ПАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пар «рілля, залишена на одне літо без посіву»
остаточно не з’ясоване;
здебільшого пов’язується з па́ра, па́рити, прі́ти в значенні «гноїти, перегнивати»;
зводиться також (Варбот Этимология 1977, 25–28) до псл. *porti «орати, мотижити, корчувати» (пор. [по́рпати] «розпушувати ралом», р. [прать] «мотижити і корчувати») або до porati «обробляти» (пор. по́рати «обробляти (землю)», п. porać się (parać się) «займатися, трудитися») чи до *perti «перти; топтати» (як толо́ка «пар» пов’язане з товкти́, псл. *tъl̥kti в значенні «витоптувати худобою при випасанні»);
р. бр. пар, п. (помор.) [pu̯opar] «парове поле»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парані́вка
«земля, зорана на зиму»
па́рена
«толока»
парена́ти
«орати на зяб»
парени́на
«пар»
па́ренити
парени́ця
па́ренувати
па́рина
«тс.»
парина́ти
«тс.»
па́ринина
«неглибоко зорана земля під посів»
паринува́ти
«лежати під паром»
па́рити
«залишати під паром (землю)»
парі́
«осінні й весняні сходи посівів»
паровина́
«поле, зоране на зяб»
паро́к
«поле, на якому росло просо»
пі́дпарок
«поле, виоране після скошення хліба, на якому будуть сіяти восени»
попа́р
«пар»
по́пар
«земля, зорана на зиму»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пар | білоруська |
| porać się «займатися, трудитися» (parać się) | польська |
| puopar «парове поле» (помор.) | польська |
| *porti «орати, мотижити, корчувати» (пор. [по́рпати] «розпушувати ралом», р. [прать] «мотижити і корчувати») | праслов’янська |
| porati «обробляти» (пор. по́рати «обробляти (землю) | праслов’янська |
| *perti «перти; топтати» (як толо́ка «пар» пов’язане з товкти́, псл. *tъl̥kti в значенні «витоптувати худобою при випасанні») | праслов’янська |
| *tъl̥kti | праслов’янська |
| прать | російська |
| пар | російська |
| па́ра | українська |
| па́рити | українська |
| прі́ти «гноїти, перегнивати» | українська |
пар «дерев’яний кіл, за допомогою якого рибалки підтягують крило невода»
запозичення з молдавської мови;
молд. пар «кілок», рум. par «загострений кіл, жердина, тичина» походять від лат. palus «кілок, стовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́рчик
«тс.»
паршчи́к
«рибалка, що забиває кіл при перетягуванні невода вперед»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| palus «кілок, стовп» | латинська |
| пар «кілок» | молдавська |
| par «загострений кіл, жердина, тичина» | румунська |
па́ра «газоподібний стан води»
псл. para, parъ, пов’язане чергуванням голосних з *prěti «пріти»;
споріднене з лит. per̃ti «парити», pirtìs «лазня», лтс. pērties «паритися»;
іє. *pōr-/per- «вивітрюватися, випаровуватися, паритися»;
р. пар, бр. болг. м. па́ра, др. пара, паря, п. para, [par], ч. pára, слц. вл. нл. para, схв. па̏ра, слн. pára, стсл. пара;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пар
ви́парка
«випарювання»
ви́парки
«те, що лишилося після випарювання»
випарни́й
випарни́к
«прилад для випаровування рідини»
ві́дпар
«негуста пара; випари»
запа́ра
«рідке тісто, виготовлене запарюванням борошна»
запа́рка
«запарювання; запара; велике напруження, поспішність у роботі внаслідок невстигання; казан або якийсь пристрій для запарювання»
ізпа́р
«випаровування»
ізпа́рище
«тс.»
на́пар
«відвар; настій на гарячій воді»
напа́ренє
«тс.»
не да́ти по́пару
«не дозволити відпочинку»
невипарли́вий
о́пар
«легенький туман; випари; місце на болоті, що ніколи не замерзає; ополонка, переважно утворена течією»
опа́ра
«запара; [окріп Пі]»
опа́ритися
«обшпаритися»
о́парі
«червоний сип»
опа́рник
«посуд для запари»
опа́рювати
«обшпарювати»
пар
«тс.»
