ПОКУТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

поку́та «визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї, каяття; покарання за злочин, провину; [мучення, мука, страждання; страждальник; пустун, шибеник (про дитину)]»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. pokuta «покута, спокутування провини; кара; [кара грошова, штраф]», як і ч. pokuta «покаяння, кара; штраф, пеня», слц. pokuta «штраф, покарання», вл. нл. pokuta «кара, покаяння», виводиться з етимологічно не зовсім ясного псл. [pokuta] «покута, кара, мука», *роkǫta «тс.», що складається з префікса ро- «по-» і основи дієслова kutati (*kǫtati) «кутати; ховати, берегти»;
пов’язується також (Вrückner 285–286, 428; Holub–Кор. 284; Machek ESJČ 382) з п. skutek «наслідок», [kucić] «чинити, робити», ч. skutek «вчинок, справа», kutiti «возитися; майструвати; робити нишком»;
пов’язання з лит. pakantà «терпимість», ke̦͂sti «терпіти, зносити», kentėˊti «терпіти, страждати» (Matzenauer LF 9, 184; Machek ESJČ 469; Mikl. EW 128) недостатньо обґрунтоване;
р. [поку́та] «панахида, траур», бр. паку́та «страждання; мука; (заст.) єпитимія; покаяння, каяття; будь-яке покарання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

покута «покаяння, каяття, єпитимія» (1627)
поку́тник «той, хто відбуває покуту»
поку́тувати «відбувати покарання за вчинений злочин, провину; [мучитися]»
споку́та «покутування»
споку́тувати «заслужити прощення»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паку́та «страждання; мука; (заст.) єпитимія; покаяння, каяття; будь-яке покарання» білоруська
pokuta «кара, покаяння» верхньолужицька
pakantà «терпимість» литовська
ke̦͂sti «терпіти, зносити» литовська
kentėˊti «терпіти, страждати» литовська
pokuta «кара, покаяння» нижньолужицька
pokuta «покута, спокутування провини; кара; [кара грошова, штраф]» польська
skutek «наслідок» польська
kucić «чинити, робити» польська
pokuta «покута, кара, мука» праслов’янська
*роkǫta «тс.» праслов’янська
kutati праслов’янська
поку́та «панахида, траур» російська
pokuta «штраф, покарання» словацька
pokuta «покаяння, кара; штраф, пеня» чеська
skutek «вчинок, справа» чеська
kutiti «возитися; майструвати; робити нишком» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України