ПЕКЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пе́кло
псл. *pьk-l- «смола»;
споріднене з лит. pìkis «смола», лтс. piķis «тс.», лат. pix, род. в. picis «смола, дьоготь», гр. πίσσα (‹ *πίϰι̯α), атт. πίττα «смола», що зводиться до іє. *рī˘- «сік»;
значення «пекло» з’явилося у слов’янських мовах з прийняттям християнства, згідно з яким грішники киплять у пеклі в смолі, горять у вічному вогні;
через те в народній етимології слово пе́кло пов’язується з пекти;
р. пе́кло «сильний вогонь, полум’я; пекло», бр. пе́кла, [пе́кло], др. пеклъ «смола», п. piekło «пекло», ч. слц. peklo, вл. pjekło, нл. pjakło, болг. пъ́кло, [пъ́къл], м. пекол, схв. пàкао, слн. pekèl «тс.», стсл. пькълъ «пекло», пьцьлъ «смола»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пеке́льний
пеке́льник
«диявол, мешканець пекла»
пеке́льницький
пеке́льниця
«змія, гадюка»
пекляни́й
пеко́льний
пеко́льник
«пекельник»
пеко́льниця
пеку́н
«пекельник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πίττα «смола» | аттічний |
| пе́кла | білоруська |
| пе́кло | білоруська |
| пъ́кло | болгарська |
| пъ́къл | болгарська |
| pjekło | верхньолужицька |
| πίσσα (‹ *πίϰι̯α) | грецька |
| пеклъ «смола» | давньоруська |
| *рī˘- «сік» | індоєвропейська |
| pix | латинська |
| piķis «тс.» | латиська |
| pìkis «смола» | литовська |
| пекол | македонська |
| pjakło | нижньолужицька |
| piekło «пекло» | польська |
| *pьk-l- «смола» | праслов’янська |
| пе́кло «сильний вогонь, полум’я; пекло» | російська |
| пàкао | сербохорватська |
| peklo | словацька |
| pekèl «тс.» | словенська |
| пькълъ «пекло» | старослов’янська |
| пьцьлъ «смола» | старослов’янська |
| пе́кло | українська |
| пекти | українська |
| peklo | чеська |
пе́кло «яма в болоті; трясовина»
результат видозміни слова [пе́лька] «тс.», зближеного з пе́кло «місце під землею, де мучаться душі померлих грішників»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́лька «тс.» | українська |
| пе́кло «місце під землею, де мучаться душі померлих грішників» | українська |
пекти́
псл. *pekti «пекти», *pektь «піч»;
споріднене з лит. kèpti «пекти», лтс. cept «тс.» (‹ балт. *pekō), дінд. pácati «варить, пече, смажить», ав. pačaiti «тс.», гр. πέσσω(‹ *πέϰι̯ω) «печу, варю», лат. coquō (‹ *quequō) «варю; обпікаю», алб. pjek «печу», тох. В papakṣu «варений», дангл. āfigen «обпалений»;
іє. *peku̯- «варити, готувати»;
слово пе́кар (з пізнішими похідними), як і р. пе́карь, бр. пе́кар, п. piekarz, ч. pekař, утворено під впливом нвн. Bäcker «пекар» (Нüttl-Worth 18; Фасмер ІІІ 226; Brückner 406; Holub–Kop. 268);
р. печь, [печи́, пекти́], бр. пячы́, [пе́кці], др. печи, п. piec, ч. péсі, слц. piect’, вл. pjec, нл. pjac, полаб. piet, болг. пека́, м. пече, схв. пèћи, слн. pȇči, стсл. пешти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пік
ви́пічка
впекти́ся
«набриднути»
допекти́
до́пік
«дошкуляння»
допікли́вий
«пекучий, болісний»
за́пек
«запічок»
запе́ка
«злюка, упертий; мозоля»
запе́клий
запе́клуватий
запе́куватий
«дуже строгий»
за́пецек
«запічок»
за́пік
«тс.»
