МИР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мир «згода, спокій»
псл. mirъ «мир, згода»;
споріднене з лит. ст. mieras «мир, спокій», лтс. miêrs «тс.», дінд. mitráḥ «друг»;
іє. *mēi- (mῑ-) «ласкавий, милий»;
пов’язується також з *merti «мерти (заспокоюватись)» (Мартынов Рус. и сл. языкозн. 188–190);
виводиться від скіф. *mir-, ав. miϑra- «дружба, угода» (Абаев Пробл. ист. и диал. 11);
р. болг. м. мир, бр. мір, др. миръ, п. mir, ч. слн. mír, слц. mier, вл. нл. měr, схв. мȗр, стсл. миръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замири́ти
«примирити»
зми́рний
«смирний»
мири́ти
мирна́
ми́рний
мирно́та
«злагода, спокій»
мирова́
мирови́й
мирствува́ти
«благословляти словами «мир всім»
не́змир
«сварка, ворожнеча»
перемир'я
поми́рна
«мирова»
при́мир
«перемир’я»
прими́р'я
«тс.»
примире́нець
примире́нний
«умиротворений, лагідний»
примире́нство
примире́нський
примири́тель
прими́рливий
прими́рний
прими́рник
прими́рок
ро́змир
«розрив мирних відносин; замирення, мир»
суми́р
«покора»
су́ми́р
«мир, згода, спокій»
сумири́ти
«упокорити, угамувати»
суми́рний
«смирний, лагідний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| miϑra- «дружба, угода» | авестійська |
| мір | білоруська |
| мир | болгарська |
| měr | верхньолужицька |
| mitráḥ «друг» | давньоіндійська |
| миръ | давньоруська |
| *mēi- «ласкавий, милий» (mῑ-) | індоєвропейська |
| miêrs «тс.» | латиська |
| mieras «мир, спокій» | литовська |
| мир | македонська |
| měr | нижньолужицька |
| mir | польська |
| mirъ «мир, згода» | праслов’янська |
| мир | російська |
| мȗр | сербохорватська |
| mier | словацька |
| mír | словенська |
| миръ | старослов’янська |
| mír | чеська |
| mieras «мир, спокій» | ? |
| *merti «мерти (заспокоюватись)» | ? |
| *mir- | ? |
мир «світ; громада, народ»
псл. mirъ «світ, народ, мирний народ», результат семантичного розвитку слова mirъ «мир, згода»;
р. мир «світ; сільська громада», бр. заст. мір «сільська громада», болг. мир «світ», схв. заст. мȗр, стсл. миръ, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мире́цкий
«тс.»
ми́рний
«народний, багатолюдний»
ми́рськи́й
«світський; громадський»
(заст.)
мирянин
«людина, що живе у миру, не має духовного звання; член сільської громади»
(заст.)
миря́нський
«громадський»
по́мирок
«праця в порядку взаємодопомоги»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мір «сільська громада» | білоруська |
| мир «світ» | болгарська |
| mirъ «світ, народ, мирний народ» | праслов’янська |
| мир «світ; сільська громада» | російська |
| мȗр | сербохорватська |
| миръ «тс.» | старослов’янська |
| mirъ «мир, згода» | ? |
| мір «сільська громада» | ? |
| мȗр | ? |
мир «лобода запашна, Chenopodium botrys L.» (бот.)
герань криваво-червона, Geranium sanguineum L;
змієголовник Рюйша, Dracocephalum ruyschiana L.» – п. [mirzil] «лобода» (з укр.);
очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми [марь] «лобода запашна» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
мир-зілля
«ТС.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марь «лобода запашна» | ? |
вироми́р «червоноока коловертка, Philodina erythrophtalma» (зоол.)
