ПОЛКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
полк «військова одиниця із самостійним управлінням і господарством, яка входить переважно до складу дивізії або бригади; в Україні в XVI--XVIII ст. -- військова й адміністративно-територіальна одиниця»
твердження про власне слов’янське походження псл. *ръl̥kъ (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 223–227; Фортунатов ИТ ІІ 150; Вrückner 448; Mikl. EW 236) менш обґрунтоване;
запозиченими від слов’ян вважаються лит. pul˜kas «натовп, ватага, зграя, юрба; загін, полк», лтс. pùlks (pulˆks) «тс.»;
дісл. днн. дфриз. folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід», двн. folk (folc) «народ; загін, військо», дангл. folc «народ, натовп» генетично пов’язані з алб. plogu «купа, натовп», лат. plēbs (ст. plēbēs) «тс.; плебс, народні маси, простий народ», гр. πληϑος «безліч, сила; натовп», псл. *рьl̥nъ «повний, густий», укр. по́вний;
очевидно, давнє запозичення з германських мов;
псл. *рúl̥kъ «тс.; полк»;
р. полк, [поло́к] «юрба (дівчат)», бр. полк (з р.), др. пълкъ «військо; загін, підрозділ війська, полк; воїнство, військові сили; битва, бій; війна, похід; стан, народ; частина; зібрання», п. pułk «полк», ч. слц. pluk, вл. połk, болг. ст. пълк «тс.», болг. м. полк «тс.» (з р.), схв. пу̑к «тс.; народ, люди, натовп», слн. рólk «полк», стсл. плъкъ «натовп;` колона; бойовий порядок; угруповання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ополча́ти
«(заст.) озброювати для війни, створювати ополчення; підбурювати, настроювати проти кого-, чого-небудь»
ополча́тися
«(заст.) підійматися на війну, іти війною; виступати з нападками, з різкою критикою»
ополче́нець
«учасник, боєць ополчення»
ополче́нє
«озброєння, підготовка до війни; зброя; оборона, захист»
ополче́ння
«військо, що створюється з народних мас»
півк
підполко́вник
«військове звання рангом нижче полковника; особа, що має це звання»
повк
«тс.»
повко́вник
«начальник, правитель полкової області, що обирався полковою радою відкритим голосуванням і затверджувався гетьманським універсалом; командир полку»
(з п. ?)
полкови́й
«(заст.) офіцер полку»
полко́вник
«(заст.) тс.; офіцерське звання або чин в армії; особа, яка носить це звання»
полковникі́вна
«дочка полковника»
полковникува́ти
«бути полковником»
полко́вництво
«посада військового губернатора і командуючого військом округу в гетьманщині; посада командира полку»
полко́вниця
«дружина полковника»
полковниче́нко
«син полковника»
(заст.)
полко́вничий
«полковник»
полко́вничиха
«тс.»
полчани́н
«однополчанин; воїн, боєць, солдат»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| plogu «купа, натовп» | албанська |
| полк (з р.) | білоруська |
| полк «тс.» (з р.) | болгарська |
| połk | верхньолужицька |
| πλη̃ϑος «безліч, сила; натовп» | грецька |
| folc «народ, натовп» | давньоанглійська |
| folk «народ; загін, військо» (folc) | давньоверхньонімецька |
| folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід» | давньоісландська |
| folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід» | давньонижньонімецька |
| пълкъ «військо; загін, підрозділ війська, полк; воїнство, військові сили; битва, бій; війна, похід; стан, народ; частина; зібрання» | давньоруська |
| folk «народ, натовп, юрба; зграя, маса, купа; плем’я, рід» | давньофризька |
| plēbs «тс.; плебс, народні маси, простий народ» (ст. plēbēs) | латинська |
| pùlks «тс.» (pulˆks) | латиська |
| pulˆks | латиська |
| pul˜kas «натовп, ватага, зграя, юрба; загін, полк» | литовська |
| полк «тс.» (з р.) | македонська |
| pułk «полк» | польська |
| *р<SUP>ъ</SUP>l̥kъ | праслов’янська |
| *р<SUP>ь</SUP>l̥nъ «повний, густий» | праслов’янська |
| *р<SUP>ú</SUP>l̥kъ «тс.; полк» | праслов’янська |
| полк | російська |
| поло́к «юрба (дівчат)» | російська |
| пу̑к «тс.; народ, люди, натовп» | сербохорватська |
| pluk | словацька |
| рólk «полк» | словенська |
| плъкъ «натовп;` колона; бойовий порядок; угруповання» | старослов’янська |
| по́вний | українська |
| pluk | чеська |
плік «битва»
можливо, пов’язане з полк, ч. pluk «полк»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| полк | українська |
| pluk «полк» | чеська |
пола́ «край половини одягу; повішене полотнище»
пізнє псл. роla «половина; пола», утворене від роlъ «половина, бік»;
р. пола́ «пола», бр. по́лка «пілка (шматок тканини); [пелюшка]», др. пола «шматок тканини, завіса», п. роłа «пола (одягу)», ч. слц. [роla] «тс.», болг. пола́ «спідниця, пола», поли́ (мн.) «поділ», м. пола «поділ, пола (одягу); спідниця», поли (мн.) «поли одягу; стулки дверей», схв. пȍла «половина; пола; пілка (шматок тканини)», слн. рôla «пілка; поділ», стсл. пола «край одягу, одяг; половина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запі́л
«пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати; [рибальська сітка Ж]»
запі́лє
«бокове приміщення у коморі, клуні для зберігання зерна; засіка (у клуні) для снопів»
за́пі́лка
«фартух»
запі́лля
«підпілля»
запі́лля
«поли»
запі́лок
«відгороджене місце в сараї або в хаті, де стоїть засік»
(1927)
за́пільчи́на
«тс.»
