ПОДИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
поди́ «зажди, зачекай»
результат видозміни форми [погди́] «зажди, зачекай» Нед, що виникла з [погоди́] «тс.», форми наказового способу від [погоди́ти] «почекати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
подіт
«заждіть, зачекайте»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| погди́ «зажди, зачекай» | українська |
| погоди́ «тс.» | українська |
| погоди́ти «почекати» | українська |
під «низинне місце, западина; [низина, ніколи не орана Ва]; нижня горизонтальна площина приміщення, ями, печі; горище; [підлога, підстилка в хліві Ва; дощана стеля ДзАтл І]; місце для стіжка, скирти; [насад у возі Гриц]» (род. в. по́ду)
псл. podъ (‹ *podŭ-);
споріднене з лит. pãdas «підошва, тік; черінь печі», pėdà «ступня, стопа; фут», лтс. pēda «тс.; підошва; п’ята», дінд. padám «крок, слід ноги, місце», ав. padǝm «слід», вірм. het «тс.», гр. πέδον «ґрунт, підлога», лат. oppidum «місцевість, місто; укріплене місце», pēs, род. в. pedis «нога, ступня; фут; лапа», гот. fōtus «нога, ступня», тох. А ре, В pai «нога (ступня)»;
іє. *pē˘d-/ pō˘d- «нога»;
р. под «дно, низ», бр. под «під печі (промислової)», др. подъ «низ, підошва гори», п. spód «низ, дно; черінь печі», ч. póda «ґрунт, підлога; територія; горище», слц. pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога», вл. póda «тс.» (з ч.), полаб. pöd «дно вогнища», нл. spódk «дно, основа, нижня частина», болг. м. под «підлога», схв. пȍд «тс.», слн. pòd «тс.; тік», стсл. подъ «низ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підо́к
«низина, ніколи не орана; підлога, підстилка в хліві»
підспі́д
«спід»
підспі́дник
«млин, який приводиться в дію підливним колесом»
підспі́док
«таємниця; [спідня скоринка]»
підспо́дом
«знизу»
под
«тс.»
по́дена
«основа для стогу з каміння, гілляк і соломи»
поде́нок
«стеля в стайні»
поди́на
«місце для копиці»
поди́нє
«поміст під сіньми»
по́динок
«стеля над хлівом»
пуд
«дощана стеля»
спидня́к
«дно ящика воза»
спід
«низ, виворіт»
спі́дка
«тс.; підкладка; спідня скоринка хліба; [дно великого човна; рукавичка в шкіряній рукавиці]»
спідни́к
«нижній камінь (у жорнах)»
спідни́ця
(частина жіночого одягу)
спі́дниця
«дошка на дні воза»
спі́дні
«кальсони»
спі́дній
спідня́к
«нижній камінь у жорнах; частина гончарного верстата; дно кобзи; нижній пильщик; зняте молоко»
спідня́рка
«дошка на дні воза»
спідо́к
«підставка, маленька тарілка Куз; підвалина Нед»
спідспо́ду
«знизу»
спіду́шка
«спід; нижня скоринка хліба»
спо́день
«частина гончарного круга»
споди́
«нижній край снасті»
сподиспо́ддя
«тс.»
