ЛІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

леті́ти

іє. *lek-/lēk-/lǝk- «скакати»;
псл. letěti, lĕtati ( ‹ *lekt-);
споріднене з лит. lė˜kti «летіти», lakstýti «літати, пурхати», laktà «сідало, жердина в курнику», лтс. lèkt «плигати, скакати», lę͂kât «підскакувати», гр. ληκᾱν «танцювати під звуки пісні», λακτίζω «топчу, б’ю; кидаю; б’ю ногою», λάξ «той, що кидає, б’є ногою», лат. lōcusta «сарана», lacerta «ящірка», lacertus «м’яз плеча», свн. lẹcken «кидати; скакати», нвн. ст. löcken «брикати, плигати, скакати», норв. [lakka] «плигати, скакати»;
р. лете́ть, лета́ть, бр. ляце́ць, лята́ць, др. летѣти, лѣтати, п. lеcieć, latać, ч. letět, létat (lítat), слц. letieť, lietať, вл. lećeć, lětać, нл. leśeś, полаб. lite «летить», болг. летя́, ля́там, м. лета, схв. лèтети, лéтати, слн. letéti, létati, стсл. лєтѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́літ
ви́літка «вічко, льоток»
вильо́ти «відкидні рукава старовинного одягу»
ві́длет «відліт»
відлі́т
вльот «вмить»
залету́ха «зальотний птах »
залі́т
залі́тний
зальо́тний
злет
зліт
лет
ле́тать «літати»
летки́й
лету́чий
лету́чка
летю́ха
летю́чий
летю́чка
летя́чий «летючий»
летя́чка «літ, політ»
літ
літа́вець «метеор»
лі́тавець «чорт в образі милого, злий дух, що порушує сімейний спокій»
лі́тави́ця «казкова жіноча істота, що спокушає чоловіків»
лі́тави́ця «вихор»
лі́та́вка «метелик Г, ВеНЗн; махове перо (у птахів) Ж»
літа́йка «метелик»
літайча́ «малий метелик»
літа́к
літа́ти
літач «літун»
літа́чка «морський півень, Dactylopterus europaeus» (зоол.)
літу́н
літу́нство
літу́чка
льот «лет»
льо́тка «отвір у доменній печі; [куля малого калібру, крупний дріб Ж]»
льо́тний
льото́к «отвір у вулику, через який літають бджоли»
льо́том «дуже швидко, в одну мить»
льо́тчик
нави́літ «наскрізь»
нави́літь «тс.»
навлету́ «нальоту»
на́лет «наліт, приліт»
нале́тать «роздобути, з трудом щось добути; набігати»
налеті́лий «раптовий, випадковий»
нале́тний «тс.»
налі́т
нальо́том
нальо́тчик
наотльо́ті «окремо, збоку»
напереле́ті «на видному місці; на роздоріжжі»
напровльо́т «наскрізь, цілком»
недолі́т
о́блет «обліт»
о́блі́т
перелі́т
перелі́тний
перельо́т
перельо́тний
підле́том
підлі́т
пі́длі́ток «пташеня, що тільки навчилось літати»
по́лет «політ»
полі́т
політу́щий «непосидющий»
польо́тний
приле́т «приліт»
прилі́т
прилітни́й
про́лет «проліт»
пролі́т
пролі́тний
пролі́тні (орн.)
прольо́т
прольо́тка
прольо́тний
розлі́т
розліта́йка
розльо́тистий
улетуча́тися «звітрюватися, випаровуватися, зникати»
у́леть «переліт місцевості»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ляце́ць білоруська
лята́ць білоруська
летя́ болгарська
ля́там болгарська
lećeć верхньолужицька
lětać верхньолужицька
ληκᾱν «танцювати під звуки пісні» грецька
λακτίζω «топчу, б’ю; кидаю; б’ю ногою» грецька
λάξ «той, що кидає, б’є ногою» грецька
летѣти давньоруська
лѣтати давньоруська
*lek-/lēk-/lǝk- «скакати» індоєвропейська
lōcusta «сарана» латинська
lacerta «ящірка» латинська
lacertus «м’яз плеча» латинська
lèkt «плигати, скакати» латиська
lę͂kât «підскакувати» латиська
lė˜kti «летіти» литовська
lakstýti «літати, пурхати» литовська
laktà «сідало, жердина в курнику» литовська
лета македонська
leśeś нижньолужицька
löcken «брикати, плигати, скакати» (ст.) нововерхньонімецька
lakka «плигати, скакати» норвезька
lite «летить» полабська
lеcieć польська
latać польська
letěti праслов’янська
lĕtati ( ‹ *lekt-) праслов’янська
*lekt- праслов’янська
*lekt- праслов’янська
*lekt- праслов’янська
*lekt- праслов’янська
*lekt- праслов’янська
*lekt- праслов’янська
*lekt- праслов’янська
лете́ть російська
лета́ть російська
лèтети сербохорватська
лéтати сербохорватська
lẹcken «кидати; скакати» середньоверхньнімецька
letieť словацька
lietať словацька
letéti словенська
létati словенська
лєтѣти старослов’янська
letět (lítat) чеська
létat (lítat) чеська
lítat чеська
lítat чеська
lítat чеська
lítat чеська
lítat чеська
lítat чеська
lítat чеська
lítat чеська
lítat чеська

