ЛАФА — ЕТИМОЛОГІЯ
ла́фа́ «пожива, користь, вигода; [платня Ко]»
через посередництво російської і польської мов запозичене з тюркських;
тат. башк. алафа «нагорода, платня, подачка», тур. alef «платня солдата», ulûfe «TC.» ПОХОДЯТЬ ВІД ар. alafa «султанське утримання послів, їх челяді і тварин», ulūfa «платня, харчі, фураж»;
р. лафа́ «пожива, удача, вигода», [алафа́] «платня; пайок; фураж на коня», ст. алафа «нагорода», олафа «тс.; подарунок», бр. лафа́ «пожива, удача, вигода», п. lafa «платня солдата; заробітна плата; пенсія; гроші на харчі для людей і коней; частка, пайка», ст. ułaf(k)a «тс.», болг. [лефе́, улефе́] «плата, заробітна плата», схв. улèва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лах
«ТС.»
лахва́
«роздолля; пожива»
лахви́ця
«удача, лафа»
ле́фа
«побічний доход; хабар »
ли́фа
«тс.»
ля́фа
«пенсія; утримання, харчі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| alafa «султанське утримання послів, їх челяді і тварин» | арабська |
| ulūfa «платня, харчі, фураж» | арабська |
| алафа «нагорода, платня, подачка» | башкирська |
| лафа́ «пожива, удача, вигода» | білоруська |
| лефе́ | болгарська |
| улефе́ «плата, заробітна плата» | болгарська |
| lafa «платня солдата; заробітна плата; пенсія; гроші на харчі для людей і коней; частка, пайка» | польська |
| ułaf(k)a «тс.» (ст.) | польська |
| лафа́ «пожива, удача, вигода» | російська |
| алафа́ «платня; пайок; фураж на коня» | російська |
| алафа «нагорода» (ст.) | російська |
| олафа «тс.; подарунок» (ст.) | російська |
| улèва «тс.» | сербохорватська |
| алафа «нагорода, платня, подачка» | татарська |
| alef «платня солдата» | турецька |
| ulûfe «TC.» | турецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України