ПОЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з англійської мови;

англ. роlо «тс.» походить від балті-індійського роlо «м’яч»;

пор. тибет. pulu «тс.»;

р. болг. по́ло, бр. по́ла, п. роlо, ч. слц. слн. рólо, схв. по̑ло;

давнє запозичення з польської мови;

п. brezylia «тс.», [brazylja] «стружки бразолії», ст. bryzylja походить від лат. brisilium «азіатська фарбувальна деревина» (можливо, сюди ж лат. brizilla «рослина медунка, з фіолетовими квітками»), що зводиться до мал. berzi, засвідченого у XIII ст. М. Поло;

ця назва дерева перенесена на країну (укр. Бразі́лія, р. Брази́лия, п. Brazylia, Brezylia), на узбережжі якої росли дерева, що давали фарбу темно-синього кольору;

назва дерева неточно виводилась (Тимч. 131; SW І 205) від назви країни Бразі́лія;

псл. polъ;

споріднене з дінд. phálakam «дошка, планка», дісл. fjǫl «дошка», дат. fjæl, шв. fjöl «тс.», норв. fjel «коротка дошка», а також з гр. σφέλας «лавочка, табуреточка», σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник», лат. spolium «знята шкура; руно», дісл. spjald, speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання», дат. spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці», шв. spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно», дангл. speld «тс.», англ. spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати», гот. spilda «дошка; таблиця; стіл», двн. spaltan «розколювати», свн. нвн. spalten, снн. spalden, spolden «тс.», прус. spelanxtis «скалка, тріска»;

іє. *(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати»;

неприйнятне припущення (Jóhannesson KZ 36, 370–371) про запозичення *polъ з давньоісландської мови (дісл. pallr «сходина»);

р. пол «підлога; піл», бр. пол «поміст, піл, нари», др. полъ «низ, основа, підлога», болг. пол «підлога» (з рос.);

пізнє псл. роla «половина; пола», утворене від роlъ «половина, бік»;

р. пола́ «пола», бр. по́лка «пілка (шматок тканини); [пелюшка]», др. пола «шматок тканини, завіса», п. роłа «пола (одягу)», ч. слц. [роla] «тс.», болг. пола́ «спідниця, пола», поли́ (мн.) «поділ», м. пола «поділ, пола (одягу); спідниця», поли (мн.) «поли одягу; стулки дверей», схв. пȍла «половина; пола; пілка (шматок тканини)», слн. рôla «пілка; поділ», стсл. пола «край одягу, одяг; половина»;

не зовсім ясне;

вважається давнім запозиченням від дороманського населення Адріатики (Skok ІІ 697);

схв. [рȍla] «велика скеля», [рòla] «неродюча земля», [роlа̏] «тс.»;

очевидно, споріднене з [пол] «стать», р. болг. м. пол «тс.; половина», схв. по̑л, стсл. полъ «тс.»;

можливо, псл. роla «розлив» (пор. цсл. располѣти сѧ «розлитися»), споріднене з лтс. раli (ра˜і) «повінь», ріlêt «капати», лит. рìlti «лити, сипати»;

неясне;

спроба виведення від *оbъ-dьlě (Трубачев Этимология 1965, 383) не узгоджується з характером голосного і в бі́ля;

пор. відкіля (‹отъколѣ), після (‹послѣ) і ін;

результат видозміни давньоруського складного прийменника подьлѣ (укр. ст. подлѣ, подли, подле), утвореного з прийменника по і іменника *дьля (*dьlja) «довжина», через незасвідчену стадію *підля, *підлі з наступним випадінням д перед л;

заміна початкового п на б, на думку Потебні, звичайна для української мови (РФВ 1880 IV 163), могла відбутись під впливом синонімічного прийменника бли́зько;

кінцеве -я викликане, очевидно, східнослов’янською тенденцією до заміни кінцевого Ѣ, ’е в частині випадків більш відкритим голосним ’а (я);

р. по́дле, бр. заст. подлѣ, др. подълѣ, п. podle, ст. pole, ч. podle, ст. podli, вл. нл. podla «тс.»;

очевидно, утворене з прийменника о та іменника пола́ (по́ли) (див.);

псл. polъ (‹ *polŭ);

можливо, споріднене з алб. palë «сторона, партія, розділ», перс. pahl «сторона», тадж. palu «бік, ребро, сторона»;

здебільшого пов’язується з іє. *(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)», від якого походить і псл. polъ «піл», укр. піл;

останнім часом робляться спроби пов’язати індоєвропейські форми з фінно-угорськими (Попов Из ист. лекс. 38; Machek ESJČ 499);

для порівняння притягаються лів. púol «половина», ст. pool «тс.; сторона», фін. puoli, мокш. пяле «тс.», ерз. пель «половина», мар. пеле «тс.», комі пöв «половина, частинка», удм. пал «половина; сторона; один з пари», манс. pal «сторона, поздовжня половина»;

р. пол «половина; стать», бр. пол «стать», поў-, др. полъ «половина; стать; берег, сторона», п. pół «половина», ч. půl, ст. pól, слц. pol, вл. нл. poł, полаб. pöl (*polú) «тс.», болг. м. пол «стать; [половина]», схв. по̑ «половина», пȍла «тс.», пол «стать», слн. pól «половина», стсл. полъ «половина; стать; сторона; берег»;

запозичення з російської мови;

р. пол «нижній настил у приміщенні, підлога» споріднене з укр. піл «нари в селянській хаті; [підлога]» (див.);

назва зумовлена тим, що братки мають триколірні – біло-жовто-фіолетові – віночки (Вісюліна– Клоков 182; Нейштадт 393–394);

складене утворення з основ полу́- «пів-» і цвіт «колір, квітка»;

р. [полу́цветки] «тс.»;