НОРА — ЕТИМОЛОГІЯ

нора́ «заглиблення в землі, вирите тваринами як житло; [джерело]»

псл. nora, пов’язане з noriti «занурювати, топити», nuriti «тс.», *nеrti «поринати, топитися», nyrjati «ниряти»;
р. нора́, бр. нара́, др. нора, норя, п. nora, nura, ч. слц. nora, слн. [nora], стсл. нора;
Фонетичні та словотвірні варіанти

виноря́тися «бити джерелом, витікати»
нори́стий «багатий джерелами»
нори́ти «рити нори»
нори́чка «тварина, що живе в норі»
но́рия «отвір у млиновому камені, в який сиплеться зерно»
норі́ти «бити джерелом»
но́ро «джерело»
норо́ха (збільш. від нора́)
нюра́ «джерело»
повино́рювати «повиривати (з землі)»
понористий «поритий, нерівний»
проно́ра «нора»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нара́ білоруська
нора давньоруська
норя давньоруська
nora польська
nura польська
nora праслов’янська
noriti «занурювати, топити» праслов’янська
nuriti «тс.» праслов’янська
*nеrti «поринати, топитися» праслов’янська
nyrjati «ниряти» праслов’янська
нора́ російська
nora словацька
nora словенська
нора старослов’янська
nora чеська

нора «нічний метелик, Рhalaena» (ент.)

неясне;

наро́ха «нора»

очевидно, пов’язане з формою нора́;
характер зв’язку неясний;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нора ?

нори́ця «полівка, польова миша, Hypudaeus arvalis» (зоол.)

похідне утворення від нора́;
назви зумовлені тим, що ці тварини живуть у норах (павук у невеликих нірках);
пор. [нори́чка] «тварина, що живе в норі» О;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нора́ «Hypudaeus glareolus»
норик «земляний павук, Cteniza cementaria»
нори́чка «землерийка, Sorex»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нора́ українська
нори́чка «тварина, що живе в норі» українська

нори́ця «фістула, свищ» (мед.)

похідне утворення від нора́;
назва зумовлена тим, що при цій хворобі виникає ямка, заглибина;
р. [нори́ца] «глибока рана на загривку (кінська хвороба)», бр. [нары́ца] «тс.», п. norzyca «нориця», слн. noríce «вітряна віспа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

норице́вий
нори́чавий «гидкий, відштовхуючий, паршивий»
нори́чуватий «хворий норицею; гидкий, відштовхуючий, паршивий Па»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нары́ца «тс.» білоруська
norzyca «нориця» польська
нори́ца «глибока рана на загривку (кінська хвороба)» російська
noríce «вітряна віспа» словенська
нора українська

норцевий «погрібний?» (про пиво)

результат видозміни форми марце́вий, [марцьо́вий] «березневий», очевидно, зближеної з основою нора́ «яма, заглибина в землі», оскільки пиво зберігається в льохах (пор. пивни́ця «погріб, льох, підвал»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

нороцови́й
норцови́й «березневе пиво» (у сполученні [нор(о)›)цове́ пиво] )
Етимологічні відповідники

Слово Мова
марце́вий українська
марцьо́вий «березневий» українська
нора́ «яма, заглибина в землі» українська

нре́нора «польова миша, Hypudaeus glareolus» (зоол.)

складне утворення з основ дієслова [не́рти] «ниряти» ([нре] «ниряє» Ж) та іменника нора́;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
не́рти «ниряти» ([нре] «ниряє» Ж) українська
нора́ українська

нурт «вир; натовп»

запозичення з польської мови;
п. nurt «течія, нурт», ст. nórt, nort, nora «тс.», nurta «глибінь, глибина» пов’язується з nura «нора», nóra, nora «тс.», nurzać (nurzyć) «занурювати», укр. нора́, [ну́рити] «занурювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ну́рта «вир»
нуртува́ти «вирувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nurt «течія, нурт» польська
nórt польська
nort польська
nora «тс.» польська
nurta «глибінь, глибина» польська
nura «нора» польська
nóra польська
nora «тс.» польська
nurzać польська
nurzyć польська
нора́ українська
ну́рити «занурювати» українська

Минодо́ра (жіноче ім’я)

запозичення з грецької мови;
гр. Μηνοδώρα утворене з основ іменників μήν «місяць» і δώρον «дарунок»;
р. Минодо́ра, бр. Мінадо́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

До́ра
Миноди́ра (мѣсячны(й)(1627)
Нимидо́ра
Но́ра
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Мінадо́ра білоруська
Μηνοδώρα утворене з основ іменників μήν «місяць» грецька
Минодо́ра російська
δώρον «дарунок» ?

нір «низ, рівнина, болотиста рівнина; трясовина»

запозичення з угорської мови;
уг. nyir «рівнина; березовий ліс, березняк» споріднене з манс. njir «паросток, гілка», хант. njer «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
njir «паросток, гілка» мансійська
nyir «рівнина; березовий ліс, березняк» угорська
njer «тс.» хантийська

норе́ць «водолаз; (орн.) пірникоза, Podiceps; [білоока чернь, Nyroca nyroca GŠld. Шарл]»

псл. norьcь «людина, що пірнає у воду, водолаз; птах, що пірнає», пов’язане з noriti «занурювати», nyrjati «ниряти»;
пор. лит. nãras «водолаз; (орн.) гагара»;
др. норьць «водолаз», п. [norek], ст. norek, nór, ч. norec, nořec «тс.», слц. norec (орн.) «кайра, Uria Briss.», схв. нòрац «водолаз», стсл. норьць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нор «пірникоза велика» (орн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
норьць «водолаз» давньоруська
nãras «водолаз; (орн.) гагара» литовська
norek польська
norek польська
nór польська
norьcь «людина, що пірнає у воду, водолаз; птах, що пірнає» праслов’янська
noriti «занурювати» праслов’янська
nyrjati «ниряти» праслов’янська
нòрац «водолаз» сербохорватська
norec «кайра, Uria Briss.» (орн.) словацька
норьць «тс.» старослов’янська
norec «тс.» чеська
nořec «тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України