запіка́на
запіка́нка
запічку́ритися
«звикнути лежати на печі»
запі́чний
за́пічок
недо́пік
недо́пічка
опе́чка
«пічурка для попелу»
опе́чок
о́пік
опіка́нка
«спечена на вогні риба»
опіка́ючий
о́пі́чок
«край печі»
(заст.)
пе́ка́р
пека́рити
пека́риха
пекари́ця
«печія, нудота»
пекарі́вна
пе́ка́рка
пека́рний
пека́рня
пе́ка́рство
пекарчу́к
пекарюва́ти
пековий
«уживаний при випіканні хліба»
пе́ковица
«печія»
пекота́
«спека»
пеку́чий
пеку́чка
«печія До; (бот.) гарбуз звичайний, Cucurbita pepo L. (його перед уживанням печуть) ВеНЗн; кропива жалка, Urtica urens L. ВеНЗн»
передпі́чний
перепе́ча
«вид коржа»
перепе́ча́йка
перепе́чка
«тс.»
перепі́ч
«припічок»
перепі́ча
«вид коржа»
перепіча́йка
«вид коржа; жінка, що пече хліб»
(заст.)
пере́пічка
«вид коржа; [невелика хлібина Нед]»
петю́х
«тс.»
пеця́к
«розпечений дріт для пропалювання чубуків у люльках»
печ
«піч»
печа́йка
«печія»
печа́к
«печений качан кукурудзи»
пече́ний
печени́на
«печеня»
печени́ця
«сушені яблука чи груші»
печеню́х
«печене яблуко»
пече́ня
пече́ра
«отвір, де печеться хліб»
пече́я
«печія»
печи́
«пекти»
пе́чиво
печик
«тс.»
печи́на
«обпалена глина в печі»
пе́чи́ще
«рештки розваленої печі, дир печі; спалене сонцем місце»
печі́йка
«печія»
печі́льник
«пекар»
печі́льниця
«пекарка; печія»
печку́р
«пічкур»
пе́чник
«пічник»
пи́канка
«діжа для тіста»
пича́йка
«тс.»
пичи́н
«вимита водою яма в глеюватій землі; затверділі краї цієї ями»
пичи́на
«шматок перепаленої глини в печі»
підпе́ка
підпе́кар
підпі́ч
пі́дпічок
підпі́ччя
пі́кальний
пікари́ст
«пекар»
пікі́вний
пі́кни́й
піку́н
«мурашка, Formica (бо ця мурашка пече, тобто кусає); вид горщика для запікання»
(ент.)
пікуне́ць
«тс.»
піч
пі́чка
«яма»
пічку́га
«хатина»
пічку́р
«ледар; [опалювач, грубник]»
пічку́ра
«піч»
пічни́й
пічни́к
пічникува́ти
пічови́й
пічу́рка
подпе́чини
«мурована основа печі»
при́пек
«припічок»
при́пік
«тс. ЛЧерк, підпіччя Нед»
припіка́льне
(мед.)
припіка́льний
(мед.)
припіка́ч
(мед.)