лі́то «найтепліша пора року; рік»

псл. lěto «найтепліша пора року», пізніше «рік»;
єдиної етимології немає;
найбільш переконливою здається думка про генетичний зв’язок з лит. lė˜tas «лагідний, спокійний, тихий; повільний, поступливий», лтс. lę͂ts «легкий», далі з лит. lėˊnas : lė˜nas «лагідний, спокійний; повільний», лат. lēnis «лагідний, спокійний, ніжний», псл. *lěnъ «лінивий», укр. ліни́вий, які зводяться до іє. *lē- «ослабнути, зменшитися, полегшати, відпустити»;
у такому разі lěto первісно мало значити «тепла, м’яка пора року, коли холод відпустив»;
зіставляється також з псл. *lějǫ, liti «лити», пов’язаним з лит. lytùs (lietùs) «дощ», лтс. liêtus «тс.», і реконструюється первісне значення «пора дощів, час дощів» (Mikl. EW 167; Brückner 291; Младенов 282);
на підтримку цієї думки наводиться як семантична паралель схв. гȍдина «рік; [дощ]» (Skok II 336 – 337);
пов’язувалося з давньогутнійським laþigs «навесні», шв. [låding, låing] «весна», lådigs «минулорічної весни» (від пгерм. *lēþ), ірл. laithe ( ‹ *lati-) «день» (Mikkola Ursl. Gr. I 46, 124; Bern. I 713 – 714; Pedersen Kelt. Gr. I 133, 177, 538) і як паралель наводилось співвідношення гот. dags «день», прус. dagis «літо», лит. dãgas «жнива» (Bern. I 713 – 714) від іє. *dhegh- «палити»;
реконструювалося іє. *lēto-/lǝto- «теплий час; літо, день» (Pokorny 680);
неприйнятною є думка про кельтське походження слова і зіставлення його з ірл. líth (Sachmatov AfSlPh 33, 91), a також зіставлення lěto ( ‹ *vleto) з алб. valẽ «кипіння, хвиля», лит. vìldyti «підігрівати», дісл. ylr «тепле випаровування», пов’язаними з р. волна́ (Jakobsson Le nom de temps lěto 76 – 80);
мало обгрунтоване пов’язання lěto з етимологічно неясним лат. laetus «веселий, приємний; багатий, сприятливий» і припущення про походження слова з первісного виразу *lěto vermę «прекрасний час», не засвідченого в слов’янських мовах, але семантично паралельного фр. [beau temps], нгр. καλοκαĩρι «літо» (Machek ESJČ 328; Мартынов Язык 67 – 68);
р. ле́то, бр. ле́та, др. лѣто, п. lato, ч. léto, слц. leto, вл. lěto «рік; річний шар дерева», lěco «найтепліша пора року», нл. lěto «рік», lěśe «найтепліша пора року», ст. lěto «весна» (XVI ст.), полаб. l’otü «рік; найтепліша пора року», болг. ля́то «найтепліша пора року; [рік]», м. лето «найтепліша пора року; рік», схв. љȅто «найтепліша пора року; шар деревини, річний приріст дерева; ст. рік», слн. léto «рік; ст. найтепліша пора року», стсл. лѣто «рік; час; (рідко) найтепліша пора року»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

