МИЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ми́лий
іє. *mēi-l- «лагідний, м’який», пов’язане з *mēi-r- «м’який, мирний»;
споріднене з лит. míelas, mýlas, лтс. mĩl’š «тс.», дінд. máyas- «радість, насолода», лат. mῑtis «м’який, ніжний, спокійний»;
псл. milъ «милий»;
р. ми́лый, бр. мі́лы, др. милыи, п. вл. нл. miły, ч. слц. milý, болг. м. мил, схв. м́илен, слн. míl, стсл. милъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
знеми́ли́ти
«стати неприємним»
знеми́литися
знеми́літи
«тс.»
ми́лість
милі́шати
милова́нець
«фаворит, улюбленець»
милости́вець
«благодійник»
(заст.)
ми́лости́вий
ми́лостина
(заст.)
милости́нник
«той, хто роздає милостиню»
ми́лостиня
ми́лощі
«милування»
милува́ти
ми́лувати
милува́тися
милу́н
«коханець»
ми́льнощі
«тс.»
незм́илитися
«стати неприємним»
не́мил
«нелюб»
неми́лість
поми́ла
«помилування»
премиле́нний
«дуже милий»
преми́лий
ростомиле́ний
«найласкавіший, милий»
умили́ти
«зворушити»
уми́лости́ви́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́лы | білоруська |
| мил | болгарська |
| miły | верхньолужицька |
| máyas- «радість, насолода» | давньоіндійська |
| милыи | давньоруська |
| *mēi-l- «лагідний, м’який» | індоєвропейська |
| mῑtis «м’який, ніжний, спокійний» | латинська |
| mĩl'š «тс.» | латиська |
| míelas | литовська |
| мил | македонська |
| miły | нижньолужицька |
| miły | польська |
| milъ «милий» | праслов’янська |
| м́илен | сербохорватська |
| milý | словацька |
| míl | словенська |
| милъ | старослов’янська |
| milý | чеська |
| *mēi-r- «м’який, мирний» | ? |
| mýlas | ? |
| ми́лый | ? |
ми́ло
псл. mydlo, похідне від myti «мити»;
р. мы́ло, бр. мы́ла, др. мыло, п. вл. mydło, ч. mýdlo, слц. mydlo, схв. [м́ило], слн. mílo, стсл. мылο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зми́лини
«змилки»
зми́лки
«мильна вода після прання»
зми́лок
«невеликий залишок мила»
мили́нє
«мильна вода»
ми́ли́ни
ми́ли́ти
милі́ння
милки́й
милова́тий
«милоподібний»
милови́ння
«ТС.»
ми́льний
ми́льник
ми́ля
«обрядове умивання молодих з річки або криниці»
ми́ляний
миля́р
«виробник або продавець мила»
миля́рня
«миловарня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мы́ла | білоруська |
| mydło | верхньолужицька |
| мыло | давньоруська |
| mydło | польська |
| mydlo | праслов’янська |
| мы́ло | російська |
| м́ило | сербохорватська |
| mydlo | словацька |
| mílo | словенська |
| мылο | старослов’янська |
| mýdlo | чеська |
| myti «мити» | ? |
ми́ля (міра довжини)
лат. mῑllia є формою множини від mille «тисяча», що виводиться від іє. *smi-ĝzhli «одна тисяча», перший компонент якого зберігається в гр. μἴα «одна», а другий – у гр. χίλιοι «тисяча»;
через посередництво середньоверхньонімецької мови (свн. mῑle) запозичено з латинської;
р. болг. ми́ля, бр. мі́ля, п. вл. нл. mila, ч. míle, слц. míl᾿a, м. милја, схв. мȕља, слн. mílja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поми́льне
«плата посланому від милі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́ля | білоруська |
| ми́ля | болгарська |
| mila | верхньолужицька |
| μἴα «одна» | грецька |
| χίλιοι «тисяча» | грецька |
| *smi-ĝzhli «одна тисяча» | індоєвропейська |
| mῑllia «тисяча» | латинська |
| милја | македонська |
| mila | нижньолужицька |
| mila | польська |
| ми́ля | російська |
| мȕља | сербохорватська |
| míl'a | словацька |
| mílja | словенська |
| míle | чеська |
о́бмил «оман, Inula helenium L.» (бот.)