при́пічка
при́пічок
спе́ка
спе́клий
спеко́висько
спекови́тий
спеко́вище
спеко́та́
спекотли́вий
спеко́тний
спе́чний
«жаркий»
спікли́вий
спікни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pačaiti «тс.» | авестійська |
| pjek «печу» | албанська |
| *pekō | балтійські |
| *pekō | балтійські |
| *pekō | балтійські |
| пе́кар | білоруська |
| пячы́ | білоруська |
| пе́кці | білоруська |
| пека́ | болгарська |
| pjec | верхньолужицька |
| πέσσω «печу, варю» | грецька |
| āfigen «обпалений» | давньоанглійська |
| pácati «варить, пече, смажить» | давньоіндійська |
| печи | давньоруська |
| *peku̯- «варити, готувати» | індоєвропейська |
| coquō «варю; обпікаю» (‹ *quequō) | латинська |
| cept «тс.» (‹ балт. *pekō) | латиська |
| kèpti «пекти» | литовська |
| пече | македонська |
| pjac | нижньолужицька |
| Bäcker «пекар» | нововерхньонімецька |
| piet | полабська |
| piekarz | польська |
| piec | польська |
| *pekti «пекти» | праслов’янська |
| *pektь «піч» | праслов’янська |
| пе́карь | російська |
| печь | російська |
| печи́ | російська |
| пекти́ | російська |
| пèћи | сербохорватська |
| piect' | словацька |
| pȇči | словенська |
| пешти | старослов’янська |
| пе́кар (з пізнішими похідними) | українська |
| pekař | чеська |
| péсі | чеська |
| papakṣu «варений» | ? |
пік «гостра гірська вершина; найвища точка в розвитку чогось»
запозичення з французької мови;
фр. pic «гірська вершина» пов’язане з piquer «колоти, проколювати», що виникло з нар.-лат. *pīccāre «проколювати, протикати», похідного від *pīccus «дятел», лат. pīcus «тс.», спорідненого з дінд. pikaḥ «індійська зозуля», дісл. spǣtr «дятел», двн. свн. speht, нвн. Specht «тс.»;
р. болг. пик, бр. пік, п. pik «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пік | білоруська |
| пик | болгарська |
| speht | давньоверхньонімецька |
| pikaḥ «індійська зозуля» | давньоіндійська |
| spǣtr «дятел» | давньоісландська |
| pīcus «тс.» | латинська |
| *pīccāre «проколювати, протикати» | народнолатинська |
| *pīccus «дятел» | народнолатинська |
| Specht «тс.» | нововерхньонімецька |
| pik «тс.» | польська |
| пик | російська |
| speht | середньоверхньнімецька |
| pic «гірська вершина» | французька |
| piquer «колоти, проколювати» | французька |
абрико́с
запозичення з голландської мови;
гол. abrikoos через французьку і іспанську чи португальську мови (фр. abricot, ст. aubercot, ісп. albercoque, albaricoque, порт. albricoque) прийшло з арабської;
ар. al barqōk утворилося з сгр. πραικόκκιον (πραικόκια), яке походить від лат. praecox (praecoquus) «скороспілий», утвореного з префікса prae- «перед-, наперед», спорідненого з гр. παραί «до, перед, поряд», укр. при, і основи дієслова coquo «варю, кип’ячу», спорідненого з псл. *pekti, укр. пекти́;
варіант [априко́за] зайшов через польську і німецьку мови (нвн. Aprikose);
р. абрико́с, бр. абрыко́с, п. aprykoza, вл. aprikoza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
абрико́з
абрико́са
абрико́сівка
абрико́сник
априко́за
оберко́с
обрико́с
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| al | арабська |
| абрыко́с | білоруська |
| aprikoza | верхньолужицька |
| abrikoos (фр. abricot, ст. aubercot, ісп. albercoque, albaricoque, порт. albricoque) | голландська |
| παραί «до, перед, поряд» | грецька |
| albercoque | іспанська |
| albaricoque | іспанська |
| praecox «скороспілий» (praecoquus) | латинська |
| prae- «перед-, наперед» | латинська |
| coquo «варю, кип’ячу» | латинська |
| praecoquus | латинська |
| Aprikose | нововерхньонімецька |
| aprykoza | польська |
| albricoque | португальська |
| *pekti | праслов’янська |
| абрико́с | російська |