парени́на
«обварена окропом подрібнена трава на корм свиням»
парену́ха
«тс.»
пари́ло
«теплиця»
пари́льний
пари́льник
пари́льня
па́рити
«піддавати дії пари»
парити парка́
«діяти з надзвичайною поспішністю, гарячковістю»
парі́вка
«лазня»
па́рінка
«обварена окропом січка»
парки́й
парни́й
парни́к
«засклене приміщення для вирощування розсади, овочів; [ящик, що запобігає обмерзанню колеса водяного млина; вид спиртного напою, що виготовляється шляхом випаровування певного розчину]»
парника́р
парника́рство
парнота́
«духота, спека»
па́рня́
«відділення у лазні, де паряться; приміщення, де парять і гнуть дерево для обіддя; спека з надмірною вологістю»
парове́ць
«пароплав»
парови́й
парови́к
парови́чний
«уживаний для спалювання в паровозних топках»
(про вугілля)
парови́чник
«кочегар»
парови́чня
«парильня»
паро́вня
«вологе тепло із сирих дров для виготовлення ободів»
парота́
«духота»
паро́ха
«ряжанка»
парува́ти
пару́ха
«тс. тж; сметана з пареним молоком; горілка»
парухо́ва воню́чість
«сивушне масло, що погано пахне»
підпа́р
«вовна з оброблених на шкіру овечих шкур»
пі́дпар
«виплетене із соломи прикриття для тютюнової розсади»
при́па́рка
припа́рник
«гарячий камінь»
при́парок
«сонячна спека влітку в проміжках між дощами»
пропа́рений
пропа́рка
пропа́рювальний
пропа́рювання
ро́зпар
«розпарювання»
розпа́ри
«відлига»
спар
«спека; рана у коня, натерта сідлом»
спа́рний
«душний»
спа́рно
«жарко, душно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́ра | білоруська |
| па́ра | болгарська |
| para | верхньолужицька |
| пара | давньоруська |
| паря | давньоруська |
| *pōr-/per- «вивітрюватися, випаровуватися, паритися» | індоєвропейська |
| pērties «паритися» | латиська |
| per̃ti «парити» | литовська |
| pirtìs «лазня» | литовська |
| па́ра | македонська |
| para | нижньолужицька |
| para | польська |
| par | польська |
| para | праслов’янська |
| parъ | праслов’янська |
| *prěti «пріти» | праслов’янська |
| пар | російська |
| па̏ра | сербохорватська |
| para | словацька |
| pára | словенська |
| пара | старослов’янська |
| pára | чеська |
па́ра «двоє»
запозичено з німецької мови, очевидно, за польським посередництвом;
нвн. Paar «пара» (двн. свн. pā˘r «тс.») походить від лат. pār «рівний, однаковий, парний; пара», спорідненого з ав. pairyante «порівнюються, зіставляються», гр. πέρνημι «продаю, торгую» (власне, «даю за рівну вартість»), дінд. práti «проти», псл. protivъ «тс.», укр. про́ти;
р. бр. па́ра, п. para, ч. слц. pár, м. пар, схв. пȃр, слн. pár;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напа́рник
непарни́стий
«непарний»
пари́стий
«парний, спарений»
па́рка
«пара; час токування у птахів»
парма́
«парою»
па́рний
парови́й
«парний»
парови́ця
«парні воли, запряжені разом; спарований одяг, одягнений разом»
паро́к
«снопи житньої соломи для покрівлі, які в’яжуться по два разом»
парома́
«тс.»