сподови́й
«нижній»
сподови́к
«рибалка, що тягне споди»
сподови́на
«осад, осадок»
сподови́нє
«шар ґрунту»
сподо́к
«спід Нед; частина люльки, в яку вставляється чубук; підставка; маленька тарілка»
спо́до́м
«низом, знизу»
усподі
«на дні; нанизу»
шпіднярка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| padǝm «слід» | авестійська |
| под «під печі (промислової)» | білоруська |
| под «підлога» | болгарська |
| póda «тс.» (з ч.) | верхньолужицька |
| het «тс.» | вірменська |
| fōtus «нога, ступня» | готська |
| πέδον «ґрунт, підлога» | грецька |
| padám «крок, слід ноги, місце» | давньоіндійська |
| подъ «низ, підошва гори» | давньоруська |
| *pē˘d-/ pō˘d- «нога» | індоєвропейська |
| oppidum «місцевість, місто; укріплене місце» | латинська |
| pēs | латинська |
| pēda «тс.; підошва; п’ята» | латиська |
| pãdas «підошва, тік; черінь печі» | литовська |
| pėdà «ступня, стопа; фут» | литовська |
| под «підлога» | македонська |
| spódk «дно, основа, нижня частина» | нижньолужицька |
| pöd «дно вогнища» | полабська |
| spód «низ, дно; черінь печі» | польська |
| podъ (‹ *podŭ-) | праслов’янська |
| под «дно, низ» | російська |
| пȍд «тс.» | сербохорватська |
| pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога» | словацька |
| pòd «тс.; тік» | словенська |
| подъ «низ» | старослов’янська |
| ре | тохарська А |
| pai «нога (ступня)» | тохарська В |
| póda «ґрунт, підлога; територія; горище» | чеська |
під (прийменник)
загальноприйнятої етимології не має;
висловлювалось припущення про спорідненість з іменником під (Фасмер ІІІ 296; Черных ІІ 48; Брандт РФВ 23, 301; Погодин Следы 203; Brugmann Grundriss II 2, 733; Младенов 424–425; Zubatý St. a čl. I 2, 204; Эндзелин ЛП І 5);
найчастіше пояснюється як слов’янський новотвір з прийменника ро і частки -dъ (Преобр. ІІ 87; Brückner 424–425; Machek ESJČ 466; Schuster-Šewc 1112–1113; ESSJ Sl. gr. I 197–198; Mikl. EW 254; Vondrák II 298; Meillet MSL 14, 341);
-dъ пояснювалось як видозміна прийменника do (Otrębski LP 8, 309), як споріднене з гр. -ϑεν «звідки» (в ἄνωϑεν «зверху, з висоти» від ἄνω «вгору» (Фасмер ІІІ 296; Machek ESJČ 466);
р. под, под-, подо, бр. пад, пада, пад(а)-, др. подъ, п. ч. вл. нл. pod, pode, слц. pod, podo, полаб. püd, болг. м. схв. под, слн. pod, стсл. подъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
під-
(префікс)
піді
піді-
підо
підо-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пад | білоруська |
| пада | білоруська |
| пад(а) | білоруська |
| под | болгарська |
| pod | верхньолужицька |
| pode | верхньолужицька |
| ἄνωϑεν «звідки» (в ἄνωϑεν «зверху, з висоти» від ἄνω «вгору» (Фасмер ІІІ 296; Machek ESJČ 466) | грецька |
| ἄνω | грецька |
| подъ | давньоруська |
| под | македонська |
| pod | нижньолужицька |
| pode | нижньолужицька |
| püd | полабська |
| pod | польська |
| pode | польська |
| роdъ | праслов’янська |
| do | праслов’янська |
| под | російська |
| под- | російська |
| подо | російська |
| под | сербохорватська |
| pod | словацька |
| podo | словацька |
| pod | словенська |
| подъ | старослов’янська |
| під | українська |
| pod | чеська |
| pode | чеська |
винохі́д «кінь-іноходець»
результат видозміни деетимологізованої форми інохо́дець і под. під впливом слова вино́ або через появу приставного в-;
р. [винохо́д];
Фонетичні та словотвірні варіанти
винохо́дець
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| винохо́д | російська |
| інохо́дець | ? |
| під | ? |
від (прийменник)
оді-;
усі форми з псл. otъ, форми з -д виникли за аналогією до над, під (под), пе́ред;
псл. otъ‹*ot зводиться до прислівника іє. *ati, *eti «через що; назовні; звідки»;
споріднене з лит. at-, префіксом, що означає рух від чого і до чого, також ata-, ati-, лтс. at-, прус. at-, et-, гот. id-, двн. it-, ita- «но-, до-», ірл. aith-, aid- «по-, від-», дінд. áti, ав. aiti- «через, пере-», лат. at «але», et «i», гр. ἔτι «ще, все ще», фріг. ἐτι;
р. от, ото, бр. ад, др. отъ, п. ч. od, ode, слц. od, odo, вл. wot, wote, нл. wot, болг. м. од, схв. од, ода, слн. od, стсл, отъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
