МОЧИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ма́чка «гар з чубука»
очевидно, пов’язане з мочи́ти (пор. синонімічне [баґа] «тс.; тютюн для жування, сік з тютюну»);
ч. слц. močka «рідина з тютюну в люльці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мо́чка
«тс.»
ома́чка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| močka «рідина з тютюну в люльці» | словацька |
| močka «рідина з тютюну в люльці» | чеська |
| мочи́ти (пор. синонімічне [баґа] «тс.; тютюн для жування, сік з тютюну») | ? |
мачу́ла «волокно, добуте з кори молодої липи вимочуванням; груба тканина, виготовлена з такого волокна; [неотеса; неохайно запнута хустка; розкуйовджене волосся МСБГ]»
результат деетимологізації і зближення з [мачу́ла] «палка» первісного *мочу́ло (чи *моча́ло, мочи́ло), пов’язаного з мочи́ти, мо́кнути (див.);
р. [мочу́ла] «волокно з кори липи», бр. [мачу́ла] «тс.; місце, де мочать волокно; низина, западина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замачу́лити
«незграбно замотати (голову) товстою хусткою»
мачулистий
«схожий на мачулу»
мачу́лити
«роздирати на мачулу; возитися, мусолити (Умань)]»
мачу́лище
«яма в болоті; яма з водою, у якій мочать коноплі»
мачу́лка
«мочалка»
мачулува́тий
«неповороткий, незграбний, нерозумний»
мачу́льний
машту́ла
«неотеса»
намачу́лити
«намотати (товсту хустку на голову)»
розмачу́лити
«перетворити на волокно, клоччя»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мачу́ла «тс.; місце, де мочать волокно; низина, западина» | білоруська |
| мочу́ла «волокно з кори липи» | російська |
| мачу́ла «палка» | ? |
| *мочу́ло (чи *моча́ло, мочи́ло) | ? |
| мочи́ти | ? |
| мо́кнути | ? |
могти́
псл. *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати»), пов’язане з migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки»), mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо»);
споріднене з гот. двн. magan «могти», гот. mahts, «сила», двн. maht «тс.», нвн. mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг»), лит. magëti (mëgti) «подобатись», mãginti «вабити», magùs «привабливий», moketi «уміти»;
р. мочь, бр. магчы́, др. мочи, п. вл. нл. móc, ч. moci, слц. môcť, болг. мо́га, м. може, схв. мòћu, слн. môči, стсл. мошти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бути спроможним»
вмоготу́
вмо́гу
«тс.»
возмо́га
«можливість»
(заст.)
домага́тися
домогти́ся
Ж
замага́ти
«тс. Ж; перемагати, пересилювати Me»
замога́ти
«бути спроможним»
замо́жний
заможні́ти
змага́тися
«тс.»
(недок.)
змо́га
змогну́тися
«зібратися з силами; спромогтися; знемогти»
змогти́ «зуміти»
змогти́ся
«спромогтися; посилитися; знемогти»
змогчи́ся
«зібратися з силами, спромогтися; знемогти»
змо́жний
«можливий»
змо́жність
«можливість; могутність; засоби»
змочи́ся
«тс.»
знема́ганий
«виснажений»
знемага́ти(ся)
знемо́га
«знемога»
знемо́га
знемога́ти
знемогти́(ся)
знемо́жений
знемо́жень
«тс.»
знеможі́ти
знеможі́ти
знемочи́
міжни́й
«могутній»
міч
«сила»
(заст.)
мо
«може; мабуть»
мо́га́
могота́
могти́ся
(безос. мо́жеться)
могу́тній
могу́тність
могутні́ти
могутні́шати
могу́ття
могу́чий
могчи́
мож
«можна»
мо́же
може́бний
«можливий»
можливий
можли́вість
можли́во
мо́жна
мо́жний
«могутній, заможний; [можливий]»
(заст.)
мо́жність
«могутність; заможність; [можливість; засоби]»
можні́ти
«могутніти; багатіти»
мо́жно
моч
«міць»
мочи́
невмі́ч
«не під силу»
незаможник
незамо́жництво
не́міч
не́мічний
немо́га
«повне безсилля; незмога; [неможливість; недолугий, каліка Ж]»
немогну́ти
«знемагати; хворіти»
немогота́
немогу́щий
«бідний, незаможний»
немо́жний
«безсилий, безправний; [немічний, неможливий]»
(заст.)