| πραικόκκιον (πραικόκια) | середньогрецька |
| πραικόκια | середньогрецька |
| при | українська |
| пекти́ | українська |
| априко́за (нвн. Aprikose) | українська |
| abricot | французька |
| aubercot | французька |
безпе́ка
псл. bezpečьn(jь), утворене з прийменника bez і основи іменника *реčа «турбота, клопоти», пов’язаного з дієсловом *pekti, укр. пекти́;
р. беспе́чный, бр. бяспе́ка, [безпеча́ць] «обнадіювати», n. bezpieczny, ч. bezpečný, слц. bezpeka, болг. безпе́чен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпеча́ти
безпече́нство
«безпека»
безпе́чити
безпечний
забезпе́чити
обезпе́ка
обезпеча́ти
обезпе́чити
убезпе́ка
убезпеча́ти
убезпе́чити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бяспе́ка | білоруська |
| безпе́чен | болгарська |
| bezpečьn(jь) | праслов’янська |
| беспе́чный | російська |
| bezpeka | словацька |
| пекти́ | українська |
| безпеча́ць «обнадіювати» | українська |
| bezpečný | чеська |
| *реčа «турбота, клопоти» | ? |
| *pekti | ? |
деко́кт
запозичення з латинської мови;
лат. dēcoctum «відвар» пов’язане з dēcoqui «відварюю, варю», утвореним за допомогою префікса dēіз значенням відділення або завершення дії від coquo «варю», спорідненого з дінд. ṕacati «варить, пече», ав. pačaiti «тс.», гр. πέσσω «варю», псл. *pekti, укр. пекти́;
р. деко́кт, бр. дэко́кт, п. ч. слц. dekokt, слн. dekókt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
декокт
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pačaiti «тс.» | авестійська |
| дэко́кт | білоруська |
| πέσσω «варю» | грецька |
| ṕacati «варить, пече» | давньоіндійська |
| dēcoctum «відвар» | латинська |
| dekokt | польська |
| *pekti | праслов’янська |
| dekokt | словацька |
| dekókt | словенська |
| пекти́ | українська |
| dekokt | чеська |
| dēcoqui «відварюю, варю» | ? |
| coquo «варю» | ? |
| деко́кт | ? |
куліна́р «кухар»
запозичення з латинської мови;
лат. culīnārius «кухонний» є похідним від culīna «кухня; їжа; стіл», пов’язаного з coquo «варю», спорідненим з дінд. pácati «пече», алб. pjek «пекти», псл. *pekti, укр. пекти́;
р. кулина́р, бр. куліна́р, п. kulinarny «кулінарний», ч. kulinární, слц. kulinárny, вл. kulinarisk, болг. кулина́рен, м. кулинарски «тс.», схв. кулùнāр «кулінар», слн. kulináričen «кулінарний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кулінарі́я
куліна́рка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pjek «пекти» | албанська |
| куліна́р | білоруська |
| кулина́рен | болгарська |
| kulinarisk | верхньолужицька |
| pácati «пече» | давньоіндійська |
| culīnārius «кухонний» | латинська |
| кулинарски «тс.» | македонська |
| kulinarny «кулінарний» | польська |
| кулина́р | російська |
| кулùнāр «кулінар» | сербохорватська |
| kulinárny | словацька |
| kulináričen «кулінарний» | словенська |
| пекти́ | українська |
| kulinární | чеська |
| culīna «кухня; їжа; стіл» | ? |
| coquo «варю» | ? |
| *pekti | ? |
ку́хня
запозичення з польської мови;
п. kuchnia через чеське посередництво зводиться до двн. kuchīna «кухня» або свн. küchen (› нвн. Küche) «тс.», що походять від лат. coquīna «кухня; кухарське мистецтво» (нар.лат. cocīna), пов’язаного з coquere «готувати, варити», спорідненим з алб. pjek «печу», гр. πέσσω, дінд. pacāmi «тс.», псл. *pektі, укр. пекти́;
р. бр. болг. ку́хня, п. kuchnia, ч. kuchyně «кухня, меблі для кухні», слц. kuchyňa «кухня, стіл», вл. kucheń «кухня», нл. kuchnja, м. кујна, схв. кухиња, слн. kúhinja «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кудонський
«кухонний»
кухе́нний
«кухонний»
кухе́нька
«невелика ніша під піччю; ніша з полицями для посуду в глиняній стіні хати»
кухня
кухня́ний
«тс.»