від
(префікс)
віді-
відо
од
од-
одо
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aiti- «через, пере-» | авестійська |
| ад | білоруська |
| од | болгарська |
| wot | верхньолужицька |
| wote | верхньолужицька |
| id- | готська |
| ἔτι «ще, все ще» | грецька |
| it- | давньоверхньонімецька |
| áti | давньоіндійська |
| отъ | давньоруська |
| *ati | індоєвропейська |
| aith- | ірландська |
| at «але» | латинська |
| at- | латиська |
| at- | литовська |
| од | македонська |
| wot | нижньолужицька |
| od | польська |
| ode | польська |
| otъ | праслов’янська |
| otъ‹*ot | праслов’янська |
| at- | прусська |
| от | російська |
| од | сербохорватська |
| od | словацька |
| odo | словацька |
| od | словенська |
| ото | українська |
| ода | українська |
| стсл | українська |
| отъ | українська |
| ἐτι | фрігійська |
| od | чеська |
| ode | чеська |
| над | ? |
| під (под) | ? |
| пе́ред | ? |
| *eti «через що; назовні; звідки» | ? |
| ata- | ? |
| ati- | ? |
| et- | ? |
| ita- «но-, до-» | ? |
| aid- «по-, від-» | ? |
| et «i» | ? |
зад
псл. zadь, яке часто пов’язується з ав. zadah «зад», гр. χόδανος «тс.», χέζω «випорожняюся», вірм. jet «хвіст (собаки, лисиці, лева)», дінд. hádati «випорожняється», ірл. gead «зад» (з дангл.), алб. dhjes «випорожняюся», нн. gat «зад» (Младенов 173; Boisacq 1052–1053; Torp 123; Osten-Sacken AfSlPh 32; Hübschmann Arm. 470; Pedersen Kelt. Gr. I 160; Uhlenbeck 357; Holthausen ZfSlPh 24, 267);
більш імовірним здається пояснення псл. zadь як утворення з прийменника za i суфікса dь (Шанский ЭСРЯ II 6, 27; КЭСРЯ 113; Преобр. I 240; Brückner 643; Machek ESJČ 708; Meillet RÉS 9, 127; Wiedemann BB 30, 222 і далі);
пор. структуру і походження слів над, під, пе́ред;
при цьому Мейє порівнює -dь з гр. -ϑα, -ϑεν, а Відеман – з гр. -δov (у ἔν-δον «всередину»), спорідненим з -δην, -δα, -δε;
р. бр. зад, др. задъ «спина, зад», п. слц. вл. zad «зад», ч. záda «спина», zád «корма», болг. зад «за, позаду, ззаду», м. зад «тс.; слідом за; після», схв. зȁдњӣ «задній; останній», слн. zádnji «тс.», zád «позаду, ззаду», стсл. задъ «спина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
взад
«назад»
відза́ддя
«полова»
зад
«слідом за, позаду»
зади́ня
«пряма кишка і задній прохід»
за́ді(сь)
«позаду, ззаду»
за́дки
задкува́ти
за́дник
за́дники
«невеликі прибудови до задньої стіни клуні»
за́дниця
«кусок сукна, що надівається ззаду»
задни́чий
«задній»
за́дній
задня́к
«корма (задня частина судна)»
задо́к
зза́ду
наза́д
наза́ді
«ззаду»
наза́дний
«реакційний»
наза́дник
«тс.»
назадни́цтво
«регрес»
назадо́вець
«реакціонер»
оза́док
поза́д
поза́ддя
«тс.»
поза́дки
«залишки від рідкої їжі на дні»
поза́дний
«задній»
поза́дниця
«задня половина запаски»
поза́дній
«задній»
поза́ду
поза́дь
«залишки зерна, змішані зі сміттям»
уза́д
«назад»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zadah «зад» | авестійська |
| dhjes «випорожняюся» | албанська |
| зад | білоруська |
| зад «за, позаду, ззаду» | болгарська |
| zad «зад» | верхньолужицька |
| jet «хвіст (собаки, лисиці, лева)» | вірменська |
| χόδανος «тс.» | грецька |
| χέζω «випорожняюся» | грецька |
| -ϑα | грецька |
| -ϑεν | грецька |
| -δov (у ἔν-δον «всередину») | грецька |
| -δην | грецька |
| -δα | грецька |
| -δε | грецька |
| hádati «випорожняється» | давньоіндійська |
| задъ «спина, зад» | давньоруська |
| gead «зад» (з дангл.) | ірландська |
| зад «тс.; слідом за; після» | македонська |
| gat «зад» | нижньонімецька |
| zad «зад» | польська |
| zadь | праслов’янська |
| zadь | праслов’янська |
| za | праслов’янська |
| -dь | праслов’янська |
| зад | російська |
| зȁдњӣ «задній; останній» | сербохорватська |
| zad «зад» | словацька |
| zádnji «тс.»«позаду, ззаду» | словенська |
| zád «тс.»«позаду, ззаду» | словенська |
| задъ «спина» | старослов’янська |
| záda «спина»«корма» | чеська |
| zád «спина»«корма» | чеська |
| структуру | ? |
| під | ? |
| пе́ред | ? |
кріт «Talpa europea L.» (зоол.)
