ЛАЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

ла́я́ «зграя собак, тічка»

псл. laja «гавкіт; собаки, що гавкають; зграя»»пов’язане з lajati «гавкати»;
безпідставно припускалася спорідненість (Machek ESJČ 318) з гр. λᾱός «народ, люд»;
п. łaja «зграя собак, особливо гончих», złaja «тс.», ч. láje «зграя собак; набрід», схв. ст. лая «гавкіт», слн. lája «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лай
лайня́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
λᾱός «народ, люд» грецька
łaja «зграя собак, особливо гончих»«тс.» польська
złaja «зграя собак, особливо гончих»«тс.» польська
laja «гавкіт; собаки, що гавкають; зграя» праслов’янська
lajati «гавкати» праслов’янська
лая «гавкіт» (ст.) сербохорватська
lája «тс.» словенська
láje «зграя собак; набрід» чеська

ла́яти «сварити; гавкати»

псл. lajati (lati) «гавкати; кричати; ганити»;
споріднене з лит. lóti «гавкати, лаяти, робити наклеп», лтс. lãt «тс.», дінд. rā́yati «гавкає», ос. ræin «гавкати», гр. λαíειν, λαήμεναι «видавати звук», лат. lātrāre «гавкати, репетувати, горлати», lāmentum «ридання, плач», вірм. lam «плачу», алб. leh «гавкаю», ірл. líim «лаю, обвинувачую», гот. lаílōun «вони лаяли, ганили», дісл. lómr «крик, плач»;
іє. (звуконаслідувальний корінь) *la-, *le-;
твердження про германське походження цього слова (Hirt РВrВ 23, 334) помилкове;
р. ла́ять «гавкати; лаяти, сварити», бр. ла́яць «лаяти, сварити; ганьбити», др. лаяти «гавкати; кричати, лаяти(ся)», лаати «тс.», п. łajać «лаяти», ч. láti «гавкати; лаяти, сварити», нл. łajaś «гавкати; лаятися, сваритися», болг. ла́я «гавкати», м. лае «тс.; лаятися, сваритися; обмовляти, ганити», схв. лȁjати «гавкати; кричати; розпускати плітки, поширювати брехню», слн. lájati «гавкати; кричати; лаяти», стсл. лагати «гавкати, лаяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зла́йка «лайка»
лай «лайка»
ла́йка
лайкува́тися «лаятися»
лайли́вець
лайли́вий
ла́ти «сварити»
лаю́чий «той, що любить лаятися»
ла́янка «лайка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
leh «гавкаю» албанська
ла́яць «лаяти, сварити; ганьбити» білоруська
ла́я «гавкати» болгарська
lam «плачу» вірменська
lаílōun «вони лаяли, ганили» готська
λαíειν грецька
λαήμεναι «видавати звук» грецька
rā́yati «гавкає» давньоіндійська
lómr «крик, плач» давньоісландська
лаяти «гавкати; кричати, лаяти(ся)» давньоруська
лаати «тс.» давньоруська
*le- індоєвропейська
*le- індоєвропейська
líim «лаю, обвинувачую» ірландська
lātrāre «гавкати, репетувати, горлати» латинська
lāmentum «ридання, плач» латинська
lãt «тс.» латиська
lóti «гавкати, лаяти, робити наклеп» литовська
лае «тс.; лаятися, сваритися; обмовляти, ганити» македонська
łajaś «гавкати; лаятися, сваритися» нижньолужицька
ræin «гавкати» осетинська
łajać «лаяти» польська
lajati «гавкати; кричати; ганити» (lati) праслов’янська
lati праслов’янська
lati праслов’янська
lati праслов’янська
lati праслов’янська
lati праслов’янська
lati праслов’янська
lati праслов’янська
ла́ять «гавкати; лаяти, сварити» російська
лȁjати «гавкати; кричати; розпускати плітки, поширювати брехню» сербохорватська
lájati «гавкати; кричати; лаяти» словенська
лагати «гавкати, лаяти» старослов’янська
láti «гавкати; лаяти, сварити» чеська

зґарлая́ «юрба, зграя, натовп, збіговисько»

очевидно, результат контамінації слів зґра́я і [лая́] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
зґра́я «тс.» ?
лая́ ?

лаї́стий «чорний»

сірий, сивий МСБГ»;
запозичення з молдавської або румунської мови;
молд. лай «темно-сірий», рѵм. Iái «тс.» загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого виводиться від лат. labes «чорна пляма»;
вважається також (Габинський Вост.-сл.молд. взаим. ІІ 134: Skok II 261) словом ілліро-фракійського походження (пор. алб. llajë «чорна вівця»);
п. [łaisty] «чорний», ч. [laja] (назва чорної вівці), [lajka], слц. [lajka], «тс.», схв. [làja] (назва чорної вівці, кози), [lȁjast] «чорний» (про вівцю);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лаги́стий «тс.»
лаї́стиця (ґатунок овчини)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
llajë албанська
labes «чорна пляма» латинська
лай «темно-сірий» молдавська
łaisty «чорний» польська
làja (назва чорної вівці, кози) сербохорватська
lȁjast «чорний» (про вівцю) сербохорватська
lajka «тс.» словацька
laja (назва чорної вівці) чеська
lajka чеська
Iái «тс.» ?

ле́мент

через посередництво польської мови запозичене з латинської;
лат lāmentum «ридання, плач» є похідним від lāmentārī «нарікати, бідкатися», пов’язаного з дієсловом lātrāre «гавкати; репетувати, горлати», спорідненим з лит. lóti «гавкати; лаяти; робити наклеп», лтс. Iãt «тс.», псл. lajati (lati) «гавкати, лаяти», укр. ла́яти;
р. [ле́мент] «турбота, клопіт», бр. ля́мант «крик, голосіння», п. lament «лемент, лементування», ч. lament «крик, голосіння, плач; нарікання, ремствування, тужіння», слц. [lamenty] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лементі́ти
лементли́вий
лементува́ти «галасувати; [скаржитися, нарікати Ж]»
лементува́тися «клопотатися, метушитися»
ле́мін «лемент Пі; плач Ж; белькотання Ж»
лименти́ти «кричати»
ля́ме́нт «лемент»
ляментува́ти «лементувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ля́мант «крик, голосіння» білоруська
lāmentum «ридання, плач» латинська
lāmentārī «нарікати, бідкатися» латинська
lātrāre «гавкати; репетувати, горлати» латинська
Iãt «тс.» латиська
lóti «гавкати; лаяти; робити наклеп» литовська
lament «лемент, лементування» польська
lajati «гавкати, лаяти» (lati) праслов’янська
lati праслов’янська
ле́мент «турбота, клопіт» російська
lamenty «тс.» словацька
ла́яти українська
lament «крик, голосіння, плач; нарікання, ремствування, тужіння» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України