МЕРКТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мереконі́ти «ввижатися, привиджуватися»
пов’язане з ме́ркнути, ме́ркти і далі з мо́рок, р. мере́щиться, [мара́косить] «мелькати у пітьмі», [меркаси́ть] «затемнювати, мелькати»;
псл. *merk-/*mbrk-/*mork-;
р. [мере́кать] «здаватися, ввижатиєя; марити», [ме́рек] «марення; привид; злий дух, чорт», [мерет] «диявол, нечистий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *merk-/*m<SUP>ь</SUP>r̥-/*mork- | праслов’янська |
| мере́щиться | російська |
| мара́косить «мелькати у пітьмі» | російська |
| меркаси́ть «затемнювати, мелькати» | російська |
| мере́кать «здаватися, ввижатиєя; марити» | російська |
| ме́рек «марення; привид; злий дух, чорт» | російська |
| мерет «диявол, нечистий» | російська |
| ме́ркнути | українська |
| ме́ркти | українська |
| мо́рок | українська |
ме́ркнути «згасати, темнішати»
псл. *mьrknǫti «меркнути, хмаритися», пов’язане чергуванням голосних з *morkъ «морок; хмара»;
споріднене з лит. mérkti «жмурити, закривати (очі)», двн. morgan «тс.», далі з лтс. mãkuôņa «хмара», псл. moknǫti, укр. мо́кнути;
р. ме́ркнуть, бр. ме́ркнуць, др. мьркнути, п. mierzchnąć, ч. smrknouti se «смеркнутися», слц. mrkať sa «смеркатися», вл. měrkotać «блимати», нл. měrkotaś «тс.», болг. мръ́квам «смеркатися», м. мркне се, схв. мркнути, слн. mŕkniti «тс.», стсл. мръкнѫти «меркнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
змерк
«присмерк»
змерка́тися
змерко́м
змирк
«присмерк»
змирх
«тс.»
мерка́ти
«мерехтіти»
меркота́ти
«тс.»
меркоті́ти
«миготіти»
ме́ркти
«ТС.»
назмерку́
намерка́ти
«смеркатися»
обме́ркнути
по́мерк(и)
«темрява, морок; сутінки»
поме́рклий
поме́рхнути
при́мерки
«сутінки»
присмерк(и)
при́смерком
смерк
смерка́тися
смерко́м
смеркома́
су́мерк(и)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ркнуць | білоруська |
| мръ́квам «смеркатися» | болгарська |
| měrkotać «блимати» | верхньолужицька |
| morgan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| мьркнути | давньоруська |
| mãkuôņa «хмара» | латиська |
| mérkti «жмурити, закривати (очі)» | литовська |
| мркне се | македонська |
| měrkotaś «тс.» | нижньолужицька |
| mierzchnąć | польська |
| *m<SUP>ь</SUP>r̥knǫti «меркнути, хмаритися» | праслов’янська |
| *morkъ «морок; хмара» | праслов’янська |
| moknǫti | праслов’янська |
| ме́ркнуть | російська |
| мр̏кнути | сербохорватська |
| mrkať sa «смеркатися» | словацька |
| mŕkniti «тс.» | словенська |
| мръкнѫти «меркнути» | старослов’янська |
| мо́кнути | українська |
| smrknouti se «смеркнутися» | чеська |
ме́лька́ти «мигтіти; швидко проноситися перед очима; блимати; [трясти (хвостом -- про птаха) ВеБ]»
не зовсім ясне;
пов’язується з р. мерца́ть, ме́ркнуть, лит. mérkti «жмуритися»;
р. мелька́ть, бр. [мелька́ць], мільга́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мелькну́ти
«швидко пронестися перед очима; дуже швидко зникнути»
мелько́м
«дуже короткий час, недовго»
мелькома́
мелькоті́ти
мельчко́м
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мелька́ць | білоруська |
| mérkti «жмуритися» | литовська |
| мерца́ть | російська |
| мелька́ть | російська |
| мільга́ць | українська |
| ме́ркнуть | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України