НОРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
нора́ «заглиблення в землі, вирите тваринами як житло; [джерело]»
псл. nora, пов’язане з noriti «занурювати, топити», nuriti «тс.», *nеrti «поринати, топитися», nyrjati «ниряти»;
р. нора́, бр. нара́, др. нора, норя, п. nora, nura, ч. слц. nora, слн. [nora], стсл. нора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виноря́тися
«бити джерелом, витікати»
нори́стий
«багатий джерелами»
нори́ти
«рити нори»
нори́чка
«тварина, що живе в норі»
но́рия
«отвір у млиновому камені, в який сиплеться зерно»
норі́ти
«бити джерелом»
но́ро
«джерело»
норо́ха
(збільш. від нора́)
нюра́
«джерело»
повино́рювати
«повиривати (з землі)»
понористий
«поритий, нерівний»
проно́ра
«нора»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нара́ | білоруська |
нора | давньоруська |
норя | давньоруська |
nora | польська |
nura | польська |
nora | праслов’янська |
noriti «занурювати, топити» | праслов’янська |
nuriti «тс.» | праслов’янська |
*nеrti «поринати, топитися» | праслов’янська |
nyrjati «ниряти» | праслов’янська |
нора́ | російська |
nora | словацька |
nora | словенська |
нора | старослов’янська |
nora | чеська |
нора «нічний метелик, Рhalaena» (ент.)
неясне;
наро́ха «нора»
очевидно, пов’язане з формою нора́;
характер зв’язку неясний;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нора | ? |
нори́ця «полівка, польова миша, Hypudaeus arvalis» (зоол.)
похідне утворення від нора́;
назви зумовлені тим, що ці тварини живуть у норах (павук у невеликих нірках);
пор. [нори́чка] «тварина, що живе в норі» О;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нора́
«Hypudaeus glareolus»
норик
«земляний павук, Cteniza cementaria»
нори́чка
«землерийка, Sorex»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нора́ | українська |
нори́чка «тварина, що живе в норі» | українська |
нори́ця «фістула, свищ» (мед.)
похідне утворення від нора́;
назва зумовлена тим, що при цій хворобі виникає ямка, заглибина;
р. [нори́ца] «глибока рана на загривку (кінська хвороба)», бр. [нары́ца] «тс.», п. norzyca «нориця», слн. noríce «вітряна віспа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
норице́вий
нори́чавий
«гидкий, відштовхуючий, паршивий»
нори́чуватий
«хворий норицею; гидкий, відштовхуючий, паршивий Па»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нары́ца «тс.» | білоруська |
norzyca «нориця» | польська |
нори́ца «глибока рана на загривку (кінська хвороба)» | російська |
noríce «вітряна віспа» | словенська |
нора | українська |
норцевий «погрібний?» (про пиво)
результат видозміни форми марце́вий, [марцьо́вий] «березневий», очевидно, зближеної з основою нора́ «яма, заглибина в землі», оскільки пиво зберігається в льохах (пор. пивни́ця «погріб, льох, підвал»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
нороцови́й
норцови́й
«березневе пиво»
(у сполученні [нор(о)›)цове́ пиво] )
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
марце́вий | українська |
марцьо́вий «березневий» | українська |
нора́ «яма, заглибина в землі» | українська |
нре́нора «польова миша, Hypudaeus glareolus» (зоол.)
складне утворення з основ дієслова [не́рти] «ниряти» ([нре] «ниряє» Ж) та іменника нора́;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
не́рти «ниряти» ([нре] «ниряє» Ж) | українська |
нора́ | українська |
нурт «вир; натовп»
запозичення з польської мови;
п. nurt «течія, нурт», ст. nórt, nort, nora «тс.», nurta «глибінь, глибина» пов’язується з nura «нора», nóra, nora «тс.», nurzać (nurzyć) «занурювати», укр. нора́, [ну́рити] «занурювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ну́рта
«вир»
нуртува́ти
«вирувати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
nurt «течія, нурт» | польська |
nórt | польська |
nort | польська |
nora «тс.» | польська |
nurta «глибінь, глибина» | польська |
nura «нора» | польська |
nóra | польська |
nora «тс.» | польська |
nurzać | польська |
nurzyć | польська |
нора́ | українська |
ну́рити «занурювати» | українська |
Минодо́ра (жіноче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Μηνοδώρα утворене з основ іменників μήν «місяць» і δώρον «дарунок»;
р. Минодо́ра, бр. Мінадо́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ра
Миноди́ра
(мѣсячны(й)(1627)
Нимидо́ра
Но́ра
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Мінадо́ра | білоруська |
Μηνοδώρα утворене з основ іменників μήν «місяць» | грецька |
Минодо́ра | російська |
δώρον «дарунок» | ? |
нір «низ, рівнина, болотиста рівнина; трясовина»
запозичення з угорської мови;
уг. nyir «рівнина; березовий ліс, березняк» споріднене з манс. njir «паросток, гілка», хант. njer «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
njir «паросток, гілка» | мансійська |
nyir «рівнина; березовий ліс, березняк» | угорська |
njer «тс.» | хантийська |
норе́ць «водолаз; (орн.) пірникоза, Podiceps; [білоока чернь, Nyroca nyroca GŠld. Шарл]»
псл. norьcь «людина, що пірнає у воду, водолаз; птах, що пірнає», пов’язане з noriti «занурювати», nyrjati «ниряти»;
пор. лит. nãras «водолаз; (орн.) гагара»;
др. норьць «водолаз», п. [norek], ст. norek, nór, ч. norec, nořec «тс.», слц. norec (орн.) «кайра, Uria Briss.», схв. нòрац «водолаз», стсл. норьць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нор
«пірникоза велика»
(орн.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
норьць «водолаз» | давньоруська |
nãras «водолаз; (орн.) гагара» | литовська |
norek | польська |
norek | польська |
nór | польська |
norьcь «людина, що пірнає у воду, водолаз; птах, що пірнає» | праслов’янська |
noriti «занурювати» | праслов’янська |
nyrjati «ниряти» | праслов’янська |
нòрац «водолаз» | сербохорватська |
norec «кайра, Uria Briss.» (орн.) | словацька |
норьць «тс.» | старослов’янська |
norec «тс.» | чеська |
nořec «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України