запо́ла
«поділ жіночої сорочки, пола»
запо́ле
за́полє
«тс.»
заполи́ти
«загорнути, закутати»
за́полок
«шкіра живота»
заполя́ти
«тс.»
пи́лка
«пелюшка»
пі́вка
«запаска; ширина полотна; кусок полотна»
пі́лка
«шматок тканини; підстилка; [ряднина, доріжка Ме; вид полотняної шалі; вид бредня]»
припі́л
«[тс. Нед]; пола; край неба, лісу, поля»
при́пола
«пола»
припо́лє
«пола жіночого одягу, поділ»
при́поли
«краї піл одягу»
пу́лка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́лка «пілка (шматок тканини); [пелюшка]» | білоруська |
| пола́ «спідниця, пола» | болгарська |
| пола «шматок тканини, завіса» | давньоруська |
| пола «поділ, пола (одягу); спідниця» | македонська |
| роłа «пола (одягу)» | польська |
| роla «половина; пола» | праслов’янська |
| роlъ «половина, бік» | праслов’янська |
| пола́ «пола» | російська |
| пȍла «половина; пола; пілка (шматок тканини)» | сербохорватська |
| роla «тс.» | словацька |
| рôla «пілка; поділ» | словенська |
| пола «край одягу, одяг; половина» | старослов’янська |
| роla «тс.» | чеська |
поли́ця «горизонтальна дошка на стіні, у шафі, буфеті; спальне місце у залізничному вагоні; залізна лопаточка у плузі»
псл. роlіса «тс.» пов’язане з роlъ «основа, підлога, полиця»;
р. [по́ли́ца] «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист», по́лка «полиця», бр. палі́ца «полиця», п. слц. нл. роlica, ч. роlice, вл. роlса «тс.», болг. поли́ца «тс., карниз», м. полица «полиця», схв. по̀лица «стінна планка», слн. роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)», стсл. полица «полиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́лка
«спальне місце у залізничному вагоні»
(з рос.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́ца «полиця» | білоруська |
| поли́ца «тс., карниз» | болгарська |
| роlса «тс.» | верхньолужицька |
| полица «полиця» | македонська |
| роlica | нижньолужицька |
| роlica | польська |
| роlіса «тс.» | праслов’янська |
| роlъ «основа, підлога, полиця» | праслов’янська |
| по́ли́ца «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист» | російська |
| по́лка «полиця» | російська |
| по̀лица «стінна планка» | сербохорватська |
| роlica | словацька |
| роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)» | словенська |
| полица «полиця» | старослов’янська |
| роlice | чеська |
полі́но «дровина»
менш переконливе зближення з псл. роlъ «половина», р. пол «підлога; дощане покриття; долівка», [пол] «половина», [полть] «частина (звичайно – половина) м’ясної туші» (Преобр. ІІ 103; Machek ESJČ 469–470; Schuster-Šewc 1126; Mikl. EW 255) або з по́лка «полиця» (Skok ІІ 699; Uhlenbeck РВrВ 21, 103);
псл. роlěno «поліно, колода; дровина», очевидно, пов’язане з роlěti «палати, горіти», раliti «палити»;
р. болг. поле́но «поліно», бр. пале́но «тс.», др. полѣно «короткий оцупок дерева», полѣна «дрова», п. роlano «поліно», ч. слц. роleno «тс.», вл. роlěń «балка під стелею», нл. [роlena] «дверна балка, брус», м. полено, схв. по̀лено, по̀љено, слн. роléno, стсл. полѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палі́нча
«тс.»
полі́н
«поліно»
полі́нча
«полінце»
по́ліня́ка
поліня́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пале́но «тс.» | білоруська |
| поле́но «поліно» | болгарська |
| роlěń «балка під стелею» | верхньолужицька |
| полѣно «короткий оцупок дерева» | давньоруська |
| полѣна «дрова» | давньоруська |
| полено | македонська |
| роlena «дверна балка, брус» | нижньолужицька |
| роlano «поліно» | польська |
| роlъ «половина» | праслов’янська |
| роlěno «поліно, колода; дровина» | праслов’янська |
| роlěti «палати, горіти» | праслов’янська |
| раliti «палити» | праслов’янська |
| пол «підлога; дощане покриття; долівка» | російська |
| пол «половина» | російська |
| полть «частина (звичайно -- половина) м’ясної туші» | російська |
| по́лка «полиця» | російська |
| поле́но «поліно» | російська |
| по̀лено | сербохорватська |
| по̀љено | сербохорватська |
| роleno «тс.» | словацька |
| роléno | словенська |
| полѣно «тс.» | старослов’янська |
| роleno «тс.» | чеська |
по́лька «парний народний танець із дводольним тактом; музика до цього танцю»
помилкове виведення (БСЭ 33, 654; РЧДБЕ 575; Falk–Torp 1527) з ч. půlka «півкроку»;
танець з’явився в 1831 р. у Празі і був названий на знак солідарності з Польщею, яка боролася проти царського гноблення;
ч. polka є результатом семантичної видозміни слова Polka «полячка», якому відповідає укр. по́лька «тс.»;
запозичено, можливо, через польське посередництво, з чеської мови;
р. бр. по́лька, п. polka, слц. polka, заст. pol’ka, болг. м. полка, схв. по̑лка, по̏лка, слн. pólka;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́лька | білоруська |
| полка | болгарська |
| полка | македонська |
| polka | польська |
| у | російська |
| по́лька | російська |
| по̑лка | сербохорватська |
| по̏лка | сербохорватська |
| polka | словацька |
| pólka | словенська |
| по́лька «тс.» | українська |
| půlka «півкроку» | чеська |
| polka «полячка» | чеська |
| Polka | чеська |
| pol'ka | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України