ЛАЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. laja «гавкіт; собаки, що гавкають; зграя»»пов’язане з lajati «гавкати»;

безпідставно припускалася спорідненість (Machek ESJČ 318) з гр. λᾱός «народ, люд»;

п. łaja «зграя собак, особливо гончих», złaja «тс.», ч. láje «зграя собак; набрід», схв. ст. лая «гавкіт», слн. lája «тс.»;

псл. lajati (lati) «гавкати; кричати; ганити»;

споріднене з лит. lóti «гавкати, лаяти, робити наклеп», лтс. lãt «тс.», дінд. rā́yati «гавкає», ос. ræin «гавкати», гр. λαíειν, λαήμεναι «видавати звук», лат. lātrāre «гавкати, репетувати, горлати», lāmentum «ридання, плач», вірм. lam «плачу», алб. leh «гавкаю», ірл. líim «лаю, обвинувачую», гот. lаílōun «вони лаяли, ганили», дісл. lómr «крик, плач»;

іє. (звуконаслідувальний корінь) *la-, *le-;

твердження про германське походження цього слова (Hirt РВrВ 23, 334) помилкове;

р. ла́ять «гавкати; лаяти, сварити», бр. ла́яць «лаяти, сварити; ганьбити», др. лаяти «гавкати; кричати, лаяти(ся)», лаати «тс.», п. łajać «лаяти», ч. láti «гавкати; лаяти, сварити», нл. łajaś «гавкати; лаятися, сваритися», болг. ла́я «гавкати», м. лае «тс.; лаятися, сваритися; обмовляти, ганити», схв. лȁjати «гавкати; кричати; розпускати плітки, поширювати брехню», слн. lájati «гавкати; кричати; лаяти», стсл. лагати «гавкати, лаяти»;

очевидно, результат контамінації слів зґра́я і [лая́] «тс.»;

сірий, сивий МСБГ»;

запозичення з молдавської або румунської мови;

молд. лай «темно-сірий», рѵм. Iái «тс.» загальноприйнятої етимології не має;

здебільшого виводиться від лат. labes «чорна пляма»;

вважається також (Габинський Вост.-сл.молд. взаим. ІІ 134: Skok II 261) словом ілліро-фракійського походження (пор. алб. llajë «чорна вівця»);

п. [łaisty] «чорний», ч. [laja] (назва чорної вівці), [lajka], слц. [lajka], «тс.», схв. [làja] (назва чорної вівці, кози), [lȁjast] «чорний» (про вівцю);

через посередництво польської мови запозичене з латинської;

лат lāmentum «ридання, плач» є похідним від lāmentārī «нарікати, бідкатися», пов’язаного з дієсловом lātrāre «гавкати; репетувати, горлати», спорідненим з лит. lóti «гавкати; лаяти; робити наклеп», лтс. Iãt «тс.», псл. lajati (lati) «гавкати, лаяти», укр. ла́яти;

р. [ле́мент] «турбота, клопіт», бр. ля́мант «крик, голосіння», п. lament «лемент, лементування», ч. lament «крик, голосіння, плач; нарікання, ремствування, тужіння», слц. [lamenty] «тс.»;