псл. krъtъ;
споріднене з лит. krutùs «рухливий, жвавий», krutėti «ворушитися, рухатися», krũtulioti «ворушитися»;
припущення про спорідненість з лит. kùrmis «кріт», дінд. kūrmáḥ «черепаха» (Brückner ZfSlPh 4, 216; Mikl. EW 144; Uhlenbeck 62), лит. turkti «ритися (в землі)» (Machek ESJČ 296) або з дісл. hraustr «бадьорий», двн. (h)rusten «споряджати» (Zupitza GG 123) сумнівні;
форма кріт з голосним і замість закономірного о є результатом пізньої видозміни за зразком форм типу кіт (‹ котъ), під (‹ подъ);
р. бр. крот, др. крътъ, п. kret, ч. krtek, krt, слц. krt, вл. krot, нл. kšet, škret, болг. крът, м. крт, схв. крт, слн. krt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
карти́на
«тс. Me; кріт»
керт
керти́на
керти́ти
«рити землю»
керти́ця
керти́чина
«нарита кротом земля»
кертови́ння
«тс.»
кертя́к
«тс,»
крит
«кріт»
крити́ти
критови́сько
«нарита кротом земля»
крот
«кріт»
крота́вина
кроти́ти
«тс.»
крото́вий
кротови́на
крото́вина
«нарита кротом земля»
кротови́ння
крото́вище
«тс.»
кротя́чий
крут
«кріт»
накроти́ти
«нарити землю»
(про крота)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крот | білоруська |
| крът | болгарська |
| krot | верхньолужицька |
| kūrmáḥ «черепаха» | давньоіндійська |
| hraustr «бадьорий» | давньоісландська |
| (h)rusten | давньонижньонімецька |
| крътъ | давньоруська |
| krutùs «рухливий, жвавий» | литовська |
| krutėˊti «ворушитися, рухатися» | литовська |
| krũtulioti «ворушитися» | литовська |
| kùrmis «кріт» | литовська |
| tur̃kti «ритися (в землі)» | литовська |
| крт | македонська |
| kšet | нижньолужицька |
| škret | нижньолужицька |
| kret | польська |
| krъtъ | праслов’янська |
| крот | російська |
| кр̏т | сербохорватська |
| krt | словацька |
| kr̀t | словенська |
| кріт (‹ котъ) | українська |
| кіт (‹ котъ) | українська |
| під (‹ подъ) | українська |
| krtek | чеська |
| krt | чеська |
о́під «тулуб, торс; корпус»
очевидно, похідне утворення від іменника під «низ, основа, фундамент»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| під «низ, основа, фундамент» | ? |
пад «горище, верхній поверх у млині, в клуні Нед; поміст над сіньми або током у клуні О»
запозичення з угорської мови;
уг. pad «горище; лава для сидіння; парта; ліжко; сцена; долівка» є запозиченням з південнослов’янських мов;
болг. под «підлога, долівка», схв. пȍд, слн. pòd «тс.» відповідають укр. під «нижня поверхня приміщення, ями, печі; дно; [горище]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
падо́к
«поміст над сіньми або током у клуні»
пат
«тс.; катафалк»
паток
«поміст над сіньми або током у клуні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| под «підлога, долівка» | болгарська |
| пȍд | сербохорватська |
| pòd «тс.» | словенська |
| pad «горище; лава для сидіння; парта; ліжко; сцена; долівка» | угорська |
| під «нижня поверхня приміщення, ями, печі; дно; [горище]» | українська |
песимі́зм «світосприймання, пройняте безнадією, зневірою»
запозичення з французької мови;
фр. pessimisme «тс.» утворено від лат. pessimus «найгірший», пов’язаного з pējor «гірший», pessum «донизу, додолу», рēs (род. в. pedis) «нога, ступня», спорідненими з дінд. pádyate «падає», лит. рėdà «ступня», стсл. подъ, укр. під;
р. пессими́зм, бр. песімі́зм, п. pesymizm, ч. pesimismus, слц. pesimizmus, вл. нл. pesimizm, болг. песими́зъм, м. песими́зам, схв. песимѝзам, слн. pesimízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
