МАНІЖИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
мані́житися «поводитися манірно; панькатися»
новотвір східнослов’янських мов, який у російській мові пов’язується з іт. maneggiare «поводитися з чимсь, уміти користуватися», похідним від maneggio «манеж», спорідненого з фр. manège «тс.» (Фасмер II 568);
можна припустити також контамінацію дієслів мані́ритися та ні́житися;
р. мане́житься «голубитися, ніжитися; бундючитися», бр. мане́жыцца «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мане́житися
«тс.»
розмані́житися
«занадто голубитися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мане́жыцца «тс.» | білоруська |
maneggiare «поводитися з чимсь, уміти користуватися» | італійська |
мане́житься «голубитися, ніжитися; бундючитися» | російська |
manège «тс.» | французька |
maneggio «манеж» | ? |
мані́ритися | ? |
ні́житися | ? |
мані́жити «бити»
пов’язане з мане́жити «об’їжджати (коней), муштрувати», іронічно зближеним з семантично протилежним мані́житися «панькатися»;
р. мане́жить «мучити, томити», бр. мане́жыць «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мане́жыць «тс.» | білоруська |
мане́жить «мучити, томити» | російська |
мане́жити «об’їжджати (коней), муштрувати» | ? |
мані́житися «панькатися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України