кухня́нка
«відокремлена від хати будівля для готування їжі»
кухо́нний
прикухе́нок
«прибудова до кухні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pjek «печу» | албанська |
| ку́хня | білоруська |
| ку́хня | болгарська |
| kucheń «кухня» | верхньолужицька |
| πέσσω | грецька |
| kuchīna «кухня» | давньоверхньонімецька |
| pacāmi «тс.» | давньоіндійська |
| coquīna «кухня; кухарське мистецтво» (нар.лат. cocīna) | латинська |
| кујна | македонська |
| kuchnja | нижньолужицька |
| kuchnia | польська |
| kuchnia | польська |
| *pektі | праслов’янська |
| ку́хня | російська |
| кухиња | сербохорватська |
| küchen «тс.» (› нвн. Küche) | середньоверхньнімецька |
| kuchyňa «кухня, стіл» | словацька |
| kúhinja «тс.» | словенська |
| пекти́ | українська |
| kuchyně «кухня, меблі для кухні» | чеська |
| coquere «готувати, варити» | ? |
огла́дка «вид коржа»
результат контамінації слів ола́дка і гла́дки́й, можливо, зумовленої і обмеженої вживанням у виразі печи оладки, коб були воли гладкі;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ола́дка | ? |
| гла́дки́й | ? |
| печи | ? |
| оладки | ? |
| коб | ? |
| були | ? |
| воли | ? |
| гладкі | ? |
опо́ка «тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем; рама для ливарних форм; форма для лиття металу Бі; [скеля Бі, Ж; фундамент будівлі Бі]»
псл. opoka;
не зовсім ясне;
пов’язується з псл. *pekti, укр. пекти́ (Фасмер III 145; Skok II 628; Mikl. EW 235; Berneker IF 13, 214), при цьому семантика слова викликає сумніви (Преобр. I 653);
чеська форма opuka розглядається як результат контамінації з коренем puk- «тріскатись», оскільки ця гірська порода крихка;
сумнівне припущення (Machek ESJČ 416) про первинність чеської форми з -u-;
припускається також зв’язок з бр. по́кацца «тріскатися, розколюватися» (Супрун Веснік БДУ, 1970/2, 83–84);
останнім часом висунуто думку (Варбот 164–167) про зв’язок псл. opoka, як і (v)apьno «вапно», з іє. *ăp- «вода» як назви осадової породи, що виявляється в басейнах морів і озер (пор. каш.-словінц. [opoka] «болото, торфовище»);
р. опо́ка «мергель, сіро-біла глина; форма для лиття металу», бр. апо́ка «тс.», др. опока «скеля, уламок скелі», п. opoka «скеля, камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент», ч. слц. opuka «вапняк», ч. ст. opoka «скеля», слн. opôka «вапняк, кам’янистий ґрунт», стсл. опока «скеля, уламок скелі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опокова́тий
опо́ковий
опо́куватий
«кам’яний, скелястий»
опо́чи́стий
«тс.»
опу́ка
«скеля; вапняк; річкова галька»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́кацца «тріскатися, розколюватися» | білоруська |
| апо́ка «тс.» | білоруська |
| опока «скеля, уламок скелі» | давньоруська |
| *ăp- «вода» | індоєвропейська |
| opoka «скеля, камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент» | польська |
| opoka | праслов’янська |
| *pekti | праслов’янська |
| opoka | праслов’янська |
| опо́ка «мергель, сіро-біла глина; форма для лиття металу» | російська |
| opuka «вапняк» | словацька |
| opôka «вапняк, кам’янистий ґрунт» | словенська |
| опока «скеля, уламок скелі» | старослов’янська |
| пекти́ | українська |
| opuka «вапняк» | чеська |
| opoka «скеля» | чеська |
| puk- «тріскатись» | ? |
| -u- | ? |
| opoka «скеля» | ? |
пек «речовина, яка залишається після перегонки деревного, торф’яного або кам’яновугільного дьогтю та дистиляції жирних кислот»
запозичення з голландської мови;
гол. pek «смола», як і нвн. Pech, англ. pitch «тс.», походить від лат. pix (род. в. picis), спорідненого з гр. πίσσα, лит. pikis «тс.», стсл. пьклъ «тс.; пекло»;
р. бр. болг. пек, п. pak «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пік
«смола, якою смолять човни та канати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pitch «тс.» | англійська |
| пек | білоруська |
| пек | болгарська |
| pek «смола» | голландська |
| πίσσα | грецька |
| pix (род. в. picis) | латинська |
| pikis «тс.» | литовська |
| Pech | нововерхньонімецька |
| pak «тс.» | польська |
| пек | російська |
| пьклъ «тс.; пекло» | старослов’янська |
пе́кно «пляма»
похідне утворення від пекти́, оскільки пляма нагадує випалене місце;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пекти́ | українська |
пепона «огірок, Сucumis sativus L.» (бот.)
запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. рум. pépene «тс.; диня, кавун» походить від лат. pepo, pepinis «сорт дині», яке зводиться до гр. πέπων (род. в. πέπονος) «достиглий; гарбуз», (нгр. πεπόνι «диня»), утвореного від πέσσω «роблю достиглим; варю», спорідненого з лат. coquo «тс.», дінд. pácyate «достигає», псл. *pekti, укр. пекти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пепини
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πέπων «достиглий; гарбуз» (род. в. πέπονος) | грецька |
| πέσσω «роблю достиглим; варю» | грецька |
| pácyate «достигає» | давньоіндійська |
| pepo | латинська |
| pepinis «сорт дині» | латинська |
| coquo «тс.» | латинська |
| pépene «тс.; диня, кавун» | молдавська |
| πεπόνι «диня» | новогрецька |
| *pekti | праслов’янська |
| pépene «тс.; диня, кавун» | румунська |
| пекти́ | українська |
пепси́н (фарм.)
запозичення з німецької мови;
н. Pepsín утворено в 1835 р. природознавцем Т. Шванном (Th. Schwann) від гр. πέψις «готування їжі; травлення», пов’язаного з πέσσω (атт. πέπτω) «печу, варю», спорідненим з лат. coquo «тс.», дінд. pácyate «достигає», псл. *pekti, укр. пекти́;
р. болг. пепси́н, бр. пепсі́н, п. pepsyna, ч. вл. pepsin, слц. слн. pepsín, м. пепсин, схв. пèпсūн;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πέπτω «печу, варю» | аттічний |
| пепсі́н | білоруська |
| пепси́н | болгарська |
| pepsin | верхньолужицька |
| πέψις «готування їжі; травлення» | грецька |
| πέσσω | грецька |
| pácyate «достигає» | давньоіндійська |
| coquo «тс.» | латинська |
| пепсин | македонська |
| Pepsín | німецька |
| pepsyna | польська |
| *pekti | праслов’янська |
| пепси́н | російська |
| пèпсūн | сербохорватська |
| pepsín | словацька |
| pepsín | словенська |
| пекти́ | українська |
| pepsin | чеська |
печери́ця «Agaricus campestris L.» (бот.)
надійної етимології не має;
найчастіше пов’язується з пекти́, печу́ (Непокупний Мовозн. 1974/6, 59–60; Фасмер ІІІ 256; Младенов 421; Mikl. EW 235);
виводиться також від пече́ра, тобто «гриб, що росте в печерах» (Вrückner 407);
є думка (Machek ESJČ 441) про виникнення назви на основі сполучення [пече́ня ту́рова] (назва гриба червоного кольору);
р. печери́ца «печериця», бр. пячуры́ца, п. pieczarka, ч. pečárka, слц. pečiarka, болг. печу́рка, м. печурка, схв. пèчӯрка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
печари́ця
печеричка
печірка
(у сполученні [п. ядовита] «печериця отруйна, Agaricus vittadini Mor.»)
