ПАЛИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
па́лиця
припускається також зв’язок з р. располоть «розколоти надвоє», двн. spalten «колоти», дінд. spháṭati «розколює», phálakam «дошка», phalati «лопається, тріскається» (Фасмер ІІІ 193; Младенов 409; Schuster-Šewc 1037; Skok II 592; Mikl. EW 255);
менш прийнятні гіпотези про запозичення з німецької мови (двн. pfal «стовп, паля» від лат. pālus – Корш у Преобр. ІІ 9), про спорідненість із па́лець (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391);
за іншим припущенням (Machek ESJČ 429), зв’язок із пали́ти може мотивуватися тим, що очищені від кори гілки деяких дерев палили над вогнем, щоб одержати коричневу або темно-червону фарбу;
назва могла виникнути в час примітивного видобування вогню тертям палиці об палицю або внаслідок використання палиці як знаряддя для підтримування вогню;
псл. palica, palъka, зменш. від pala, мабуть, пов’язаного з paliti «палити»;
р. па́лка «палиця», [па́лица], бр. па́лка, др. палъка, палица «тс.», п. pała «дрюк, дрючок, ломака», pałka «ціпок, кий, палиця», ч. palice «палиця, кий; дерев’яний молот», слц. вл. pała «дрючок», нл. palica «палиця», болг. м. па́лица, схв. па̏лица, слн. pálica, стсл. палица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пали́ґа
«велика палиця»
па́личка
па́личник
«служник при суді»
палі́ччя
па́лка
«палиця; [шишка на болотяних рослинах, стеблина без колоска]»
пало́чня
«корина, Coryna»
(зоол.)
палю́га́
«велика палиця»
па́люх
«стовп»
па́ля
«палиця»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лка | білоруська |
| па́лица | болгарська |
| pała «дрючок» | верхньолужицька |
| spalten «колоти» | давньоверхньонімецька |
| spháṭati «розколює» | давньоіндійська |
| phálakam «дошка» | давньоіндійська |
| phalati «лопається, тріскається» | давньоіндійська |
| палъка | давньоруська |
| палица «тс.» | давньоруська |
| па́лица | македонська |
| palica «палиця» | нижньолужицька |
| pała «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| pałka «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| palica | праслов’янська |
| palъka | праслов’янська |
| pala | праслов’янська |
| paliti «палити» | праслов’янська |
| располоть «розколоти надвоє» | російська |
| па́лка «палиця» | російська |
| па́лица | російська |
| па̏лица | сербохорватська |
| pała «дрючок» | словацька |
| pálica | словенська |
| палица «тс.» | старослов’янська |
| па́лець | українська |
| пали́ти | українська |
| palice «палиця, кий; дерев’яний молот» | чеська |
опа́лубити «ударити палицею»
очевидно, результат жартівливого переносного вживання дієслова опа́лубити «покрити настилом, оббити чим-небудь зовні (будівлю, споруду)», зближеного з основами слів па́лиця і би́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опа́лубити «покрити настилом, оббити чим-небудь зовні (будівлю, споруду)» | ? |
| па́лиця | ? |
| би́ти | ? |
оплі́н «дерев’яна подушка на осі воза; перекладина в санях для з’єднання полозів Г; подушка на дивані, лаві Ж, Пі»
псл. oplenъ;
зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);
реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);
запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;
р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опле́н
«частина саней»
о́плен
«дерев’яна підкладка на осі воза»
опле́на
«подушка на осі воза»
опле́ни
опле́ні
«дерев’яні подушки між ящиком і віссю воза До; два бруски поперек саней, що скріплюють полозки»
оплі́нь
«частина воза; частина саней»
оплончаки́
«полозки саней з перекладками»
опля́ни
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апле́нь «частина воза» | білоруська |
| опле́н «частина воза» | болгарська |
| πλήμνη «частина воза» | грецька |
| *(s)p(h)el- | індоєвропейська |
