МІСЯЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ

мі́сяць «супутник землі; частина року»

іє. *mēns-, *mēs-, що вважається пов’язаним з *mē- «міряти»;
споріднене з лит. menuo, menesis «місяць», гот. mēna, лат. mēnsis, гр. μήν, дінд. māḥ, masaḥ «тс.»;
псл. měsęcь;
р. бр. ме́сяц, др. мѣсяць, п. miesiąc, ч. měsíc, слц. mesiac, вл. měsac, нл. mjasec, болг. м. ме́сец, схв. мȅсēц, мjȅсēц, слн. mésec, стсл. мѣсѧць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безмі́сяччя
місяцьова́тий «місяцеподібний»
мі́сячина «забезпечення натурою кріпосних селян за місяць» (іст.)
мі́сячка «менструації»
мі́сячне «тс.»
мі́сячний
місячник «громадська акція тривалістю в один місяць; періодичне видання; [мінливий, як місяць Ж; лунатик]»
мі́сяшний
місяшник «лунатик»
мі́сяшники «казкові люди, що бувають місяць чоловіками, а місяць жінками»
примі́сячитися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ме́сяц білоруська
ме́сец болгарська
měsac верхньолужицька
mēna готська
μήν грецька
māḥ давньоіндійська
мѣсяць давньоруська
*mēns- індоєвропейська
mēnsis латинська
menuo литовська
ме́сец македонська
mjasec нижньолужицька
miesiąc польська
měsęcь праслов’янська
ме́сяц російська
мȅсēц сербохорватська
mesiac словацька
mésec словенська
мѣсѧць старослов’янська
мjȅсēц українська
měsíc чеська
*mēs- ?
*mē- «міряти» ?
menesis «місяць» ?
masaḥ «тс.» ?

менструа́ція «місячне, регули» (мед.)

запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Menstruatión, англ. фр. menstruation, нлат. menstruatio утворено від дієслова лат. menstruāri «менструювати», пов’язаного з menstruum «менструація», похідним від mēnsis «місяць; менструація», спорідненого з псл. měsęcь, укр. мі́сяць;
р. болр. менструа́ция, бр. менструа́цыя, п. menstruacja, ч. menstruace, слц. menštruácia, вл. menstruacija, м. схв. менструа́цujа, слн. menstruácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти

менструа́льний
менструюва́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
menstruation англійська
менструа́цыя білоруська
menstruacija верхньолужицька
menstruāri «менструювати» латинська
menstruum «менструація» латинська
mēnsis «місяць; менструація» латинська
менструа́цujа македонська
Menstruatión німецька
menstruatio новолатинська
menstruacja польська
měsęcь праслов’янська
менструа́ция російська
менструа́цujа сербохорватська
menštruácia словацька
menstruácija словенська
мі́сяць українська
menstruation французька
menstruace чеська
менструа́ция ?

міне́я «книга з текстами церковних служб на кожний день місяця»

гр. μηναĩον «тс.», букв. «місячне», мн. μηναĩα пов’язане з μήν «місяць», спорідненим з гот. menoþs, mena, лат. mēnsis, псл. měsęcь «тс.», укр. мі́сяць;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. мине́я, бр. міне́я, др. минея, ч. слц. mineja, болг. мине́й, схв. мùнēj, слн. minej, стсл. МИНΕга, МИНΕЙ;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
міне́я білоруська
мине́й болгарська
menoþs готська
μηναĩον «тс.» грецька
минея давньоруська
mēnsis латинська
měsęcь «тс.» праслов’янська
мине́я російська
мùнēj сербохорватська
mineja словацька
minej словенська
МИНΕга старослов’янська
мі́сяць українська
mineja чеська
μηναĩα пов'язане з μήν «місяць» ?
mena ?

мі́сячник «лунарія, Lunaria; [редька, Raphanus sativus Кур]» (бот.)

перенесення назви на редьку зумовлене загальною подібністю її до лунарії;
похідне утворення від мі́сяць, можливо, зумовлене впливом латинської наукової назви lunaria, похідної від luna «місяць»;
назва зумовлена подібністю плодів лунарії до серпа місяця;
п. miesiącznica, ч. měsíčnice, слц. mesačnica, вл. měsačnica «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
měsačnica «тс.» верхньолужицька
miesiącznica польська
mesačnica словацька
měsíčnice чеська
мі́сяць ?
luna «місяць» ?

