ЛИХОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ли́ха «ледь»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з лише́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лише́ | українська |
досто- (перша частина складних прислівників типу достобі́са, достоли́ха)
результат афективного ускладнення виразів типу до біса, до лиха, можливо, за допомогою слова сто (пор. сто чортів і под.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до | ? |
| біса | ? |
| до | ? |
| лиха | ? |
| сто (пор. сто чортів і под.). | ? |
ли́врити «погано читати»
можливо, пов’я́зане з болг. [ли́вря се] «базікати, верзти нісенітницю; кривлятися, ламатися», яке не зовсім переконливо виводиться (БЕР III 392) від [лив] «кривий» ‹ лих «примхливий»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ли́вря се «базікати, верзти нісенітницю; кривлятися, ламатися» | болгарська |
| лив «кривий» | болгарська |
| лих «примхливий» | болгарська |
лихи́й «здатний чинити лихо; сповнений лиха, страждання; поганий, злий; [старий; чорт, диявол]; нестримно, нерозсудливо сміливий; (про коней) баский»
псл. liхъ (‹l*īkso-) «зайвий, непарний», пов’язане з lišiti «лишити»;
необґрунтоване розмежування liхъ «злий» і liхъ «зайвий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Преобр. І 460 – 461; Machek ESJČ 333);
непереконливе пов’язання з лит. líesas «худий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Baga RR I 332; Matzenauer LF 9, 204);
р. лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий», бр. ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний», [лі́хій] «злий дух, диявол», др. лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований» п. lichy «малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий», ч. lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий», слц. lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]», вл. [lichi] «порожній, лисий, вільний», нл. lichy «вільний, неодружений», болг. лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий», схв. лȗх «непарний», слн. lîh «тс.», стсл. лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зли́ха
«дуже»
ізли́ха
«тс.»
лихе́
«зло; [епілепсія Шух]»
ли́хо
«гидко; погано; дуже, сильно»
(присл.)
ли́хо
«біда, горе; зло»
лихова́нець
«коханець Пі; волоцюга Бі»
лихова́нка
«коханка»
лихова́нь
«залицяння, сластолюбство»
лихова́ньє
«тс.»
лихова́ти
«чинити зло Пі; лихословити, лаятись ВеЗа»
лихова́тий
«лихий»
лихови́на
«нещасливий випадок»
лиховщи́на
«важкий час»
лихо́та́
«задирливість, лиха вдача; хвацькість, завзяття Бі; злидні, гірка бідність Пі»
лихоти́тися
«ставати злим»«лаятися, клясти»
лихува́ти
«чинити зло»
лиху́н
«ледар, нероба»
ли́шенько
ли́шко
(зменш.)
ліхо́ма
«лихо, важке становище»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний» | білоруська |
| лі́хій «злий дух, диявол» | білоруська |
| лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий» | болгарська |
| lichi «порожній, лисий, вільний» | верхньолужицька |
| лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований»«малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий» | давньоруська |
| líesas «худий» | литовська |
| lichy «вільний, неодружений» | нижньолужицька |
| lichy | польська |
| lichy | польська |
| lichy | польська |
| liхъ «зайвий, непарний» (‹līkso-) | праслов’янська |
| lišiti «лишити» | праслов’янська |
| *līkso- | праслов’янська |
| *līkso- | праслов’янська |
| liхъ «злий» | праслов’янська |
| liхъ «зайвий» | праслов’янська |
| лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий» | російська |
| лȗх «непарний» | сербохорватська |
| lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]» | словацька |
| lîh «тс.» | словенська |
| лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось» | старослов’янська |
| lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий» | чеська |
лихома́нка «хвороба, пропасниця, гарячка; малярія; метушливо гарячкова діяльність»
складне слово, утворене з основ іменника ли́хо і дієслова мани́ти (пор. прима́нка);
первісно означало «те, що приманює лихо»: варіант [лихома́йка], очевидно, є результатом деетимологізації слова з видозміною другої частини під впливом ма́яти(ся);
менш переконлива спроба реконструкції первісного значення слова як «та, що задумує лихо» і зіставлення його з гр. δισμενής (Потебня РФВ 7, 68; Меркулова Этимология 1983, 60 – 62);
р. [лихома́нка] «малярія; шахрайка, ошуканка», [лихома́н] «шахрай», [лихома́нить] «завдавати шкоди», бр. ліхама́нка «лихоманка», п. [lichman] «марнотрат», [lichmanić] «марнувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лихома́йка
«пропасниця, гарячка»
лихома́нити
лихома́ньця
«трясця»
лихоми́нний
«лихоманковий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ліхама́нка «лихоманка» | білоруська |
| δισμενής | грецька |
| lichman «марнотрат» | польська |
| lichmanić «марнувати» | польська |
| лихома́нка «малярія; шахрайка, ошуканка» | російська |
| лихома́н «шахрай» | російська |
| лихома́нить «завдавати шкоди» | російська |
| ли́хо (пор. прима́нка) | українська |
| мани́ти (пор. прима́нка) | українська |
| прима́нка | українська |
| лихома́йка | українська |
| ма́яти(ся) | українська |
лихора́дка «пропасниця, гарячка»
складне утворення з основ іменника ли́хо і прикметника ра́дий, букв. «рада лиху», або «та, що бажає зла, має злі наміри», пор. р. лихора́дный «зловмисний», лихора́дить «бажати зла» (Зеленин II 77);
на основі припущення у ра́дити значення «робити» первісна семантика складного слова реконструювалася як «та, що робить зло» (Потебня РФВ 7, 68);
р. лихора́дка, п. слц. [lichoradka];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lichoradka | польська |
| лихора́дный «зловмисний» | російська |
| лихора́дить «бажати зла» | російська |
| лихора́дка | російська |
| lichoradka | словацька |
| ли́хо | українська |
| ра́дий | українська |
| ра́дити «робити» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України