печориця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пячуры́ца | білоруська |
| печу́рка | болгарська |
| печурка | македонська |
| pieczarka | польська |
| печери́ца «печериця» | російська |
| пèчӯрка «тс.» | сербохорватська |
| pečiarka | словацька |
| пекти́ | українська |
| печу́ | українська |
| пече́ра | українська |
| pečárka | чеська |
печи́хвіст «вітрогін, гульвіса»
складне слово, утворене з форми печи́ від дієслова пекти́ та іменника хвіст;
семантична мотивація утворення неясна;
пор. аналогічні утворення верти́хвіст, дери́хвіст;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| печи́ | українська |
| пекти́ | українська |
| хвіст | українська |
| дери́хвіст | українська |
печі́нка
похідне утворення від пекти́ (пор. лит. kẽpenys «печінка», kèpti «пекти»), первісно означало «смажена печінка»;
пор. пече́ня «страва із смаженого м’яса», п. pieczеń «печеня», ч. реčеně, слц. реčеň «тс.»;
малообґрунтоване припущення (Ульянов РФВ 47, 182) про спорідненість з гр. παχύς «товстий, жирний»;
р. пе́чень, бр. пе́чань, др. печень, слц. реčеň, стсл. печень;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пе́чені
«печінка»
печень
«тс.»
печеня
печінки́
«нутрощі»
печо́ночки
«молочко риби»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́чань | білоруська |
| παχύς «товстий, жирний» | грецька |
| печень | давньоруська |
| kẽpenys | литовська |
| kèpti | литовська |
| pieczеń «печеня» | польська |
| пе́чень | російська |
| реčеň «тс.» | словацька |
| реčеň | словацька |
| печень | старослов’янська |
| пекти́ (пор. лит. kẽpenys «печінка», kèpti «пекти») | українська |
| пече́ня «страва із смаженого м’яса» | українська |
| реčеně | чеська |
пикни́ця «ковбаса»
очевидно, етимологічне *пекни́ця, пов’язане з пекти́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *пекни́ця | українська |
| пекти́ | українська |
піку́н «мурашка, Formica L.» (ент.)
похідне утворення від пекти́;
назва зумовлена тим, що укус цієї мурашки дуже пекучий (ВеНЗн 33);
Фонетичні та словотвірні варіанти
пікуне́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пекти́ | українська |
пі́чка «вирізка на вухах овець як розпізнавальний знак»
похідне утворення від пекти́;
первісно означало не вирізку, а випечене тавро;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пічка́тий
«з вирізкою на вухах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пекти́ | українська |
кок «кухар (на кораблі)»
запозичення з російської мови;
р. кок походить від гол. kok «кухар», що виводиться з нар.-лат. cocus, яке продовжує лат. coquus «тс.», похідне від дієслова coquo «куховарю; варю, смажу», спорідненого з псл. *pektі, укр. пекти́;
бр. болг. кок, п. kok;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кок | білоруська |
| кок | болгарська |
| kok «кухар» | голландська |
| coquus «тс.» | латинська |
| cocus | народнолатинська |
| kok | польська |
| *pektі | праслов’янська |
| кок | російська |
| пекти́ | українська |
| coquo «куховарю; варю, смажу» | ? |
чолопо́к «верхівка гори; маківка»
псл. čelopokъ/čelopekъ, похідне від čelo, укр. чоло́ і pokъ/реkъ «місце, де пече», пов’язане як похідне з *pеkti, укр. пекти́;
менш вірогідне пов’язання з псл. *čьl̥pъ, *čьl̥pъkъ «пагорок» (Machek LP 1959/7, 304);
схв. čеlòреk «частина пагорба або гори, зігрівана сонцем», [чело̀пек] «місце, де сонце гріє цілий день, осоння, пригрів»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čelopokъ/čelopekъ | праслов’янська |
| *č | праслов’янська |
| čеlòреk «частина пагорба або гори, зігрівана сонцем» | сербохорватська |
| чоло́ «місце, де пече» | українська |
| і pokъ/реkъ «місце, де пече» | українська |
| пекти́ | українська |
| чело̀пек «місце, де сонце гріє цілий день, осоння, пригрів» | українська |
| *pеkti | ? |
| *č «пагорок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України