ЛИЧАКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ли́ко

псл. lyko «лико», пов’язане з lǫćiti ‹*lǫk- «в’язати» (з переходом on›у);
споріднене з лит. lùnkas «лико, кора липи, верби», лтс. lûks, прус. lunkan «тс.»;
менш обгрунтоване пов’язання (Machek ESJČ 345; Fortunatov AfSIPh 11, 572) з дінд. lúñcati «рве, смикає, обдирає, лущить»;
р. лы́ко, бр. лы́ка, п. вл. нл. łyko, ч. lýko, слц. lyko, болг. ли́ко́, м. лико, схв. лȕко, лȕк(а), слн. līko, líčje, стсл. лыко;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ли́ки «задирка»
ликове́ць «короїд» (ент.)
ли́ковий «жилавий»
ли́ковий «зроблений з лика; (перен.) поганий, несправжній»
ликува́тий «схожий на лико; [волокнистий, жилавий]»
ли́ча «конопляне лико»
лича́к «плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття; (перен.) вбога людина»
личака́р
ли́чаний
ли́чка «постоли, личаки» (мн.)
ли́чко «вузька поперечна нашивка на погонах» (мн. ли́чки)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лы́ка білоруська
ли́ко́ болгарська
łyko верхньолужицька
lúñcati «рве, смикає, обдирає, лущить» давньоіндійська
lûks латиська
lùnkas «лико, кора липи, верби» литовська
лико македонська
łyko нижньолужицька
łyko польська
lyko «лико» праслов’янська
*lǫk- «в’язати» (з переходом on›у) праслов’янська
lǫćiti праслов’янська
lunkan «тс.» прусська
лы́ко російська
лȕко сербохорватська
лȕк(а) (а) сербохорватська
lyko словацька
līko словенська
líčje словенська
лыко старослов’янська
lýko чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України