песимі́ст
песимісти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| песімі́зм | білоруська |
| песими́зъм | болгарська |
| pesimizm | верхньолужицька |
| pádyate «падає» | давньоіндійська |
| pessimus «найгірший» | латинська |
| pējor «гірший» | латинська |
| pessum «донизу, додолу» | латинська |
| рēs «нога, ступня» | латинська |
| рėdà «ступня» | литовська |
| песими́зам | македонська |
| pesimizm | нижньолужицька |
| pesymizm | польська |
| пессими́зм | російська |
| песимѝзам | сербохорватська |
| pesimizmus | словацька |
| pesimízem | словенська |
| подъ | старослов’янська |
| під | українська |
| pessimisme «тс.» | французька |
| pesimismus | чеська |
підві́сок «залізна пластинка під нижньою частиною дерев’яної осі»
результат злиття прийменника під (‹ podъ) та іменника вісь (‹ osь);
р. подо́ска «залізна смуга під віссю», подо́сина, [подо́са], бр. падо́сак, п. podosek «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
під'ї́зок
«залізна пластинка під дерев’яним ковзаном»
(Ме)
під'ї́сок
«тс.»
(Ме)
піді́ска
піді́сок
«тс.; [залізна пластинка під дерев’яним ковзаном (Ме)]»
підо́сок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| падо́сак | білоруська |
| podosek «тс.» | польська |
| подо́ска «залізна смуга під віссю» | російська |
| подо́сина | російська |
| подо́са | російська |
| під (‹ podъ)(‹ osь) | українська |
підґа́рля «воло, підборіддя, підшийок Ме, Па; нижня планка ярма НикНикТЛ»
запозичення з польської мови;
п. podgardle «підгорля, підшийок» утворене з прийменника pod, спорідненого з укр. під, та іменника gardło, спорідненого з укр. го́рло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підґарлина
«підборіддя»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| podgardle «підгорля, підшийок» | польська |
| pod | польська |
| gardło | польська |
| під | українська |
| го́рло | українська |
пі́дліщки «печіночниця звичайна, Hepatica nobilis Gars. (Hepatica triloba Gilib.)» (бот.)
утворене з прийменника під та основи іменника ліщи́на;
назва зумовлена тим, що печіночниця росте в листяних і мішаних лісах (Нейштадт 256–257; Лік. рослини. Енц. дов. 337), зокрема, під ліщиною;
п. podlaszczka «фіалка болотна, Viola palustris L.; печіночниця звичайна», ч. [podliška] «печіночниця», [podleska], ст. podleščka, podleštka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підлі́ска
підліски
пі́длісок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| podlaszczka «фіалка болотна, Viola palustris L.; печіночниця звичайна» | польська |
| під | українська |
| ліщи́на | українська |
| podliška «печіночниця» | чеська |
| podleska | чеська |
підорі́шник «копитняк європейський, Asarum europaeum L.» (бот.)
утворене з прийменника під та іменника орі́х «горіх»;
назва зумовлена тим, що копитняк росте під ліщиною (лісовим горіхом);
пор. інші його назви: укр. [підорішна трава], схв. лèсков кȍрēн, сподлесак, нім. Haselwurz (букв. «ліщинний корінь»);
р. [подоре́шник] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
подорі́шник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Haselwurz (букв. «ліщинний корінь») | німецька |
| подоре́шник «тс.» | російська |
| сподлесак | сербохорватська |
| під «горіх» | українська |
| орі́х | українська |
| орі́х | українська |
підосо́вець «вид їстівного гриба» (бот.)