влі́тку
долі́тний «повнолітній»
заліти́ти «зробити теплуватим»
за́літки «початок літа»
залі́ток «літній випас худоби»
залі́тувати «залишитись на літо; вистачити до нового урожаю»
злі́тки «віддавати на відгодівлю на чотири роки» (у сполученні [віддавати на з.] (телят)
злі́тній «середнього віку»
літа́ «роки; вік; часи» (мн.)
лі́ті «влітку»
лі́тком
літна́рка «літнє приміщення для овець»
літни́й «літній»
літник «однорічна декоративна садова рослина; [дачник]»
лі́тни́к «верхній жіночий літній одяг; літня спідниця; легкий одяг для літа Ва; піджак, жакет Me»
літниця «літня спідниця»
лі́тничок «літній жакет»
літній «який буває влітку, призначений для літа; немолодий; [теплуватий]»
лі́тній «який буває влітку»
літня́к «літня дорога; літній день Ж; південний вітер Ж; легкий одяг для літа Ва»
літня́чка «верхній жіночий літній одяг; легка літня спідниця Ва»
лі́товица «пасовище, куди виганяють худобу на все літо»
літови́ще «гірське пасовище Ж; літнє пасовище Ж; стадо, що йде на гірське пасовище Ж; місце і час літнього перебування в горах гуцульської худоби; назва гурту овець, що формується влітку Дз; шар деревини, який визначає вік дерева»
лі́том
літо́шній «немолодий»
лі́тошній «тс.»
лі́тувати «проводити десь літо; (спец.) залишатися влітку без води (про штучні водойми)»
лі́туватися «проводити літо»
літу́чка «жіноча літня кофточка»
літя́вий «тс.»
наліе́та «наступного року»
недолі́тній
недо́літок
недолі́тство «неповноліття»
недолі́ття «TG.»
о́блітку «влітку»
па́літок «сприятливе для врожаю літо, поліття»
перелі́тка «корова, яка телиться через рік»
пере́літок «однорічне теля»
по-лі́тньому
полі́тний
полі́тник «той, хто наймається на літні роботи»
полі́ток «одноліток; щорічний податок; річна оренда; поліття Нед; річний урожай з поля Нед; однорічний шар деревини»
полі́ття «сприятлива погода; урожайне літо»
про́літок «початок літа»
улі́ті «влітку»
улі́тку
Етимологічні відповідники