немочи́
немошни́й
«немічний, безсилий»
не́мощі
не́мощний
«немічний»
не́мо́щни́й
«тс.»
немо́щник
«хворий»
онемочи́
онемощі́ти
«тс; збідніти»
промага́ти
«тс; залишатися в силі»
промі́жний
«спроможний»
про́міжно
«можливо»
промога
«спроможність»
промогти́
промогти́ся
«перенапружитися; надірватися»
промогчи́ся
промо́жність
«тс.»
промочи́ся
«тс.»
розмага́ти
«розслаблювати»
розмо́га
«сила, міць»
спромага́тися
спромо́га
спромогти́ся
спромо́жнє
«заможно»
спромо́жний
спромо́жність
спромочи́
спромочи́ся
«спромогтися»
уможли́вити
унеможли́вити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магчы́ | білоруська |
| мо́га | болгарська |
| móc | верхньолужицька |
| magan «могти» | готська |
| mahts | готська |
| magan «могти» | давньоверхньонімецька |
| maht «тс.» | давньоверхньонімецька |
| мочи | давньоруська |
| magëti «подобатись» (m$ëgti) | литовська |
| може | македонська |
| móc | нижньолужицька |
| mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг») | нововерхньонімецька |
| móc | польська |
| *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати») | праслов’янська |
| мочь | російська |
| мòћu | сербохорватська |
| môcť | словацька |
| môči | словенська |
| мошти | старослов’янська |
| moci | чеська |
| migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки») | ? |
| mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо») | ? |
| mãginti «вабити» | ? |
| magùs «привабливий» | ? |
| moketi «уміти» | ? |
мо́кнути
іє. *măk- «мокрий, зволожувати»;
псл. močiti, moknǫti, mokrъ, – споріднені з лит. maketi «вступити в болото», maknóti «ходити по грязюці», makonė «калюжа», лтс. makņa «болото, трясовина», muklājs «трясовина», ос. mœcyn «валятися в чомусь рідкому», вірм. mōr «болото, драговина», можливо, також лат. mācero «розм’якшую, розмочую, мочу»;
р. мо́кнуть, мо́крый, бр. мо́кнуць, мо́кры, др. мокнути, мокрыи, п. moknąć, mokry, ч. moknouti, mokrý, слц. moknút’, mokrý, вл. moknyć, mokry, нл. moknuś, mokšy, полаб. mükri «мокрий», болг. мо́кря «мочу», мо́кър «мокрий», м. мокри «мочить», мокар «мокрий», схв. [промокнути], мòчити, мȍкар, слн. [mokniti], močíti, móker, стсл. мочити, мокръ, цсл. мокнѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вимака́ти
«вимокати»«вимокла ділянка посіву»
(Me)» ви́мок
ви́моклий
ви́мочка
«те.; промокачка»
відмака́ти
«відмокати»
ві́дмок
«відлига»
відмо́ка
«мокре місце в землі; луг, в якому намочено білизну»
замака́ти
«замокати»
змокра́віти
«змокріти»
змо́чувальний
мака́тка
«промокальний папір»
макля́к
«мокриця, Oniscus L.»
(ент.)
макра́шка
макре́ць
макро́тка
макря́к
«тс.»
ма́чанка
«страва із сиру й сметани»
мача́ти
«умочати»
ма́чка
«підлива»
міч
«сеча»
моква́
мокла́вина
«багнистий ґрунт, багно»
мокли́на
«тс.»
мокли́ця
«мокрота Ж; місце, що заливається весняною водою Ч; роздавлена гнида»
мокля́к
«низина, залита водою; все мокре; трухлявий предмет»
моклякува́тий
«сирий, болотистий»
мокля́ха
«болотний кліщ, Limnochares»
мокра́вий
«мокруватий»
мокра́вина
«багнисте місце»
мокрави́нець
«болотяний слимак, Paludina»
(зоол.)
мокре́ць
«запалення шкіри кінцівок у коней і рогатої худоби; [злегка заболочена низина Ч; все мокре Ж; мокрі дрова]»
мокре́ча
«вогкість, дощова погода; що-небудь мокре»
мокрий
мокри́на
«мокре місце, багно»
мокри́нець
«мокрець (у коней)»
мокри́ця
«стонога, Oniscus L.; [кістянка, Lithobius forficatus Ж; сколопендра, Scolopendra Ж; мокре місце, багно]»
(зоол.)
мокрі́зний
«дуже мокрий»
мокрі́нь
«тс.»
