ЛИШКА — ЕТИМОЛОГІЯ

існує також думка про походження з lisička шляхом спрощення і стягнення звуків (Machek ESJČ 336);

п. liszka «лисиця», ст. liszki «лисяче хутро», ч. вл. нл. liška «лисиця; лисяче хутро; хитра людина», слц. líška «тс.», полаб. lai̯skǝ «лисиця», як і м. лишка «хижий звір; хтось бридкий, огидний», виводяться з псл. *lišьka «самиця лиса», для пояснення якого припускається існування звукової форми псл. *liхъ «лис», паралельної до lisъ (Brückner 299);

очевидно, запозичення з західнослов’янських мов;

результат перенесення запозиченої назви тварини [ли́шка] «лисиця», паралельного до перенесення назви укр. лиси́чка «тс.», або безпосереднє запозичення в ролі назви гриба з польської мови (пор. п. liszka, ч. liška, слц. líška «тс.») з тією ж мотивацією, що і в укр. лиси́чка «Cantharellus eibarius»;

псл. lyžьka ‹ *lūzьka «тс.», паралельне *lъžъka ‹ *lužьka, відбитому в укр. ло́жка;

менш переконлива думка (Дзендзелівський УЗЛП 85 – 87) про розвиток початкового ли, як і ло, з цсл. lъ;

припущення про спорідненість з ли́жа (Mikkola Berühr. І 137) необґрунтоване;

р. [лы́жка] «ложка», бр. лыжка, п. łyżka, [łeżka], ч. слц. [lyžka] «тс.»;

назви можуть бути зумовлені пухнастістю і світлим забарвленням суцвіття рослини;

очевидно, похідні утворення від лис, [ли́шка] «лисиця»;

псл. lišiti, lišǫ «позбавляти; залишати, минати», lišiti sę «бути позбавленим, втрачати, залишатися без чого, залишатися збоку», похідне від liхъ (‹ *leik-so-) «який залишається, надмірний, зайвий; позбавлений, нецілий, пустий; малої вартості; бідний, злий»;

віддалено споріднене з лит. lìkti, liẽka «залишатися», гр. λείπω «залишаю», лат. relinquo (-lictus) «тс.», гот. leiƕan «позичати», двн. lihan, нвн. leihen «тс.»;

іє. *leik^u̯- «залишати»;

р. лиши́ть «відібрати, позбавити», бр. лі́шні «зайвий», др. лишити «позбавити», лишитися «бути позбавленим, залишити», п. заст. liszyć «позбавляти; залишити», liszyc się «втрачати; уникати; остерігатись», ч. lišiti «відрізняти», lišiti se «різнитись», ст. lišiti «звільняти, позбавляти», слц. lišiť «відрізняти, виділяти», болг. лиша́ «позбавити, забрати; [ошукати]», м. лиши «позбавити», схв. ли́шити «позбавити, відібрати; звільнити, визволити; пройти поруч, минути», слн. líšiti «позбавити», стсл. лишити «позбавляти», лишити сѧ «бути позбавленим; залишатися збоку, сторонитися»;

не зовсім ясне;

може бути пов’язане з [лу́чки] «тс.» або з лиши́ти;

пов’язане з ли́шко, лихи́й (див.);

псл. liхъ (‹l*īkso-) «зайвий, непарний», пов’язане з lišiti «лишити»;

необґрунтоване розмежування liхъ «злий» і liхъ «зайвий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Преобр. І 460 – 461; Machek ESJČ 333);

непереконливе пов’язання з лит. líesas «худий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Baga RR I 332; Matzenauer LF 9, 204);

р. лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий», бр. ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний», [лі́хій] «злий дух, диявол», др. лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований» п. lichy «малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий», ч. lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий», слц. lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]», вл. [lichi] «порожній, лисий, вільний», нл. lichy «вільний, неодружений», болг. лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий», схв. лȗх «непарний», слн. lîh «тс.», стсл. лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось»;