очевидно, утворене з прийменника під і основи прикметника [осо́ви́й] «осиковий», пов’язаного з оси́ка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| під «осиковий» | українська |
| оси́ка | українська |
| осо́ви́й | українська |
підски́биця «чайка, Vanellus vanellus L. (Vanellus cristatus Meyer)» (орн.)
утворене з прийменника під та іменника ски́ба «смуга землі при оранці»;
назва зумовлена тим, що гніздо цього птаха, яке являє собою ямку в землі, буває часто під скибою;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| під «смуга землі при оранці» | українська |
| ски́ба | українська |
піло́т
запозичення з французької мови;
фр. pilote «лоцман, керманич; пілот, льотчик; провідник, керівник» походить від іт. pilota (piloto) «тс.», яке через іт. ст. pedota і гіпотетичне віз.-гр. *πηδώτης «рульовий, керманич» зводиться до гр. πηδόν «лопасть весла, весло», пов’язаного з πέδη «пута», πέδον «ґрунт, земля», πούς (род. в. ποδός) «нога, стопа, ступня», спорідненого з лат. pēs (род. в. pedis) «тс.», псл. podъ, укр. під «низ, западина; основа»;
р. болг. пило́т, бр. піло́т, п. ч. слц. pilot, м. пилот, схв. пѝлот, слн. pilót;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пілота́ж
піло́тка
пілотува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піло́т | білоруська |
| пило́т | болгарська |
| *πηδώτης «рульовий, керманич» | візантійсько-грецька |
| πηδόν «лопасть весла, весло» | грецька |
| πέδη «пута» | грецька |
| πέδον «ґрунт, земля» | грецька |
| πούς «нога, стопа, ступня» | грецька |
| pilota «тс.» (piloto) | італійська |
| pedota (ст.) | італійська |
| pēs «тс.» (род. в. pedis) | латинська |
| пилот | македонська |
| pilot | польська |
| podъ | праслов’янська |
| пило́т | російська |
| пѝлот | сербохорватська |
| pilot | словацька |
| pilót | словенська |
| під «низ, западина; основа» | українська |
| pilote «лоцман, керманич; пілот, льотчик; провідник, керівник» | французька |
| pilot | чеська |
піоне́р «людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його; член масової дитячої організації в СРСР»
запозичення з французької мови;
фр. pionnier (ст. pаonnier) спочатку «піхотинець; армія працівників», з ХІХ ст. «піонер, дослідник; сапер» походить від іменника pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка», ст. pеon «піхотинець», що виводиться з нар.-лат. pedōnem, зн. в. від лат. pedō «піхотинець», pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія», пов’язаних з pēs (pedіs) «нога, стопа, ступня», спорідненим з псл. podъ, укр. під «низ, основа»;
суфікс фр. -ier виводиться від лат. -ārius, який входить також в основу укр. коміса́р, нота́ріус тощо;
р. болг. м. пионе́р, р. заст. пиони́р, бр. піяне́р, п. слц. pionier, ч. pionýr, вл. pioněr, схв. пиòнūр, слн. pionír;
Фонетичні та словотвірні варіанти
піоне́рія
піоне́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піяне́р | білоруська |
| пионе́р | болгарська |
| pioněr | верхньолужицька |
| pedō «піхотинець» | латинська |
| pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія» | латинська |
| pēs | латинська |
| пионе́р | македонська |
| pedōnem | народнолатинська |
| pionier | польська |
| podъ | праслов’янська |
| пионе́р | російська |
| пиони́р (заст.) | російська |
| пиòнūр | сербохорватська |
| pionier | словацька |
| pionír | словенська |
| під «низ, основа» | українська |
| коміса́р | українська |
| нота́ріус | українська |
| pionnier «піхотинець; армія працівників» (ст. pаonnier) | французька |
| pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка» | французька |
