МОНЕТА — ЕТИМОЛОГІЯ
моне́та
запозичення з латинської мови;
лат. monēta «монета, гроші, чекан; монетний двір» походить від імені богині Юнони Jūnō Monēta, оскільки монетний двір був у давньому Римі при її храмі;
ім’я Monēta пов’язувалося з гот. menoþ «місяць» (тоді Jūnō Monēta nepвісно – «богиня Місяця») або з лат. moneo «нагадую, віщую, надихаю, наставляю»;
р. болг. м. схв. моне́та, бр. мане́та, п. ч. ст. слц. заст. moneta, вл. monejta, слн. monéta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
монета
(1642)
монета́рний
монета́рня
«монетний двір»
монета́рство
«монетна справа»
моне́тник
«карбувальник монет»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мане́та | білоруська |
| моне́та | болгарська |
| monejta | верхньолужицька |
| menoþ «місяць» (тоді Jūnō Monēta nepвісно -- «богиня Місяця») | готська |
| monēta «монета, гроші, чекан; монетний двір» | латинська |
| moneo «нагадую, віщую, надихаю, наставляю» | латинська |
| моне́та | македонська |
| moneta | польська |
| моне́та | російська |
| моне́та | сербохорватська |
| moneta | словацька |
| monéta | словенська |
| moneta | чеська |
| moneta | ? |
| moneta | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України