |
| пърча «шкода» (порча) | русько-церковнослов’янська |
| пъртити «тратити» | русько-церковнослов’янська |
| поро́ти | українська |
шпа́ра «щілина, тріщина»
псл. [spara];
імовірно, споріднене з псл. *(s)porti, укр. поро́ти;
отже, первісне значення spara «щось розпорене, прорізане»;
пов’язання з п. ст. spar, wspar «приваба на птахи» (Brückner 552–553), з н. sperren «розставляти», давніше «загороджувати, захаращувати» (Фасмер IV 471), з ч. párati se «копатися, возитися з чимось» менш прийнятні;
р. [шпарова́ть] «замазувати тріщини», бр. [шпа́ра] «паз у колоді для моху», [шпар] «паз, виріз у дереві», п. szpara «щілина, шпара», spara «тс.», ч. sрára, (розм.) špára, нл. spara «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́шпари
«тс.»
за́шпори
«гострий біль від морозу, холоду»
шпа́ри
«зашпори»
(мн.)
шпари́на
шпари́стий
«пористий»
шпаркува́тий
«покритий щілинами»
шпарови́ння
«глина, якою замазують щілини»
шпарува́ння
шпарува́т
«забивати планками вертикальні щілини між дошками стіни (веранди тощо)»
шпарува́ти
«замазувати тріщини, щілини»
шпарува́тий
«тс.»
шпару́на
«тс.»
шпару́тина
«щілина, тріщина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпа́ра «паз у колоді для моху» | білоруська |
| шпар «паз, виріз у дереві» | білоруська |
| spara «тс.» | нижньолужицька |
| sperren «розставляти» | німецька |
| spar (ст.) | польська |
| wspar «приваба на птахи» (ст.) | польська |
| szpara «щілина, шпара»«тс.» | польська |
| spara «щілина, шпара»«тс.» | польська |
| spara | праслов’янська |
| *(s)porti | праслов’янська |
| шпарова́ть «замазувати тріщини» | російська |
| поро́ти | українська |
| párati se «копатися, возитися з чимось» | чеська |
| sрára (розм.) | чеська |
| špára (розм.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України