| oplenъ | праслов’янська |
| *opelnъ | праслов’янська |
| опле́нь «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней» | російська |
| opleán | румунська |
| о̀плен | сербохорватська |
| oplen «частина воза (і вагона)» | словацька |
| oplèn «тс.» | словенська |
| eplény | угорська |
| полі́но | українська |
| опленка | українська |
| оплін | українська |
| плень | українська |
| воплень | українська |
| о̀пљен | українська |
| oplín «тс.» | чеська |
| поли́ця | ? |
| па́лиця | ? |
палети́ця «палиця»
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів па́лиця і [па́лєт] (заст.) «ордер на виконання вироку», [палета] «записка солдатові із зазначенням місця його квартири»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лиця «ордер на виконання вироку» (заст.) | українська |
| палета «записка солдатові із зазначенням місця його квартири» | українська |
па́лець
зіставляють також з лат. pollex «великий палець» (Ernout–Meillet 918; Мартынов Язык 82–83), перс. pālidan «шукати, відчувати», двн. fuоlen «відчувати» (Фасмер–Трубачев ІІІ 191–192; Machek ESJČ 429; Holub–Lyer 353);
зіставлення (Uhlenbeck 162) з лат. palpo «гладжу, голублю», гр. παλάμη «долоня, рука», лат. palma «тс.», двн. folma «рука», дінд. рāṇíḥ «тс.» помилкове;
припущуваний зв’язок з па́лиця, па́лка (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391; Petersson Verm. Beitr. 135) сумнівний;
можливо, споріднене з гр. ψάλλω «смикаю (струни, тятиву лука)», ψαλμός «натягування (струн, лука)», оскільки при стрільбі з лука, натягуванні струн значну роль відіграє великий палець (Moszyński PZJP 127);
цілком надійних відповідників у індоєвропейських мовах немає;
псл. palъ «палець», palьсь «тс.» (первісно, мабуть, «великий палець»);
р. бр. па́лец, др. пальць, п. palec «палець», ч. слц. palec «великий палець», вл. palc «тс.», нл. palc «палець», полаб. pоlåc «тс.», болг. м. па́лец «великий палець», схв. па̏лац, слн. pálec «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпа́лий
«який не має пальця або пальців»
безпа́лок
«безпала істота»
безпа́лько
«безпала людина»
безпа́льчий
«безпалий»
напа́л(ь)ок
«палець рукавички; перев’язка на пальці; наперсток решітника»
напальки́
«удари по пальцях»
палечни́й
«зубчастий»
(про колесо)
па́льок
«палець рукавиці Нед; зубець на зубчатому колесі, кулак у колесі; віник без листя»
па́льцевий
пальча́
«рукавичка»
пальча́стий
пальча́тий
«пальцеподібний»
пальча́тка
«рукавичка»
пальченя́
«пальчик»
па́льчиковий
па́люх
«палець; стовп»
палю́шка
«рука, лапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лец | білоруська |
| па́лец «великий палець» | болгарська |
| palc «тс.» | верхньолужицька |
| παλάμη «долоня, рука» | грецька |
| ψάλλω «смикаю (струни, тятиву лука)» | грецька |
| ψαλμός «натягування (струн, лука)» | грецька |
| fuоlen «відчувати» | давньоверхньонімецька |
| folma «рука» | давньоверхньонімецька |
| рāṇíḥ «тс.» | давньоіндійська |
| пальць | давньоруська |
| pollex «великий палець» | латинська |
| palpo «гладжу, голублю» | латинська |
| palma «тс.» | латинська |
| па́лец «великий палець» | македонська |
| palc «палець» | нижньолужицька |
| pālidan «шукати, відчувати» | перська |
| pоlåc «тс.» | полабська |
| palec «палець» | польська |
| palъ «палець» | праслов’янська |
| palьсь «тс.» (первісно, мабуть, «великий палець») | праслов’янська |
| па́лец | російська |
| па̏лац | сербохорватська |
| palec «великий палець» | словацька |
| pálec «тс.» | словенська |
| па́лиця | українська |
| па́лка | українська |
| palec «великий палець» | чеська |
палимо́н «велика палиця»
афективне утворення, пов’язане з па́лиця (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лиця | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України