ПАСУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пасува́ти «підходити, личити; відповідати»
запозичено з німецької мови, можливо, через польську ([па́сити] безпосередньо з німецької);
н. pássen «тс.» походить від фр. passer «проходити; надягати»;
п. pasować «пасувати», ч. pasovati, слц. [pasovat’] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́сити
«щастити»
пасівни́й
«підхожий, слушний»
припасо́вка
припасо́вувальний
припасува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pássen «тс.» | німецька |
| pasować «пасувати» | польська |
| pasovat' «тс.» | словацька |
| passer «проходити; надягати» | французька |
| pasovati | чеська |
пас (заява про відмову брати участь у грі)
запозичення з французької мови;
фр. (je) passe «(я) пропускаю (обминаю)», зводиться до нар.-лат. *раssārе «іти», похідного від лат. раssus «крок, хода, слід ноги»;
р. бр. болг. пас, п. ч. слц. раs;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пасува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пас | білоруська |
| пас | болгарська |
| раssus «крок, хода, слід ноги» | латинська |
| *раssārе «іти» | народнолатинська |
| раs | польська |
| пас | російська |
| раs | словацька |
| раs | чеська |
пас «передача м’яча, шайби комусь із гравців своєї команди»
запозичення з англійської мови;
англ. раss «передавати» генетично пов’язане з фр. раsser «передавати, переходити, проминати»;
р. бр. болг. м. пас, п. ч. слц. раs, схв. пȃс;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пасо́вка
«тс.»
пасува́ти
розпасо́вка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раss «передавати» | англійська |
| пас | білоруська |
| пас | болгарська |
| пас | македонська |
| раs | польська |
| пас | російська |
| пȃс | сербохорватська |
| раs | словацька |
| раsser «передавати, переходити, проминати» | французька |
| раs | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України