НАВПІЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

на́впі́л «пополам»

очевидно, результат ускладнення прислівника [успіл] «пополам» префіксом на- з пізнішим опущенням с;
форми могли утворитися і шляхом заміни префікса на- у слові напі́в (‹ *напіл*наполъ) складним префіксом нав-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

навпі́в
навпі́ль «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
успіл «пополам» українська
на- українська
на- (‹ *напіл*наполъ) українська
напі́в (‹ *напіл*наполъ) українська

навспі́л «навпіл, пополам»

результат видозміни форми на́впі́л під впливом [навспі́л2] «наскрізь»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на́впі́л «наскрізь» українська
навспі́л українська

пів «половина»

псл. polъ (‹ *polŭ);
можливо, споріднене з алб. palë «сторона, партія, розділ», перс. pahl «сторона», тадж. palu «бік, ребро, сторона»;
здебільшого пов’язується з іє. *(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)», від якого походить і псл. polъ «піл», укр. піл;
останнім часом робляться спроби пов’язати індоєвропейські форми з фінно-угорськими (Попов Из ист. лекс. 38; Machek ESJČ 499);
для порівняння притягаються лів. púol «половина», ст. pool «тс.; сторона», фін. puoli, мокш. пяле «тс.», ерз. пель «половина», мар. пеле «тс.», комі пöв «половина, частинка», удм. пал «половина; сторона; один з пари», манс. pal «сторона, поздовжня половина»;
р. пол «половина; стать», бр. пол «стать», поў-, др. полъ «половина; стать; берег, сторона», п. pół «половина», ч. půl, ст. pól, слц. pol, вл. нл. poł, полаб. pöl (*polú) «тс.», болг. м. пол «стать; [половина]», схв. по̑ «половина», пȍла «тс.», пол «стать», слн. pól «половина», стсл. полъ «половина; стать; сторона; берег»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ізпі́льщина «найм землі з половини»
на́впі́л
напі́в «наполовину»
на́пол
наполи́ «тс.»
обпо́лок «тс.»
опо́ли «по обох боках, навколо»
опо́лок «обапіл»
упі́л «пополам»
упі́льний «двосторонній, взаємний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
palë «сторона, партія, розділ» албанська
пол «стать» білоруська
поў- білоруська
пол «стать; [половина]» болгарська
poł верхньолужицька
полъ «половина; стать; берег, сторона» давньоруська
пель «половина» ерзянська
*(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)» індоєвропейська
пöв «половина, частинка» комі-зирянська
púol «половина» лівська
пол «стать; [половина]» македонська
pal «сторона, поздовжня половина» мансійська
пеле «тс.» марійська
пяле «тс.» мокшанська
poł нижньолужицька
pahl «сторона» перська
pöl «тс.» (*polú) полабська
pół «половина» польська
polъ (‹ *polŭ) праслов’янська
polъ «піл» праслов’янська
пол «половина; стать» російська
по̑ «половина» сербохорватська
пȍла «тс.» сербохорватська
пол «стать» сербохорватська
pol словацька
pól «половина» словенська
полъ «половина; стать; сторона; берег» старослов’янська
пал «половина; сторона; один з пари» удмуртська
піл українська
puoli фінська
půl чеська
palu «бік, ребро, сторона» ?
pool «тс.; сторона» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України