луна́ «відблиск, заграва»

псл. luna «світло, блиск, відблиск; місяць (планета); райдуга»;
споріднене з прус. lauxnos «зірки», лат. lūna «місяць (планета; міра часу); блиск місяця», сірл. lūan «світло, місяць», далі з ав. raōχšna «блискучий, сяючий», свн. liehsen «ясний», гр. λύχvoς «світильник», вірм. Іusin «місяць», а також з р. луч, дінд. rōcaḥ «світло», ав. raōčah- «світло, блиск»;
іє. *louksnā, форма жін. р. прикметника *louksno-/ leuksno- «блискучий, сяючий», похідного від *leuk- «світити; ясний, блискучий, сяючий»;
як назва місяця іє. *louksnā виникло в результаті табуїстичної заміни давнішої назви іє. *mēns-, звідки псл. *mesęcь, укр. мі́сяць;
заборона вживання первісної назви грунтувалася на віруванні про магічні властивості місяця;
р. луна́ «місяць (планета); (заграва, відблиск на небі; промінь світла]», [лунь] «тьмяне світло», [луни́ть] «розвиднятися; кидати тьмяний відблиск», бр. [луна́] «невелика хмарка», [лунь] «хмара», др. луна «місяць (планета)», п. łuna «відблиск сильного світла, вогню; [райдуга]», ч. luna «місяць», ст. luna «промінь, світло, відблиск; місяць», слц. luna «місяць», полаб. lau̯nə, lai̯nə, болг. луна́, м. луна, схв. лу́на, [lūnȁ] «тс.», [lȗna] «райдуга», слн. lúna «місяць», стсл. лоуна «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лун «відблиск, заграва»
лу́на «затишок, порядок; чистота (після побілки)»
луна́ти «відблискувати»
луна́тися
луни́тися «тс.»
луно
лунь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
raōχšna «блискучий, сяючий» авестійська
raōčah- «світло, блиск» авестійська
луна́ білоруська
лунь білоруська
луна́ білоруська
лунь білоруська
луна́ болгарська
Іusin «місяць» вірменська
λύχvoς «світильник» грецька
rōcaḥ «світло» давньоіндійська
луна давньоруська
луна давньоруська
*louksnā індоєвропейська
*louksno-/ leuksno- «блискучий, сяючий» індоєвропейська
*leuk- «світити; ясний, блискучий, сяючий» індоєвропейська
*louksnā індоєвропейська
*mēns- індоєвропейська
lūna «місяць (планета; міра часу); блиск місяця» латинська
луна македонська
lau̯nə полабська
lai̯nə полабська
łuna «відблиск сильного світла, вогню; [райдуга]» польська
luna «світло, блиск, відблиск; місяць (планета); райдуга» праслов’янська
*mesęcь праслов’янська
lauxnos «зірки» прусська
луч російська
луна́ «місяць (планета); (заграва, відблиск на небі; промінь світла]»«тьмяне світло»«розвиднятися; кидати тьмяний відблиск»«невелика хмарка»«хмара»«місяць (планета)» російська
лунь російська
луни́ть російська
лунь російська
луни́ть російська
лу́на сербохорватська
lūnȁ «тс.» сербохорватська
lȗna «райдуга» сербохорватська
liehsen «ясний» середньоверхньнімецька
lūan «світло, місяць» середньоірландська
luna «місяць» словацька
lúna «місяць» словенська
лоуна «тс.» старослов’янська
мі́сяць українська
luna «місяць» чеська
luna «промінь, світло, відблиск; місяць» (ст.) чеська

семе́стр

запозичення з французької мови;
фр. semestrе «півріччя; шестимісячний» походить від лат. sēmēstrіs (*secsmenstris) «шестимісячний», утвореного з основ числівника sex «шість», спорідненого з псл. šestь, укр. шість, та іменника mēnsis «місяць», спорідненого з псл. *měsęcь, укр. мі́сяць;
р. бр. семе́стр, п. ч. semestr, слц. вл. semestеr, болг. семе́стър, м. семестар, схв. сèместар, слн. seméstеr;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
семе́стр білоруська
семе́стър болгарська
semestеr верхньолужицька
sēmēstrіs «шестимісячний» (*secsmenstris) латинська
sex «шість» латинська
mēnsis «місяць» латинська
*secsmenstris латинська
семестар македонська
semestr польська
šestь праслов’янська
*měsęcь праслов’янська
семе́стр російська
сèместар сербохорватська
semestеr словацька
seméstеr словенська
шість українська
мі́сяць українська
semestrе «півріччя; шестимісячний» французька
semestr чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України