ОСЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
осе́л
псл. osьlъ;
запозичення з готської або латинської мови;
гот. asilus «осел» походить від лат. asellus, зменш. до asinus, яке разом з гр. ὄνος (‹ *osonos) через фрако-іллірійське посередництво прийшло з якоїсь малоазіатської (можливо, іранської) мови;
думка про балто-слов’янський вік слова (Trautmann 14) викликає сумнів, оскільки лит. ãsilas, прус. asilis могли бути запозичені незалежно від слов’янських мов, про що свідчить наголос на першому складі;
р. осёл, бр. асёл, др. осьлъ, п. osioł, osieł, ч. osel, слц. osol, вл. нл. wosoł, полаб. asål, болг. осе́л, схв. о̀сао, [osal, osel], слн. ôsel, стсл. осьлъ, осълъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віслю́к
осли́ний
осли́ти
осли́ха
осли́ця
о́слій
ослю́к
осля́
осля́к
«ослюк»
осля́р
«погонич ослів»
осля́тина
осля́чий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
асёл | білоруська |
осе́л | болгарська |
wosoł | верхньолужицька |
asilus «осел» | готська |
ὄνος (‹ *osonos)(можливо, іранської) | грецька |
осьлъ | давньоруська |
asellus | латинська |
ãsilas | литовська |
wosoł | нижньолужицька |
asål | полабська |
osioł | польська |
osieł | польська |
osьlъ | праслов’янська |
asilis | прусська |
осёл | російська |
о̀сао | сербохорватська |
osol | словацька |
ôsel | словенська |
осьлъ | старослов’янська |
osal | українська |
osel | українська |
осълъ | українська |
osel | чеська |
до | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України