ЛЬОДОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

лід «замерзла вода»

можливо, пов’язане з ірл. ladg «сніг». – Критенко Вступ 517;
споріднене з лит. [ledùsl «лід», lẽdas «тс.», ledaĩ (мн.) «град», лтс. lędus «лід», прус. ladis (‹*ledas) «тс.»;
псл. ledъ «замерзла вода; [мороз; град]»;
р. бр. лёд, др. ледъ, п. вл. lód, ч. полаб. led, слц. l’ad, нл. lod, ст. led, болг. лед, м. лед «лід, мороз», схв. лȇд «лід; град», слн. léd, стсл. лєдъ «лід; холод, мороз»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́леда «льодова кора»
заледені́лий
лед «грудка кам’яної солі»
ледене́ць «прозора тверда цукерка»
ледени́стий
ледени́ти «пронизувати холодом; холодити, морозити»
ледені́ти «перетворюватися в лід або покриватися льодом; ціпеніти»
леди́на «донний лід»
леди́стий «льодяний; покритий льодом»«льодяний, морозний»
леди́ца «грудка кам’яної солі»
леди́ця «ожеледиця»
ле́дище «льодяне поле; глетчер»
леді́вка «ожеледиця, льодяні бурульки на деревах; кам’яна (кристалізована) сіль»
ледівня́ «погріб з льодом, у якому зберігають продукти»
ледни́к
ледни́ця «тс.»
ледоваті́ти «тс.»
ледо́ве́ць «глетчер; гострий гвіздок для підковування коня на зиму»
ледови́й «з льоду»
ледо́виско «льодяне поле; глетчер»
ледови́ця
ледо́вище «тс.»
ледо́вня «льох з льодом; холодна кімната»
ледяни́й «тс.»
ледя́нка «ожеледиця; льодяні бурульки на деревах; кам’яна (кристалізована) сіль»
лідни́ця «погріб з льодом»
лодо́к «фігура з льоду, на якій спускаються з гори або катаються, як на санках»
льод «лід»
льоди́на «крижина; шматок, брила льоду»
льоди́стий «з великою кількістю льоду; дуже холодний»
льоди́ця «ожеледь Mo; льодохід; куски поламаного льоду при його скресанні»
льоді́вка «ожеледиця; льодяні бурульки на деревах; кам’яна кристалізована сіль»
льодни́ця «погріб з льодом»
льодова́тий «льодяний, морозний»
льодови́й
льодови́к «скупчення великих мас льоду; глетчер»
льодови́тий «льодистий»
льодови́ця «ожеледь»
льодо́вник «погріб з льодом»
льодо́вня «тс.»
льодо́к «напій з медом і спиртом, який п’ють охолодженим»
льодяни́й
льодяни́к «прозора тверда цукерка»
обледені́лий
оле́диця «ожеледь»
підлі́дний
підльо́дний
підльодо́вий
підльодовико́вий
поле́диця «ожеледиця; дощ з крупою Нед; ожеледь, сніг на дереві ВеУг»
поледі́вка «ожеледиця»
поледо́виця «тс.»
при́лідок «тонкий лід»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лёд білоруська
лед болгарська
lód верхньолужицька
ледъ давньоруська
ladg ірландська
lędus «лід» латиська
ledùsl «лід» литовська
lẽdas «тс.» литовська
ledaĩ литовська
лед «лід, мороз» македонська
lod нижньолужицька
led (ст.) нижньолужицька
led полабська
lód польська
ledъ «замерзла вода; [мороз; град]» праслов’янська
ladis «тс.» (‹*ledas) прусська
*ledas прусська
лёд російська
лȇд «лід; град» сербохорватська
l'ad словацька
léd словенська
лєдъ «лід; холод, мороз» старослов’янська
led чеська

ожльо́ди «лід, який намерз на гілках»

очевидно, результат видозміни форми о́желедь (ожеле́да), зближеної з п. [żłód] (род. в. [żłodu]) «ожеледь» і укр. лід (льо́ду);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
żłód і «ожеледь» (род. в. [żłodu]) польська
лід (льо́ду) українська
о́желедь (ожеле́да) ?

оле́диця «ожеледь»

очевидно, результат видозміни форми ожеле́диця під впливом лід;
Фонетичні та словотвірні варіанти

огле́диця
огля́диця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ожеле́диця ?
лід ?

леп «липкий бруд; [земляний віск; клей Ж]»

псл. lěръ, *lьръ «клей; все, що липне», іменники від дієслова *lьpěti «прилипати, липнути»;
в українській мові з нерегулярною вокалізацією псл. ь у відкритому складі (лепу, лепом і т. д.), як у [лену] (льону) з псл. Іьnu, лоба з псл. lъba;
пор. закономірне ч. ст. lep – lpu (‹ *lьръ) при lep – lepa (‹ lěръ);
варіант псл. lьръ відбивається і в р.-цсл. лепъ;
збереження е в відкритому складі могло бути підтримане в даному разі впливом польської мови, в якій е походить з псл. ě;
звукова форма [ліп] може бути зведена як до псл. lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі), так і до псл. lьръ (як лід з lьdъ), якщо у відкритому складі з’являється е;
п. ч. lep «клей, липучка для лову комах, птахів», слц. lep «клей», вл. lěp, нл. liр, [lěp] «тс.», схв. лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]», слн. lép «клей», р.-цсл. лепъ, «клей; пластир; все, що клеїть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ле́павча «брудна дитина»
лепова́тиця «глинистий клейкий ґрунт»
лип'я́р «робітник, що вибирає земляний віск із глини»
ліп «клеп»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lěp верхньолужицька
liр нижньолужицька
lěp «тс.» нижньолужицька
е польська
lep «клей, липучка для лову комах, птахів» польська
lěръ праслов’янська
*lьръ «клей; все, що липне» праслов’янська
*lьpěti «прилипати, липнути» праслов’янська
ь (лепу, лепом і т. д.) праслов’янська
lьnu праслов’янська
lъba праслов’янська
*lьръ праслов’янська
lěръ праслов’янська
lьръ праслов’янська
ě праслов’янська
lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі) праслов’янська
lьръ (як лід з Іьdъ) праслов’янська
lьdъ праслов’янська
е праслов’янська
лепъ русько-церковнослов’янська
лепъ «клей; пластир; все, що клеїть» русько-церковнослов’янська
лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]» сербохорватська
lep «клей» словацька
lép «клей» словенська
лену (льону) українська
лоба українська
лепом українська
льону українська
лепу українська
ліп українська
лід українська
lep (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.) чеська
lpu (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.) чеська
lep (ст.) чеська
lepa (ст.) чеська
lep «клей, липучка для лову комах, птахів» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України