МИСОК — ЕТИМОЛОГІЯ

ми́ска «торба»

неясне;

маскозо́б «річкова мінога, Petromyzon planeri Bl.» (іхт.)

штучне складне утворення з основ слів ми́ска та [зоб] ‹ дзьоб;
назва зумовлена тим, що ця риба ротовою мископодібною лієчкою присисається до своїх жертв;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мискозі́б
мискозо́б
мускозо́б «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ми́ска ?
дзьоб ?

ми́са «велика миска»

псл. misa;
через посередництво давньоверхньонімецьких діалектів (двн. mias «стіл») запозичено з народної латині;
нар.-лат. mēsa (лат. mensa) «стіл» пов’язується з mētior «міряю, вимірюю», спорідненим з псл. metǫ «кидаю; відміряю», укр. мета́ти «кидати»;
р. ми́са, ми́ска, бр. мі́са, мі́ска, др. ми́са «блюдо», п. слц. misa, ч. mísa, вл. нл. miska, болг. ми́са, стсл. миса «блюдо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зами́сник «полиця для посуду»
ми́ска
миска́р «виготовлювач мисок; гончар»
ми́сник «полиця або буфет для посуду»
ми́сошник «той, що виробляє миски»
мисча́
мисчи́на «маленька або погана миска»
мисчі́вка «синя глина, з якої виробляють миски»
ми́ся́
нами́сник «тс.» (у гуцулів)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мі́са білоруська
ми́са болгарська
miska верхньолужицька
ми́са «блюдо» давньоруська
mēsa «стіл» (лат. mensa) народнолатинська
miska нижньолужицька
misa польська
misa праслов’янська
metǫ «кидаю; відміряю» праслов’янська
ми́са російська
misa словацька
миса «блюдо» старослов’янська
мета́ти «кидати» українська
ми́ска українська
мі́ска українська
mísa чеська
mētior «міряю, вимірюю» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України