парува́льний
попа́рно
«по двоє»
ро́зпари
«непарні воли»
ро́зпарки
«не парні»
(про чоботи, рукавиці)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pairyante «порівнюються, зіставляються» | авестійська |
| па́ра | білоруська |
| πέρνημι «продаю, торгую» (власне, «даю за рівну вартість») | грецька |
| pā˘r | давньоверхньонімецька |
| práti «проти» | давньоіндійська |
| pār «рівний, однаковий, парний; пара» | латинська |
| пар | македонська |
| Paar «пара» (двн. свн. pā˘r «тс.») | нововерхньонімецька |
| para | польська |
| protivъ «тс.» | праслов’янська |
| па́ра | російська |
| пȃр | сербохорватська |
| pā˘r | середньоверхньнімецька |
| pár | словацька |
| pár | словенська |
| про́ти | українська |
| pár | чеська |
баралі́жний «вільний, незайнятий, бездіяльний»
неясне;
можливо, виникло внаслідок контамінації слів перелі́жний «перелоговий» (від перелі́г) і пар (про землю), що могла призвести до утворення прикметника *паролі́жний, який у зв’язку з затемненням значення зазнав дальшої формальної видозміни;
Фонетичні та словотвірні варіанти
боролі́жний
боролі́зний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| перелі́жний «перелоговий» (від перелі́г) | ? |
| пар (про землю) | ? |
| паролі́жний | ? |
пари́ «гроші»
запозичено з турецької мови, можливо, через південнослов’янське посередництво;
тур. para «монета вартістю в 1/40 турецького гроша», як і аз. крим.-тат. пара «гроші; частина, шматок», каз. пара «подарунок», походить від перс. pārah «монета; хабар»;
болг. пари́ «гроші», м. пари «дрібні гроші», схв. пàрӣћ «копієчка, гріш», па̏рица «монетка, невеликі гроші»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пари́чка
«стара турецька монета»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пара «гроші; частина, шматок» | азербайджанська |
| пари́ «гроші» | болгарська |
| пара «подарунок» | казахська |
| пара «гроші; частина, шматок» | кримсько-татарська |
| пари «дрібні гроші» | македонська |
| pārah «монета; хабар» | перська |
| пàрӣћ «копієчка, гріш» | сербохорватська |
| па̏рица «монетка, невеликі гроші» | сербохорватська |
| para «монета вартістю в 1/40 турецького гроша» | турецька |
пари́ (гра в карти)
неясне;
може бути зіставлене з [пари́] «гроші» або з парі́ «заклад»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пари́ «гроші» | українська |
| парі́ «заклад» | українська |
пари́ло «Agrimonia L.» (бот.)
похідне утворення від па́рити;
назва зумовлена тим, що цю рослину використовували для випарювання посуду;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́рити | українська |
па́ри́ти «триматися, летіти в повітрі на нерухомо розпростертих крилах»
псл. pariti, пов’язане чергуванням голосних з pьrati, perǫ «летіти»;
споріднене з дінд. pāráyati «веде», píparti «переправляє, перевозить», ав. pārayeiti «веде», гот. faran «їхати», хет. partawar, род. в. partaunaš «крило»;
р. пари́ть, др. парити, стсл. парити, парѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спаря́ти
«підіймати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pārayeiti «веде» | авестійська |
| faran «їхати» | готська |
| pāráyati «веде» | давньоіндійська |
| píparti «переправляє, перевозить» | давньоіндійська |
| парити | давньоруська |
| pariti | праслов’янська |
| perǫ «летіти» | праслов’янська |
| pьrati | праслов’янська |
| пари́ть | російська |
| парити | старослов’янська |
| парѭ | старослов’янська |
| partawar | хетська |
па́рити «сильно бити»
очевидно, псл. pariti «бити», пов’язане чергуванням голосних з pьrati, *perti «тс.»;
бр. па́рыць «бити, лупцювати», п. заст. parzyć «сильно бити, стріляти», болг. [парна́р] «стружка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парла́ція
«сильне побиття»
парло́
«тс.»
парни́к
«стусан»
парну́ти
«ударити»
пару́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́рыць «бити, лупцювати» | білоруська |
| парна́р «стружка» | болгарська |
| parzyć «сильно бити, стріляти» | польська |
| pariti «бити» | праслов’янська |
| *perti «тс.» | праслов’янська |
| pьrati | праслов’янська |
па́риш «кваша»
похідне утворення від па́рити;
назва зумовлена тим, що страву готують із борошна, запареного окропом;
р. [па́рыш] «тісто із солоду для кваші»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паре́шка
паро́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́рыш «тісто із солоду для кваші» | російська |
| па́рити | українська |
парі́ «угода про виконання якого-небудь зобов’язання тією особою, що програє»
запозичення з французької мови;
фр. pari «парі» утворене від parier «іти на парі, битися об заклад», що походить від лат. pario «розраховуюся, торгую», пов’язаного з pār «рівний, однаковий; парний»;
р. пари́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pario «розраховуюся, торгую» | латинська |
| pār «рівний, однаковий; парний» | латинська |
| пари́ | російська |
| pari «парі» | французька |
| parier «іти на парі, битися об заклад» | французька |
зопарі́ти «захворіти на запалення сечового міхура»
очевидно, пов’язане з па́ра, па́рити, парува́ти;
мотивація утворення неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́ра | ? |
| па́рити | ? |
| парува́ти | ? |
о́пар «нічний метелик, Phalaena» (ент.)