Слово Мова
valẽ «кипіння, хвиля» албанська
ле́та білоруська
ля́то «найтепліша пора року; [рік]» болгарська
lěto «рік; річний шар дерева»«найтепліша пора року» верхньолужицька
lěco «рік; річний шар дерева»«найтепліша пора року» верхньолужицька
dags «день» готська
ylr «тепле випаровування» давньоісландська
лѣто давньоруська
*lē- «ослабнути, зменшитися, полегшати, відпустити» індоєвропейська
*dheg<SUP>u̯</SUP>h- «палити» індоєвропейська
*lēto- «теплий час; літо, день» індоєвропейська
lǝto- індоєвропейська
laithe «день» ( ‹ *lati-)(Mikkola Ursl. Gr. I 46, 124; Bern. I 713 -- 714; Pedersen Kelt. Gr. I 133, 177, 538) ірландська
*lati- ірландська
líth ірландська
lēnis «лагідний, спокійний, ніжний» латинська
laetus «веселий, приємний; багатий, сприятливий» латинська
lę͂ts «легкий» латиська
liêtus «тс.» латиська
lė˜tas «лагідний, спокійний, тихий; повільний, поступливий» литовська
lėˊnas «лагідний, спокійний; повільний» литовська
lė˜nas литовська
lytùs «дощ» (lietùs) литовська
lietùs литовська
dãgas «жнива» литовська
vìldyti «підігрівати» литовська
лето «найтепліша пора року; рік» македонська
lěto «рік»«найтепліша пора року» нижньолужицька
lěśe «рік»«найтепліша пора року» нижньолужицька
lěto «весна» (XVI ст.)? (ст.) нижньолужицька
καλοκαĩρι «літо» новогрецька
l'otü «рік; найтепліша пора року» полабська
lato польська
*lēþ прагерманська
lěto «найтепліша пора року» праслов’янська
*lěnъ «лінивий» праслов’янська
lěto «тепла, м’яка пора року, коли холод відпустив» праслов’янська
*lějǫ праслов’янська
liti «лити» праслов’янська
lěto праслов’янська
*vleto праслов’янська
dagis «літо» прусська
волна́ російська
ле́то російська
гȍдина «рік; [дощ]» сербохорватська
љȅто «найтепліша пора року; шар деревини, річний приріст дерева; ст. рік» сербохорватська
leto словацька
léto «рік; ст. найтепліша пора року» словенська
лѣто «рік; час; (рідко) найтепліша пора року» старослов’янська
ліни́вий українська
beau temps французька
léto чеська
låding «весна» шведська
lådigs «минулорічної весни» (від пгерм. *lēþ) шведська
låing шведська
значення «пора дощів, час дощів» ?
laþigs «навесні» ?
*lěto vermę «прекрасний час» ?

літь «тічка»

неясне;
зіставляється з ісл. lóða ( ‹ *lōþan-) «пристрасний, який перебуває в тічці», сірл. láth (род. в. laith) «тічка», кімр. llawd «тс.», для яких реконструюється іє. * lōto- (Фасмер II 489; Bern. I 714);
припускається можливість зв’язку з лі́то або з літа́ти «бігати», пор. подібний розвиток значення в укр. [бі́гати] «гуляти, бути в періоді парування» (про корову), [бі́гатися] «тс.», [гінє́] «тічка», [гони́ця] «корова в період парування», п. biegać «бігати», biegać się, «бути в періоді тічки» (про звірів), gonić «гнати», gonić się «бути в періоді тічки»;
пор. і р. гон (про звірів);
р. [леть] «тічка», п. [latować (się)] «бути в періоді тічки» (про корів);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лі́тави́ця «те.; шаленство»
лі́тити «запліднювати»
лі́титися «бути в періоді тічки»
лі́то «запліднення»
літоватися «тс.»
не́лі́тка «корова, яка не мала теляти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*lōto- індоєвропейська
lóða «пристрасний, який перебуває в тічці» ( ‹ *lōþan-) ісландська
*lōþan- ісландська
llawd «тс.» кімрська
biegać «бігати» польська
gonić «гнати» польська
gonić się «бути в періоді тічки» польська
biegać się польська
latować (się) «бути в періоді тічки» (się)] (про корів) польська
гон (про звірів) російська
леть «тічка» російська
láth «тічка» (род. в. laith) середньоірландська
laith середньоірландська
лі́то «бігати» українська
бі́гати «гуляти, бути в періоді парування» (про корову) українська
бі́гатися «тс.» українська
гінє́ «тічка» українська
гони́ця «корова в період парування» українська
літа́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України