ЛИХА — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з лише́ (див.);

результат афективного ускладнення виразів типу до біса, до лиха, можливо, за допомогою слова сто (пор. сто чортів і под.);

непереконливе пов’язання з лит. líesas «худий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Baga RR I 332; Matzenauer LF 9, 204);

необґрунтоване розмежування liхъ «злий» і liхъ «зайвий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Преобр. І 460 – 461; Machek ESJČ 333);

псл. liхъ (‹l*īkso-) «зайвий, непарний», пов’язане з lišiti «лишити»;

р. лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий», бр. ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний», [лі́хій] «злий дух, диявол», др. лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований» п. lichy «малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий», ч. lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий», слц. lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]», вл. [lichi] «порожній, лисий, вільний», нл. lichy «вільний, неодружений», болг. лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий», схв. лȗх «непарний», слн. lîh «тс.», стсл. лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось»;

форма еліпсо́їд походить від фр. ellipsoïde, утвореного від ellipse за допомогою суфікса грецького походження -oïde «подібний»;

форма е́ліпсис, очевидно, походить від р. э́ллипсис, яке відбиває, мабуть, лат. ellipsis;

фр. ellipse походить від слат. нлат. ellipsis (лінгв., мат.), яке відбиває гр. ἔλλειψις «еліпсис (лінгв.); брак, нестача», утворене з префікса ἐλ- (‹ἐv-) «в(-)», спорідненого з лат. гот. нвн. англ. in, прус. en «тс.» (‹іє. *eni), i дієслова λείπω «залишаю», спорідненого з псл. Ііхъ, укр. лихи́й;

через російську і через польську (елі́пса) мови запозичено з французької;

р. э́ллипс, э́ллипсис, бр. э́ліпс, э́ліпсіс, п. ч. слц. вл. elipsa, болг. м. е́липса, схв. елùпса, слн. elípsa;

пов’язане з ли́шко, лихи́й (див.);

неясне;

можливо, пов’я́зане з болг. [ли́вря се] «базікати, верзти нісенітницю; кривлятися, ламатися», яке не зовсім переконливо виводиться (БЕР III 392) від [лив] «кривий» ‹ лих «примхливий»;

складність встановлення індоєвропейської праформи пояснюється тим, що назва лисиці, очевидно, видозмінювалася в різних мовах під впливом табу;

зіставляється з лихи́й (Pedersen IF 5, 33), з ли́па (з первісним значенням «розбійник») (Uhlenbeck РВrВ 26, 302), з нвн. [lins] «тихо» (Bern. IF 8, 286);

виводиться також від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий», яке вбачається в р. [ли́сый] «рижий, жовтий», ч. [liša] «полум’я» (Schuster-Šewc 853 – 854);

можливо, споріднене з лтс. lapsa «лис», лит. lãpė, прус. lape, дінд. lopāśá, гр. ἀλώπηξ, лат. volpes, vulpes «тс.» (іє. *leips-);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. lisъ, lisa, lisica;

р. лис, лиса́, лиси́ца, бр. ліс, ліса́, лісі́ца др. лисъ, лисица, п. lis, lisica, ч. liška «лис, лисиця», ст. lisa, слц. líška, вл. нл. liška, полаб. léiska, leiseitzja, болг. лиси́ца, м. лиса, лисица «тс. », схв. лȗс, ли́сац «лис», лùсица «лисиця», слн. [lìs], lisíca, стсл. лисъ, лиса;

менш переконлива спроба реконструкції первісного значення слова як «та, що задумує лихо» і зіставлення його з гр. δισμενής (Потебня РФВ 7, 68; Меркулова Этимология 1983, 60 – 62);

первісно означало «те, що приманює лихо»: варіант [лихома́йка], очевидно, є результатом деетимологізації слова з видозміною другої частини під впливом ма́яти(ся);

складне слово, утворене з основ іменника ли́хо і дієслова мани́ти (пор. прима́нка);

р. [лихома́нка] «малярія; шахрайка, ошуканка», [лихома́н] «шахрай», [лихома́нить] «завдавати шкоди», бр. ліхама́нка «лихоманка», п. [lichman] «марнотрат», [lichmanić] «марнувати»;

на основі припущення у ра́дити значення «робити» первісна семантика складного слова реконструювалася як «та, що робить зло» (Потебня РФВ 7, 68);

складне утворення з основ іменника ли́хо і прикметника ра́дий, букв. «рада лиху», або «та, що бажає зла, має злі наміри», пор. р. лихора́дный «зловмисний», лихора́дить «бажати зла» (Зеленин II 77);

р. лихора́дка, п. слц. [lichoradka];