ЛІРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
лі́ра «давньогрецький струнно-щипковий музичний інструмент; старовинний струнно-клавішно-смичковий музичний інструмент, який був поширений у Росії, Білорусії та на Україні»
запозичено з грецької мови (спочатку безпосередньо в давньоруську, пізніше книжним шляхом через західноєвропейські в усі сучасні слов’янські);
гр. λύρα є, очевидно, запозиченням середземноморського походження;
р. болг. м. схв. ли́ра «давньогрецький музичний інструмент», бр. лі́ра, ле́ра, др. лѵра, п. lira, ч. вл. Іуга, слц. lýra, нл. liry, слн. líra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ли́ра
«тс.»
лі́верник
«лірник»
лірви́ст
«тс.»
лі́рний
лі́рни́к
«народний співець, що акомпанує собі на лірі»
лірни́цтво
«мистецтво гри на лірі»
лірницький
лірни́чити
«грати на лірі, бути лірником»
лірова́тий
«який має форму ліри»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́ра | білоруська |
| ле́ра | білоруська |
| ли́ра «давньогрецький музичний інструмент» | болгарська |
| Іуга | верхньолужицька |
| λύρα | грецька |
| лѵра | давньоруська |
| ли́ра «давньогрецький музичний інструмент» | македонська |
| liry | нижньолужицька |
| lira | польська |
| ли́ра «давньогрецький музичний інструмент» | російська |
| ли́ра «давньогрецький музичний інструмент» | сербохорватська |
| lýra | словацька |
| líra | словенська |
| Іуга | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України