НОТ — ЕТИМОЛОГІЯ

но́та (муз., дипл.)

можливо, через західноєвропейські мови (нім. Nóte, фр. англ. note, іт. nota) запозичено з латинської;
лат. nota «знак; зауваження», очевидно, пов’язане з nōtus «відомий, знайомий», дієприкм. мин. ч. від nōscō, -ere (длат. gnōscō, -ere) «знати, пізнавати», спорідненого з дінд. jānā́ti «знає», гр. γιγνώσκω «пізнаю», лит. žinóti «знати», псл. znati, укр. зна́ти;
р. бр. болг. м. схв. но́та (муз., дипл.), п. nota (дипл.), nuta (муз.), ч. слц. nota (муз.), nóta (дипл.), вл. nota (муз., дипл.), слн. nóta (муз., дипл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

нота́тка
нота́тник «записна книжка»
нота́ція
нотифікува́ти
но́тниця
нотува́ти
ну́та «нота» (муз., з п.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
note англійська
но́та (муз., дипл.) білоруська
но́та (муз., дипл.) болгарська
nota (муз., дипл.) верхньолужицька
γιγνώσκω «пізнаю» грецька
jānā́ti «знає» давньоіндійська
gnōscō, -ere давньоісландська
nota італійська
nota «знак; зауваження» латинська
nōtus «відомий, знайомий» латинська
žinóti «знати» литовська
но́та (муз., дипл.) македонська
Nóte німецька
nota (дипл.), nuta (муз.) польська
nuta польська
znati праслов’янська
но́та (муз., дипл.) російська
но́та (муз., дипл.) сербохорватська
nota (муз.), nóta (дипл.) словацька
nóta словацька
nóta (муз., дипл.) словенська
зна́ти українська
note фракійська
nota (муз.), nóta (дипл.) чеська
nóta чеська
nōscō, -ere ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України