[опири́чка] «тс.; совка, Noctua L.» Ж, [во́пар] «(вид мурашки) Муrmica flava» ВеНЗн, ВеБ, [пи́риця] «метелик»;
пов’язане з упи́р «вампір», [опи́р] «упир, привид, кровопивця», [опири́ця] «привид»;
назви зумовлені народними уявленнями про зв’язок нічних метеликів з душами померлих, духами;
пор. інші назви нічного метелика: [смерть, смертка, смертний мотиль];
форми з початковим опар- відбивають вторинний зв’язок з па́рити, опа́рити (вважається, що коли метелик сяде на обличчя, то опарить: «опарила опариця»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
опарелиця
опариця
опери́ця
опири́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| упи́р «вампір» | ? |
| опи́р «упир, привид, кровопивця» | ? |
| опири́ця «привид» | ? |
| інші | ? |
| опар- | ? |
| па́рити | ? |
| опа́рити (вважається, що коли метелик сяде на обличчя, то опарить: «опарила опариця») | ? |
опа́рни́к «вид рослини Ж; рдесник блискучий, Potamogeton lucens L. Маk; рдесник плавучий, Potamogeton natans L. Маk» (бот.)
очевидно, похідне утворення від па́рити, опа́рити;
мотивація назви не зовсім ясна;
припускається можливість зв’язку з властивістю рослини допомагати при опіках (опарах) (ВеНЗн 52);
назва може бути зумовлена також уявленням про подразливу дію водяних рослин на шкіру (пор. назву одного з видів рдесника [кропивка водяна] «Potamogeton crispus L.». – Вісюліна–Клоков 116; Нейштадт 78. – Див. ще па́рити1;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парник
«рдесник блискучий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́рити | ? |
| опа́рити | ? |
фарва́тер «безпечний шлях для руху суден між мілинами або рифами»
запозичення з голландської мови;
гол. váarwater «тс.» складається з основи vaar, пов’язаної з varen «плавати, рухатися, іти», спорідненим із нвн. fahren «рухатися», англ. fare, дісл. fara, гот. faran «тс.», далі з лат. portāre «нести», гр. περάω, πείρω «проникаю», псл. pariti «шугати», укр. пари́ти «тс.», та water «вода»;
р. болг. фарва́тер, бр. фарва́тэр, п. farwater;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fare | англійська |
| фарва́тэр | білоруська |
| фарва́тер | болгарська |
| váarwater «тс.» | голландська |
| varen «плавати, рухатися, іти» | голландська |
| water «вода» | голландська |
| faran «тс.» | готська |
| περάω | грецька |
| πείρω «проникаю» | грецька |
| fara | давньоісландська |
| portāre «нести» | латинська |
| fahren «рухатися» | нововерхньонімецька |
| farwater | польська |
| pariti «шугати» | праслов’янська |
| фарва́тер | російська |
| пари́ти «тс.» | українська |
парник «чистотіл, Chelidonium majus L.; козельці лучні, Tragopogon pratensis L.; подорожник великий, Plantago major L.» (бот.)
похідне утворення від па́рити;
назва чистотілу зумовлена застосуванням його для випарювання глечиків (пор. інші його назви [глекопар, глечкопар, гладишник, гладушник]; подібна мотивація стосується, очевидно, й назв інших двох рослин; пор. [пражець, пражівник] «козельці», ч. [smetaník] «тс.» (Machek Jm. rostl. 235–236);
бр. [шпарнік] «подорожник середній, Plantago media L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпарнік «подорожник середній, Plantago media L.» | білоруська |
| па́рити | українська |
| smetaník | чеська |
парови́на «довга товста лозина Нед; палиця ВеНЗн; жердина»
похідне утворення від па́рити;
назва зумовлена тим, що свіжозрізані жердини обсмалюють над полум’ям для надання їм більшої міцності і, в разі потреби, стійкої загнутої форми;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́рити | українська |
судопар «валеріана лікарська, Valeriana officinalis L.» (бот.)