| pionýr | чеська |
пі́ший «який іде пішки; який здійснюється пішки; який виконується без допомоги тяглової худоби; [який не має тяглової худоби ЛЧерк; домашній, свійський (про птицю)]»
псл. pěšь «пішки», pěšjь «тс., піший»;
пов’язане з іє. *pēd- «нога (ступня), крок», якому відповідає також псл. podъ «основа, низ; ґрунт, дно», укр. під «нижня поверхня приміщення»;
загальновизнаної етимології слов’янських форм із -š- немає;
найбільш імовірне походження їх від іє. *pēdsi̯os «піший»;
корінь *pēd- «нога (ступня)», засвідчений у лат. pēs «нога», лит. pėdà «стопа, ступня; слід ноги», лтс. pę̂ds «слід ноги», pę̂da «підошва, стопа, п’ята», дінд. padám «слід ноги, стопа», лит. pėˊsčias «піший», pėˊkščias «тс.»;
звукові форми з х (ch) на місці ш (š) здебільшого вважаються давнішим рефлексом суфіксального -s-, але можуть бути і результатом вторинної видозміни, зумовленої аналогією до закономірних співвідношень типу тихий – тиша, пастух – пастуший;
р. пе́ший, [пе́хий] «піший», пехо́та «піхота», бр. пе́шы «піший», пяхо́та «піхота», др. пѣшии «піший, піхотинець», пѣшьци «піхота», п. pieszy «піший», piechota, ч. pěchý «піший», pěší «тс.», pěchota «піхота», слц. pechota «тс.», peší «піший», вл. pěši, нл. pěšy «тс.», болг. пе́ши «піший», м. пеш «тс.», схв. пèшāк «пішохід», слн. péšec «тс.», стсл. пѣшь «пішки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опі́шити
«зробити пішим, залишивши без коня»
опіші́лий
«який став лінивим, повільним»
опіші́ти
«стати лінивим, повільним»
опі́шний
«лінивий, повільний»
пі́хо́м
«пішки»
піхо́та
«рід військ, що діє в пішому строю»
піхоти́на
«пішохід»
піхоти́нець
«[тс.]; той, хто служить у піхоті»
піхо́тний
«належний до піхоти; [піший Нед]»
піхо́тник
«пішохід»
піхо́тниця
«стежка для пішоходів»
піхото́ю
піхо́чий
«піший»
піхо́ю
піхтура́
«піхота, піхотинець»
піхтура́
піхтуро́ю
піху́рка
піша́к
«[тс.]; фігура найнижчої цінності в шахах; (заст.) давня українська неофіційна земельна одиниця міри від 0,5 га до 5 га»
пішака́
пішани́цею
пішани́ця
«пішохід»
піша́чка
«тс.»
пішени́ця
піше́ць
«тс.»
піше́чий
(у сполученні п-а дорога «пішохідний»)
пі́шечки
пі́шка
«стежка»
пішка́ми
пі́шки
пішко́м
пішни́к
«тс.; той, хто йде пішки Куз»
пі́шо
«тс.»
пішу́вка
«стежка»
пішу́рка
«тс.»
спі́шити
спі́шитися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́шы «піший» | білоруська |
| пяхо́та «піхота» | білоруська |
| пе́ши «піший» | болгарська |
| pěši | верхньолужицька |
| padám «слід ноги, стопа» | давньоіндійська |
| пѣшии «піший, піхотинець» | давньоруська |
| пѣшьци «піхота» | давньоруська |
| *pēd- «нога (ступня), крок» | індоєвропейська |
| *pēdsi̯os «піший» | індоєвропейська |
| pēs «нога» | латинська |
| pę̂ds «слід ноги» | латиська |
| pę̂da «підошва, стопа, п’ята» | латиська |
| pėdà «стопа, ступня; слід ноги» | литовська |
| pėˊsčias «піший» | литовська |
| pėˊkščias «тс.» | литовська |
| пеш «тс.» | македонська |
| pěšy «тс.» | нижньолужицька |
| pieszy «піший» | польська |
| piechota «піший» | польська |
| pěšь «пішки» | праслов’янська |
| pěšjь «тс., піший» | праслов’янська |
| podъ «основа, низ; ґрунт, дно» | праслов’янська |
| пе́ший | російська |
| пе́хий «піший» | російська |
| пехо́та «піхота» | російська |
| пèшāк «пішохід» | сербохорватська |
| pechota «тс.»«піший» | словацька |
| peší «тс.»«піший» | словацька |
| péšec «тс.» | словенська |
| пѣшь «пішки» | старослов’янська |
| під «нижня поверхня приміщення» | українська |
| тихий | українська |
| тиша | українська |
| пастух | українська |
