МИНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
обиня́к «натяк, недомовка»
запозичення з російської мови;
р. обиня́к, обиняки́, [обинова́ться] «сумніватися; замовчувати; говорити натяками», [обину́ться] «тс.», як і др. обиновати «обходити навколо», обинути «обійти, покрити», обиноватися «обходити, відходити», обинутися «ухилятися, боятися», походить від стсл. обиновати сѧ «уникати, сторонитися», обинѫти сѧ «уникнути, посторонитися, злякатися», остаточно не з’ясованого, пов’язуваного з ви́ти, вину́ти (Фасмер III 101), але зіставлюваного також (Булаховський Вибр. пр. III 426; Преобр. I 628) з вина́, вини́ти, мину́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наобиняки́
«з натяками; навмання»
обеня́к
обеняки́
обинува́тися
«говорити обиняками, вдаючись до натяків, алегорій»
обину́тися
«тс.»
обиня́ки́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обиновати «обходити навколо» | давньоруська |
| обиня́к | російська |
| обиновати сѧ «уникати, сторонитися» | старослов’янська |
| обиняки́ | ? |
| обинова́ться «сумніватися; замовчувати; говорити натяками» | ? |
| обину́ться «тс.» | ? |
| обинути «обійти, покрити» | ? |
| обиноватися «обходити, відходити» | ? |
| обинутися «ухилятися, боятися» | ? |
| сѧ «уникнути, посторонитися, злякатися» | ? |
| ви́ти | ? |
| вину́ти | ? |
| вина́ | ? |
| вини́ти | ? |
| мину́ти | ? |
мина́ти
псл. *minǫti «минути», mijati «минати»;
споріднене з лат. meare «ходити, проходити, рухатися», скімр. mynet «іти»;
іє. *mеі- «іти»;
р. минова́ть, бр. міна́ць, др. минути, миновати, п. minąć «минути», mijać «минати», ч. minoúti «минути», míjeti «минати», слц. minut’ «минути», вл. minyć so «минутися», нл. minus’ se «тс.», mijaś se «минатися», болг. ми́на «мину», м. мине «минає», схв. ми́нути «минути», слн. miníti, стсл. минѫти, миновати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вимина́ти
«переганяти, обганяти»
мина́тиси
«минатися; помирати, гинути»
мина́тися
минува́ти
«обносити (чаркою), уникнути Ж»
мину́вшина
мину́ле
мину́лий
мину́ти
мину́шка
«скороминуча»
(про грушу)
мину́щий
мінуха́
неймину́й
«неодмінно»
немина́йло
«той, що не поступається дорогою; той, що не проходить»
немину́чий
о́бмин
«пропуск»
обмина
«тс.»
обмина́ти
обмино́вище
«той, кого всі уникають»
омина́ти
передмину́лий
про́мінка
«пропуск нитки в основі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| міна́ць | білоруська |
| ми́на «мину» | болгарська |
| minyć so «минутися» | верхньолужицька |
| минути | давньоруська |
| *mеі- «іти» | індоєвропейська |
| meare «ходити, проходити, рухатися» | латинська |
| мине «минає» | македонська |
| minus' se «тс.»«минатися» | нижньолужицька |
| mijaś se «тс.»«минатися» | нижньолужицька |
| minąć «минути»«минати» | польська |
| mijać «минути»«минати» | польська |
| *minǫti «минути» | праслов’янська |
| минова́ть | російська |
| ми́нути «минути» | сербохорватська |
| mynet «іти» | середньокімрська |
| minut' «минути» | словацька |
| miníti | словенська |
| минѫти | старослов’янська |
| миновати | українська |
| миновати «тс.» | українська |
| minoúti «минути»«минати» | чеська |
| míjeti «минути»«минати» | чеська |
| mijati «минати» | ? |
мі́ні «мінімальний» (про довжину одягу тощо)
запозичення з англійської мови;
англ. mini є результатом скорочення слова minimum «мінімум» (minimal «мінімальний»);
р. ми́ни, бр. мі́ні-(сукенка), п. mini, ч. mini (sukně), слц. mini, бодр, мини(жу́п), слн. míni;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mini є результатом скорочення слова minimum «мінімум» (minimal «мінімальний») | англійська |
| мі́ні-(сукенка) | білоруська |
| mini | польська |
| ми́ни | російська |
| mini | словацька |
| míni | словенська |
| бодр | українська |
| мини (жу́п) | українська |
| mini (sukně) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України