ПЛЮСЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
плюск «шум від руху, падіння води, удару по поверхні води, падіння на неї»
псл. pljuskъ «тс., плюск»;
очевидно, звуконаслідувальне, як і паралельне з іншим ступенем вокалізму pleskъ «плеск»;
пор. аналогічні утворення лит. pliauškėˊti «бити, ляскати (батогом), плескати (руками); плескатися (у воді)», pliáukšti «базікати»;
р. [плю́снуться] «з плюскотом упасти (у щось рідке); швидко або незграбно сісти не на своє місце», плю́хнуться «тс.», плюх (виг.), [плюща́ть] «плескати», бр. плю́скаць «цмокати (цілувати)», плю́снуць «тс.; [ляснути долонею; швидко, раптово впасти]», плюсь «цмок», плюх «шльоп, лясь», плю́хаць «плюхати, плескати, бризкати», плю́хнуць «тс.; [дати ляпаса]», др. плюскъ «звук (?), плеск (?)», п. plusk «плеск, плескіт, плюсь», pluskać «плескати, плюскати», plusnąć «тс.», ч. [pluskot] «плескіт», [pluskotati] «плескати» (про воду, дощ), слц. plúskat’ «тс.», вл. plusk «плеск, плескіт; ляпка, пляма», pluskać «плескати» (про воду), нл. pluskaś «тс.», болг. плю́сък «удар (батога)», плющя́ «бити, ляскати (батогом); плескати; лопотіти на вітрі», м. плуска «плюхатися», плусне «плюхнутися», схв. пљу̏с (виг.) «лясь, бах; плюсь», пљу́скати «плюскати, плескати, бризкати; виливати (воду з човна)», пљу̏снути «тс.; впасти», слн. pljúsk «плюскіт», pljúskati «плюскати, ляскати», стсл. плюскъ «шум»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́плюск
(у виразі свідкам в очі дати з. «звинуватити в обмані»)
плю́скати
«тс.; з плюскотом лити воду, бризкати водою»
плю́скатися
«падати з плюскотом»
плю́скіт
плюскітли́вий
плюско́та
«тс.»
плюскота́ти
плюскоті́ти
плюскотли́вий
плю́снути
«тс.; упасти з плюскотом, з шумом»
плюсь
(виг.)
плю́хати
«з плюскотом падати (в що-небудь рідке); випльовувати»
плю́хатися
«швидко або незграбно сідати, опускатися»
плю́хкати
«тс.; бризкати»
плю́хнути
«тс.; упасти з шумом; кинути з шумом (у воду)»
плюхо́та
«сніг з дощем і вітром»
плюща́ти
«рухаючись, видавати плюскіт; ударятися з плюскотом; ударами, рухом у воді створювати плюскіт»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плю́скаць «цмокати (цілувати)» | білоруська |
| плю́снуць «тс.; [ляснути долонею; швидко, раптово впасти]» | білоруська |
| плюсь «цмок» | білоруська |
| плюх «шльоп, лясь» | білоруська |
| плю́хаць «плюхати, плескати, бризкати» | білоруська |
| плю́хнуць «тс.; [дати ляпаса]» | білоруська |
| плю́сък «удар (батога)» | болгарська |
| плющя́ «бити, ляскати (батогом); плескати; лопотіти на вітрі» | болгарська |
| plusk «плеск, плескіт; ляпка, пляма»«плескати» (про воду) | верхньолужицька |
| pluskać «плеск, плескіт; ляпка, пляма»«плескати» (про воду) | верхньолужицька |
| плюскъ «звук (?), плеск (?)» | давньоруська |
| pliauškėˊti «бити, ляскати (батогом), плескати (руками); плескатися (у воді)» | литовська |
| pliáukšti «базікати» | литовська |
| плуска «плюхатися» | македонська |
| плусне «плюхнутися» | македонська |
| pluskaś «тс.» | нижньолужицька |
| plusk «плеск, плескіт, плюсь»«плескати, плюскати»«тс.» | польська |
| pluskać «плеск, плескіт, плюсь»«плескати, плюскати»«тс.» | польська |
| plusnąć «плеск, плескіт, плюсь»«плескати, плюскати»«тс.» | польська |
| pljuskъ «тс., плюск» | праслов’янська |
| pleskъ «плеск» | праслов’янська |
| плю́снуться «з плюскотом упасти (у щось рідке); швидко або незграбно сісти не на своє місце» | російська |
| плю́хнуться «тс.» | російська |
| плюх (виг.) | російська |
| плюща́ть «плескати» | російська |
| пљу̏с «лясь, бах; плюсь» (виг.) | сербохорватська |
| пљу́скати «плюскати, плескати, бризкати; виливати (воду з човна)» | сербохорватська |
| снути «тс.; впасти» | сербохорватська |
| plúskat' «тс.» | словацька |
| pljúsk «плюскіт»«плюскати, ляскати» | словенська |
| pljúskati «плюскіт»«плюскати, ляскати» | словенська |
| плюскъ «шум» | старослов’янська |
| pluskot «плескіт» | чеська |
| pluskotati «плескати» (про воду, дощ) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України