складне утворення з основ слів [суд] «посуд» і па́рити;
назва зумовлена застосуванням рослини для випарювання посуду;
пор. [глекопа́р] «парило волосисте, Agrimonia pilosa Ldb.», р. [судопо́р] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| судопо́р «тс.» | російська |
| суд «посуд» | ? |
| па́рити | ? |
| глекопа́р «парило волосисте, Agrimonia pilosa Ldb.» | ? |
пора́ «час»
очевидно, псл. pora «час; година, удар» (пор. цсл. пора «удар, поштовх»), пов’язане чергуванням голосних з *perti «бити»;
первісно означало удар як сигнальне позначення певного часу (пор. čаsъ «тс.»);
менш переконливе зіставлення з р. спо́рый, [пори́ть] «товстіти, жиріти; бути в доброму стані» (Иванов–Топоров 250; Вайан Пробл. ист. и диал. 87; Snoj Jezik in slovo 30 (1984–5), 117–120), з гр. πορει˜ν «дати, надати; визначити наперед» (Фасмер ІІІ 328; Преобр. ІІ 106), πόρος «прохід» (Младенов 489), або виведення як запозичення від гр. φορά «несення; вантаж; плодючість, урожай» (Семереньи ВЯ 1967/4, 22);
р. пора́, бр. пара́, др. пора, п. ч. діал. pora, болг. по́ра «вік (людини)», м. пора «тс.; середовище, коло людей»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впо́ру́
поро́ю
«іноді»
упо́ру
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пара́ | білоруська |
| по́ра «вік (людини)» | болгарська |
| πορει˜ν «дати, надати; визначити наперед» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| φορά «несення; вантаж; плодючість, урожай» | грецька |
| пора | давньоруська |
| пора «тс.; середовище, коло людей» | македонська |
| pora | польська |
| pora «час; година, удар» (пор. цсл. пора «удар, поштовх») | праслов’янська |
| *perti «бити» | праслов’янська |
| спо́рый | російська |
| пори́ть «товстіти, жиріти; бути в доброму стані» | російська |
| пора́ | російська |
| пора | церковнослов’янська |
поро́м
псл. *pormъ, пов’язане з *perti «рухатися, їхати»;
споріднене з дісл. farmr «вантаж, тягар, вміст», двн. farm, свн. varm «човен, пором», двн. faran «їхати», гр. περάω «проникаю», πορϑμός «прохід, протока»;
розглядати слово як германське запозичення (Hirt PBrB 23, 336) немає підстав;
р. паро́м, ст. поро́м, бр. паро́м, п. prom, ч. слц. заст. prám, схв. пра̏м, р.-цсл. прамъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паро́м
паро́мник
паро́мщик
поро́мник
поро́мщик
поро́н
(заст.)
поро́нник
(заст.)
