МАРУДА — ЕТИМОЛОГІЯ
мару́да «людина, що все робить повільно; [той, хто хмуриться Корз]»
запозичення з польської мови;
п. maruda «тс.» пов’язується з нім. marode «втомлений, виснажений», що походить від фр. ст. maraud «негідник, босяк», з яким пов’язане укр. мароде́р;
р. [мару́да] «людина, що все робить повільно», бр. мару́да «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мару́дити
«робити щось довго, поволі; мучити, нудити; вередувати; капризувати, плакати»
мару́дний
«клопітливий, нудний; [неохайний, гидкий МСБГ]»
мару́дник
«маруда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мару́да «тс.» | білоруська |
| marode «втомлений, виснажений» | німецька |
| maruda «тс.» | польська |
| мару́да «людина, що все робить повільно» | російська |
| мароде́р | українська |
| maraud «негідник, босяк» | французька |
| maraud «негідник, босяк» | ? |
мару́да «мародер»
запозичення з німецької мови;
н. marode «втомлений, виснажений; (ст.) мародер» походить від фр. maraude «дрібна крадіжка, вчинена збіглим хворим солдатом», з яким пов’язане укр. мароде́р;
зміни в звуковому складі слова на українському ґрунті виникли внаслідок зближення з мару́да «морочлива, марудна людина»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| marode «втомлений, виснажений; (ст.) мародер» | німецька |
| мароде́р | українська |
| maraude «дрібна крадіжка, вчинена збіглим хворим солдатом» | французька |
| мару́да «морочлива, марудна людина» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України