складне слово, утворене з основ іменників вир і мир, перший з яких відбиває біологічні особливості тварини (під час руху коловертного апарату, що міститься в передньому кінці тіла, в воді утворюється вир), а другий, очевидно, не має конкретного значення і вжитий як тавтологічний засіб афективного забарвлення або виник унаслідок деетимологізації з колишнього компонента з певним конкретним (тепер затемненим) значенням;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вир | ? |
| мир | ? |
Володи́мир
згодом, у зв’язку з деетимологізацією другого елемента, він став асоціюватися з словом мир «світ», і ім’я набуло вторинного осмислення «володар світу»;
отже, первісне значення імені було «владою великий»;
пор. подібну структуру галльського імені Nertomarus, букв. «силою великий», від nerto «сила, міць, влада» і maro- «великий»;
псл. *Voldīměrъ, складне слово, утворене з основи іменника *ѵоldь «влада» і морфеми -měrъ «великий», спорідненої з гот. -mērs «славний», двн. mari «славетний», ірл. mór, már «великий», кімр. mawr, гр. *εγχεσί-μωρος «славний зі списа» (іє. *-mōro-/*-mēro«великий»);
р. Володи́мир (заст.), Влади́мир (з цел.), бр. Владзі́мір/Уладзі́мір (з цел.), др. Володимѣръ, п. Włodzimierz, ч. слц. Vladimir (русизм?), болг. Владими́р, цсл. Владимѣръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Воло́дько
Диму́ня
Лада́м
Лади́мар
Лади́мір
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Владзі́мір (з цел.) | білоруська |
| Владими́р | болгарська |
| -mērs «славний» | готська |
| *εγχεσί-μωρος «славний зі списа» (іє. *-mōro-/*-mēro«великий») | грецька |
| mari «славетний» | давньоверхньонімецька |
| Володимѣръ | давньоруська |
| mór | ірландська |
| mawr | кімрська |
| Włodzimierz | польська |
| *Voldīměrъ | праслов’янська |
| Володи́мир (заст.) | російська |
| Vladimir (русизм?) | словацька |
| Влади́мир (з цел.) | українська |
| Владимѣръ | церковнослов’янська |
| Vladimir (русизм?) | чеська |
| мир «світ» | ? |
| осмислення «володар світу» | ? |
| було «владою великий» | ? |
| подібну | ? |
| maro- «великий» | ? |
| *ѵоldь «влада» | ? |
| -měrъ «великий» | ? |
| már «великий» | ? |
Радоми́р (чоловіче ім’я)
можливо, результат видозміни давнішого (псл.) *Radomĕrъ з компонентом měrъ «великий», як у *Voldiměrъ «Володимир»;
складне утворення з основ слів ра́дий, раді́ти та мир;
р. Радоми́р, бр. Радамі́р, ч. слц. Radomír, болг. Ра́доми́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ради́м
Радомиръ
(1401)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Радамі́р | білоруська |
| Ра́доми́р | болгарська |
| měrъ «великий» | праслов’янська |
| *Voldiměrъ «Володимир» | праслов’янська |
| *Radomĕrъ | праслов’янська |
| Радоми́р | російська |
| Radomír | словацька |
| ра́дий | українська |
| раді́ти | українська |
| мир | українська |
| Radomír | чеська |
ме́рства «натовп; велика кількість»
неясне;
можливо, пов’язане з мир «громада, народ»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мир «громада, народ» | українська |
Любоми́р (чоловіче ім’я)
слов’янське ім’я, утворене з основ дієслова люби́ти та іменника мир;
пор. п. lubomirny «який любить мир»;
р. болг. Любоми́р, бр. Любамі́р, ч. Lubomír, схв. Љy̏бомūр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Любоми́ра
(жіноче ім’я)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Любамі́р | білоруська |
| Любоми́р | болгарська |
| lubomirny «який любить мир» | польська |
| Любоми́р | російська |
| Љy̏бомūр | сербохорватська |
| люби́ти | українська |
| мир | українська |
| Lubomír | чеська |
Казими́р
запозичення з польської мови;
п. Kazimierz, Kazimir, Kaźmierz утворене з основ дієслова kazić «нищити, руйнувати, псувати», спорідненого з укр. [кази́ти], та іменника mir «згода, спокій», спорідненого з укр. мир, або давньої іменної основи měr- «великий, славний», очевидно, спорідненої з гр. -μωρος «тс.», ірл. mór, már «великий», двн. māri «відомий, славний»;
тлумачення первісної семантики імені як «той, хто порушує спокій» (Trávníček SJČ 644) не зовсім певне, а тлумачення «той, хто передвіщає мир» (Суперанская 78) неправильне;
р. болг. Казими́р, бр. Казімі́р, др. Казимиръ, ч. ст. Kazimír, слц. Kazimír, Kazimíra, схв. Кàзимӣр, Кàзимира, слн. Kazimir;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Казими́ра
Казимиръ
(1349)
Казько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Казімі́р | білоруська |
| Казими́р | болгарська |
| -μωρος «тс.» | грецька |
| māri «відомий, славний» | давньоверхньонімецька |
| Казимиръ | давньоруська |
| mór | ірландська |
| már «великий» | ірландська |
| Kazimierz | польська |
| Kazimir | польська |
| kazić «нищити, руйнувати, псувати» | польська |
| mir «згода, спокій» | польська |
| měr- «великий, славний» | польська |
| Kaźmierz | польська |
| Кàзимӣр | сербохорватська |
| Кàзимира | сербохорватська |
| Kazimír | словацька |
| Kazimíra | словацька |
| Kazimir | словенська |
| кази́ти | українська |
| мир | українська |
| Kazimír (ст.) | чеська |
| Казими́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України