очевидно, пов’язане з ми́ти, ми́ло;
назва зумовлена тим, що в народній медицині відваром і мазями, виготовленими з цієї рослини, лікують (обмивають, змазують) місця, вражені шкірними хворобами;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ми́ти | ? |
| ми́ло | ? |
Мили́ця (жіноче ім’я)
болг. Ми́ли́ца, як і схв. Ми́ли́ца, утворене від прикметника мил (схв. мȕо) «милий», можливо, як калька гр. Xάρɩς, Xαρὶτη (жіночі імена, букв. «краса, привабливість, ласка».– Вл. імена 143; Петровский 157; Илчев 334; Младенов 297; Успенский 620.– Див. ще ми́лий;
запозичення з болгарської мови;
р. Ми́лица, бр. Шліца;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Míля
Мі́ла
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Шліца | білоруська |
| Ми́ли́ца | болгарська |
| Xάρɩς | грецька |
| Ми́лица | російська |
| Ми́ли́ца | сербохорватська |
| мил «милий» (схв. мȕо) | ? |
| Xαρὶτη (жіночі імена, букв. «краса, привабливість, ласка».-- Вл. імена 143; Петровский 157; Илчев 334; Младенов 297; Успенский 620.-- Див. ще ми́лий. | ? |
милода́н «коханий» (заст.)
складне слово, утворене з основ ми́лий і да́ний;
конкретна семантична мотивація утворення неясна;
схв. мȕлодāр «милостиня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
милода́нка
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мȕлодāр «милостиня» | сербохорватська |
| ми́лий | ? |
| да́ний | ? |
мильня́нка «Saponaria L.» (бот.)
похідні утворення від ми́ло;
назви, зумовлені тим, що в коренях обох рослин є сапонін і вони вживаються для прання;
р. мыльня́нка «Saponaria», [мы́льник], бр. мы́льнік, п. mydlnica, mydelnica, mydlik «ТС.», ст. kacze mydło «остудник», ч. mydlice «мильнянка», [husí mydlo] «остудник», слц. вл. mydlica «мильнянка», нл. mydłowina «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мило
«остудник голий, грижниця гола, Herniaria glabra L.»
(собаче)]
м́ильник
«мильнянка лікарська, Saponaria officinalis L.»
ми́льни́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мы́льнік | білоруська |
| mydlica «мильнянка» | верхньолужицька |
| mydłowina «тс.» | нижньолужицька |
| mydlnica «ТС.» | польська |
| mydelnica «ТС.» | польська |
| mydlik «ТС.» | польська |
| мыльня́нка «Saponaria» | російська |
| mydlica «мильнянка» | словацька |
| мы́льник | українська |
| husí mydlo «остудник» | українська |
| mydlice «мильнянка» | чеська |
| ми́ло | ? |
| kacze mydło «остудник» | ? |
мость «милість» (заст.)(вживалося в титулах)
запозичення з польської мови;
п. mości, [mościwy] є стягненими формами від miłości «милості», miłościwy «милостивий», похідних від miły «милий», що відповідає укр. ми́лий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мости́вий
«милостивий; іменитий, знатний»
мосце́вий
мосці́вий
«тс.»
мосць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mości | польська |
| ми́лий | українська |
| mościwy «милості» | ? |
| miłościwy «милостивий» | ? |
| miły «милий» | ? |
Людми́ла
слов’янське власне ім’я, утворене з основ іменинна лю́ди і прикметника ми́лий;
висловлювалось припущення, що в східнослов’янських мовах є запозиченням з чеської або болгарської мови;
р. Людми́ла, бр. Людмі́ла, п. Ludmiła, ч. Lidmila, Ludmila, слц. L’udmila, болг. Людми́ла (з р.), схв. Људмила, слн. Ljudmila, стсл. Людьмила;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Лю́да
Людмила
(1627)
Лю́дя
Лю́ся
Мі́ла
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Людмі́ла | білоруська |
| Людми́ла (з р.) | болгарська |
| Ludmiła | польська |
| Людми́ла | російська |
| Људмила | сербохорватська |
| L'udmila | словацька |
| Ljudmila | словенська |
| Людьмила | старослов’янська |
| лю́ди | українська |
| ми́лий | українська |
| Lidmila | чеська |
| Ludmila | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України