| пастуший | українська |
| pěchý «піший»«тс.»«піхота» | чеська |
| pěší «піший»«тс.»«піхота» | чеська |
| pěchota «піший»«тс.»«піхота» | чеська |
пода́гра «захворювання суглобів і тканин, викликане відкладанням солей»
очевидно, через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. podagra «подагра (лише в ногах)» походить від гр. ποδάγρα «ревматичний біль ніг, подагра», первісно «ножне сильце, капкан», що складається з основ слів πούς (род. в. ποδός) «нога, ступня; підніжжя, підошва», спорідненого з псл. podъ «низинне місце, нижня поверхня», укр. під «тс.», і ἄγρα «полювання, лови; мисливська здобич, вилов; воєнна здобич», пов’язаного з ἀγρεύω «полюю, ловлю; хапаю, вириваю», можливо, спорідненим з дірл. ār «поразка», кімр. вал. aer «битва, бій; боротьба», дкорн. hair «лихо, катастрофа», дінд. -ajra- «споживання, з’їдання», ав. azra- «полювання, переслідування»;
р. болг. пода́гра, бр. пада́гра, п. ч. слц. podagra, м. подагра, схв. пòдагра, слн. pódagra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пода́грик
«хворий на подагру»
подагри́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| azra- «полювання, переслідування» | авестійська |
| пада́гра | білоруська |
| пода́гра | болгарська |
| aer «битва, бій; боротьба» | валлійська |
| ποδάγρα «ревматичний біль ніг, подагра» | грецька |
| πούς «нога, ступня; підніжжя, підошва» | грецька |
| ἄγρα «полювання, лови; мисливська здобич, вилов; воєнна здобич» | грецька |
| ἀγρεύω «полюю, ловлю; хапаю, вириваю» | грецька |
| ār «поразка» | давньоірландська |
| hair «лихо, катастрофа» | давньокорнська |
| aer «битва, бій; боротьба» | кімрська |
| podagra «подагра (лише в ногах)» | латинська |
| подагра | македонська |
| podagra | польська |
| podъ «низинне місце, нижня поверхня» | праслов’янська |
| пода́гра | російська |
| пòдагра | сербохорватська |
| podagra | словацька |
| pódagra | словенська |
| під «тс.» | українська |
| podagra | чеська |
тра́пе́за «(у монастирі) обідній стіл, стіл з їжею та частуванням; обід, вечеря за таким столом; страва, їжа взагалі»
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. τράπεζα «стіл; стіл для їжі; дошка; час прийняття їжі» є результатом спрощення форми τετράπεζα (букв. «чотиринога»), утвореної з τετρα- «чотири» і -πεζα (‹ *ped-ia), пов’язаного з гр. πούς (род. в. ποδός) «нога», спорідненим з лат. pēs (род. в. pedis) «тс.», укр. під, пі́ший;
р. тра́пе́за, бр. трапе́за, др. трапеза «їжа, стіл, вівтар», слц. trapéza «кам’яна надгробна дошка», болг. трапе́за «стіл; трапеза, поминки», м. трпеза, трапеза, схв. тра̀пеза, тр̀пеза «тс.», стсл. трапєза «стіл; банкет; страва, їда»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затрапе́зний
«буденний (одяг)»
трапеза́р
тра́пе́зна
трапе́зник
трапезува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трапе́за | білоруська |
| трапе́за «стіл; трапеза, поминки» | болгарська |
| τράπεζα «стіл; стіл для їжі; дошка; час прийняття їжі» | грецька |
| τετρα- «чотири» | грецька |
| -πεζα (‹ *ped-ia) | грецька |
| πούς «нога» (род. в. ποδός) | грецька |
| τετράπεζα | грецька |
| трапеза «їжа, стіл, вівтар» | давньоруська |
| pēs «тс.» (род. в. pedis) | латинська |
| трпеза | македонська |
| трапеза | македонська |
| тра́пе́за | російська |
| тра̀пеза | сербохорватська |
| тр̀пеза «тс.» | сербохорватська |
| trapéza «кам’яна надгробна дошка» | словацька |
| трапєза «стіл; банкет; страва, їда» | старослов’янська |
| під | українська |
| пі́ший | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України