мо́крість
мокрі́ти
мокрови́на
«багнистий ґрунт, багно Ж; злегка заболочена низина Ч»
мокрота
мокрота́
мокро́та
«виділення з дихальних шляхів»
мокроти́ння
«тс.»
мокрува́тий
мокру́ха
«настояна горілка»
мокря́
мо́крява
«мочар»
мокря́вий
мокря́ни́
мокряни́ць
«тс.»
мокряниця
«мокраве, гниле поле»
мокря́ччя
«що-небудь мокре»
мо́кти
«мокнути»
моч
«сеча»
моча́
моча́ка
«підлива з грибів і борошна; страва з сала і м’яса»
моча́лка
«страва, яку їдять, умочаючи в неї хліб»
моча́нка
«страва з фруктів або ягід»
мочану́ха
«горілка з перцем»
мо́чар
моча́ра
«мочар»
мочари́стий
«з мочарами»
моча́рка
«довгоніжка, Tipula L.; болотяний слимак»
(зоол.)
мочарува́тий
«тс.»
моча́ти
«умочати»
мо́чва
«мокра погода»
моче́вий
«сечовий»
моче́на
«настояна горілка»
мочере́т
«мочар»
мочи́вий
«мокрий, дощовий»
мочилині́вка
«заглибина для мочіння конопель, льону»
мочи́ло
«тс.»
мочи́льний
мочи́ти
мочи́тися
мочи́ха
«долина з водою»
мочли́вий
«тс.»
мочо́вий
«сечовий»
мочува́тий
«трясовинний»
намо́к
«холодна настоянка»
недомо́ка
«недостатньо вимочене волокно коноплі»
підмока́ти
«підмокати»
підмо́чка
«розлив, повінь»
по́мок
«рід конопель, вимочуваних у воді»
помо́ченє
«змочування»
помоч́ина
«тс.»
примо́чка
промака́ти
«промокати»
промока́льний
промока́шка
розмака́ти
«розмокати»
розмочка
сирість
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́кнуць | білоруська |
| мо́кря «мочу» | болгарська |
| moknyć | верхньолужицька |
| mokry | верхньолужицька |
| mōr «болото, драговина» | вірменська |
| мокнути | давньоруська |
| *măk- «мокрий, зволожувати» | індоєвропейська |
| mācero «розм’якшую, розмочую, мочу» | латинська |
| makņa «болото, трясовина» | латиська |
| maketi «вступити в болото» | литовська |
| мокри «мочить» | македонська |
| moknuś | нижньолужицька |
| mokšy | нижньолужицька |
| mœcyn «валятися в чомусь рідкому» | осетинська |
| mükri «мокрий» | полабська |
| moknąć | польська |
| mokry | польська |
| močiti | праслов’янська |
| мо́кнуть | російська |
| промокнути | сербохорватська |
| moknút' | словацька |
| mokrý | словацька |
| mokniti | словенська |
| močíti | словенська |
| móker | словенська |
| мочити | старослов’янська |
| мо́крый | українська |
| мо́кры | українська |
| мокрыи | українська |
| мо́кър «мокрий» | українська |
| мокар «мокрий» | українська |
| мòчити | українська |
| мȍкар | українська |
| мокръ | українська |
| мокнѫти | церковнослов’янська |
| moknouti | чеська |
| mokrý | чеська |
| moknǫti | ? |
| mokrъ | ? |
| maknóti «ходити по грязюці» | ? |
| makonė «калюжа» | ? |
| muklājs «трясовина» | ? |
о́мич «латаття, Nymphaea L.» (бот.)
неясне;
може бути зіставлене з основами [ми́кати] «виривати» і мочи́ти (мо́кнути);
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́мич
ло́мич
момеч
мо́ми́ч
момо́ч
умич
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ми́кати «виривати» | ? |
| мочи́ти (мо́кнути). | ? |
помочи́льник «водяний павук, сріблянка водяна, Argyroneta aquatica» (зоол.)
пов’язане з мо́кнути, мочи́ти;
назва зумовлена тим, що цей вид павука живе у воді під сплетеним з павутиння дзвоном;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́кнути | українська |
| мочи́ти | українська |
щомо́га «скільки можна, по змозі; з усієї сили»
складне утворення із займенника що і дієслівної форми мо́га, що продовжує давньоруський активний дієприкметник мога від дієслова мочи, укр. могти́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| могти́ | українська |
| що | ? |
| мо́га | ? |
| мога | ? |
| мочи | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України