МИТЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́те́ць «художник; майстер; знавець»
результат видозміни слова [мисте́ць], зумовленої, можливо, впливом дієслова метикува́ти «роздумувати, тямити», [митикува́ти] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мете́ць
«меткий; мастак; майстер»
мітець
«спеціаліст»
мітецьство
«спеціальність»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мисте́ць | ? |
| метикува́ти «роздумувати, тямити» | ? |
| митикува́ти «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України