поро́нщик
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́м | білоруська |
| περάω «проникаю» | грецька |
| πορϑμός «прохід, протока» | грецька |
| farm | давньоверхньонімецька |
| faran «їхати» | давньоверхньонімецька |
| farmr «вантаж, тягар, вміст» | давньоісландська |
| prom | польська |
| *pormъ | праслов’янська |
| *perti «рухатися, їхати» | праслов’янська |
| паро́м | російська |
| прамъ | русько-церковнослов’янська |
| пра̏м | сербохорватська |
| varm «човен, пором» | середньоверхньнімецька |
| prám | чеська |
упи́р «вампір, за народним повір’ям, перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей»
псл. *ǫpyrь з первісним значенням «неспалений»;
утворене із заперечного префікса ǫ- і кореня pyr- «вогонь, жар; парити», що зберігся в укр. [пири́ти] «червоніти (від гніву)» Нед, р. [пы́рей] «припічок; загнітка» (Даль), п. perz (‹ pyr-) «жевріюче вугілля», [perzyć się] «червоніти (про небо)», ч. pýř «жар, розпечений попіл», póřiti se «червоніти», слц. pyrit’ sa «тс.», pyrenica «спалена солома», вл. pyrić «топити», нл. pyriś «тс.», схв. упи́рити «роздмухувати (вогонь)», слн. [zapíriti se] «почервоніти»;
слово відбиває давню віру в очисну дію вогню і походить з часів, коли у слов’ян-язичників був обов’язковим обряд кремації;
похований без цього обряду мрець нібито обертався на упиря;
точним відповідником псл. *ǫpyrь є гр. ἄπυρος «неспалений» (Лукінова Сл. мовозн. 96–103);
висловлювалося також припущення про зв’язок кореня pyr- з *per- «літати», який вбачали в р. нетопырь «кажан», п. nietopyrz, nietopierz, схв. pirac «тс.» (Ильинский РФВ 65, 226; Brückner 594);
зіставлялося з р. пари́ть (Vaillant Slawia 10, 673–679), схв. пи́рати «дути» (Moszyński RО 12, 81), з ав. vyāmbura- «ворожий воді», дінд. ámby «вода» (Корш AfSlPh 9, 676–677);
реконструювалося також псл. *vъ-pěrъ як віддієслівне утворення від v-peřiti ‹ vrěpiti se «вчепитися», пов’язаного з ч. řеpík «реп’ях», слц. repit’ sa «чіплятися», оскільки упир вчіпляється, вгризається в жертву (Machek ESJČ 669; Holub–Lyer 497–498);
недостатньо переконливою є також гіпотеза про запозичення з тюркських мов – тат. башк. убыр «ненажера, відьма, злий дух» (Дмитриев ЛС III 33), тат. ubyr «міфологічна істота» (Радлов I 1782–1783), що пов’язувалося з upmak «ковтати» (Горяев 388; Преобр. I 64; Младенов 57; Mikl. TEl II 181, EW 374–375, проти Корш AfSlPh 9, 676–677);
р. упы́рь, бр. [у́пир, ву́пар], др. Упирь (ім’я), п. upiór, [wypiór], ст. upierz, ч. слц. upír, болг. [въпи́ръ, вепи́р], схв. ст. upir;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опи́р
опири́ця
«чарівниця»
опири́ще
опи́рь
«тс.»
упе́р
упири́ця
упи́рь
упиря́га
упиря́ка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vyāmbura- «ворожий воді» | авестійська |
| убыр «ненажера, відьма, злий дух» | башкирська |
| у́пир | білоруська |
| ву́пар | білоруська |
| въпи́ръ | болгарська |
| вепи́р | болгарська |
| pyrić «топити» | верхньолужицька |
| ἄπυρος «неспалений» | грецька |
| ámby «вода» | давньоіндійська |
| Упирь (ім’я) | давньоруська |
| pyriś «тс.» | нижньолужицька |
| perz «жевріюче вугілля» (‹ pyr-) | польська |
| perzyć się «червоніти (про небо)» | польська |
| nietopyrz | польська |
| nietopierz | польська |
| upiór | польська |
| wypiór | польська |
| upierz (ст.) | польська |
| *ǫpyrь «неспалений» | праслов’янська |
| *ǫpyrь | праслов’янська |
| *vъ-pěrъ «вчепитися» | праслов’янська |
| пы́рей «припічок; загнітка» | російська |
| нетопырь «кажан» | російська |
| пари́ть | російська |
| упы́рь | російська |
| упи́рити «роздмухувати (вогонь)» | сербохорватська |
| pirac «тс.» | сербохорватська |
| пи́рати «дути» | сербохорватська |
| upir (ст.) | сербохорватська |
| pyrit' sa «тс.» | словацька |
| pyrenica «спалена солома» | словацька |
| repit' sa «чіплятися» | словацька |
| upír | словацька |
| zapíriti se «почервоніти» | словенська |
| убыр «ненажера, відьма, злий дух» | татарська |
| ubyr «міфологічна істота» | татарська |
| upmak «ковтати» | татарська |
| пири́ти «червоніти (від гніву)» | українська |
| pýř «жар, розпечений попіл» | чеська |
| perzyć se «червоніти» | чеська |
| řеpík «реп’ях» | чеська |
| upír | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України