ЛАМАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лама́ти
далі зіставляється з лит. lomà «балка», лтс. lãma «улоговина», болг. лам «яма, рів» (ЭССЯ 14, 25 – 26; Būga RR І 450 – 451; Trautmann 162; Mühl. – Endz. II 438; Skok II 316);
іє. *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який»;
споріднене з лит. lãmyti «ламати», lamìnti «м’яти, гнути, ламати», lìmti «надломлюватися, ламатися», lúomas «частина; смуга, ділянка землі», лтс. limt «згинатися під важкою ношею», luôms «раз; улов; пласт, ряд», прус. limtwei «ламати», двн. lam (нвн. lahm) «кульгавий», luōmi «слабий, безсилий», свн. lemen «робити кульгавим», дісл. lami «кульгавий, покалічений»» можливо, також алб. lemë (lamë) «тік; олійниця»;
псл. lomiti, ітератив lamati;
р. лома́ть, ломи́ть, бр. лами́ць, [ломи́ць], др. ламати, ломити, п. łamać, łomić, ч. lámat, lomit, слц. lámať, lomiť, вл. łamać, lemić, нл. łamaś, łomiś, полаб. lümět, болг. ломя́, м. ломи, схв. лòмити, слн. lomíti, стсл. ломити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лім
ви́лом
відла́мок
відло́мок
за́лім
зало́м
зало́ма
«обвалений берег»
зало́ми́стий
«звивистий; [стрімкий ВеУг]»
злам
злама́ч
(присяги)
зла́мний
зла́мок
«уламок»
злім
злом
зло́мок
«уламок»
зло́мщик
лама́к
«різновид плуга»
(заст.)
лама́ка
«бительня»
лама́льниця
«тс.»
ламане́ць
«шматок (хліба)»
ла́маний
ламани́на
«ревматизм, ломота»
ламани́ця
«терниця»
ла́манка
«тс.; складна рушниця О»
ламанці́
«шулики (ламані коржі з маком)»
ла́мань
«поламані предмети; сухі гілляки й дерева, що впали на землю»
ла́мар
«хмиз»
лама́чка
«терниця»
ламкий
ла́мня
«бительня»
ламу́ха
«тс.»
ламу́чий
«ламкий»
лім
«уламки; сушняк»
лімки́й
«тс.»
лом
«тс.; поламані предмети; загострений металевий стрижень»
лома́ґа
«ломака»
ломаґува́тий
«неотесаний; грубий»
лома́дже
«сушняк, хмиз»
лома́ка
ломакува́тий
«тс.»
ломанець
«ламаний корж (до маку)»
лома́ти
лома́ччя
ломе́ць
«ломота»«ломака»
ломиґа́ти
«бити ломакою»
ломи́ти
ломі́га
«тс.»
ло́між
«сушняк, відпалі гілки»
ло́міт
«гуркіт; ламання»
ло́мка
ло́мки
«місце, де б’ють лід»
(льодові)]
ломки́й
ломова́тий
«ламкий, крихкий»
ломови́й
ломови́к
«візник, що перевозить важкі вантажі; кінь для важких вантажів»
ломови́тий
«тс.»
ломо́та
ломота́ти
«ламати, сіпати»
(про біль у суглобах)
ломоті́ти
«тс.»
ломо́тний
ломуля́
«хмиз; ломаччя»
лому́ха
«бительня»
надла́м
надло́м
напроло́м
недо́ламок
недо́ло́мок
незла́мний
незло́мний
о́бла́мок
облі́мок
«нижня частина рога від його основи»
(у гребінників)
обло́м
обло́мок
«обвал (гори)»
(гори)] Ж
перела́м
перело́м
перело́ма
«змова (проти кого)»
пола́мка
поло́м
поломи́ло
«незграбна людина, яка все ламає»
поло́мка
поломок
«уламок»
приломи́тися
«пристосуватися, приловчитися»
прило́мок
«вощина, приліплена у вулику, призначеному для поселення роя»
прола́м
проло́м
проло́ми́на
розла́м
розла́мувач
ро́злім
розло́м
ула́мок
ула́мок
«уламок»
уло́мний
«крихкий, ламкий; кволий»
уло́мність
«крихкість, ламкість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lemë «тік; олійниця» (lamë) | албанська |
| lamë | албанська |
| лами́ць | білоруська |
| ломи́ць | білоруська |
| лам «яма, рів» | болгарська |
| ломя́ | болгарська |
| łamać | верхньолужицька |
| lemić | верхньолужицька |
| lam «кульгавий» (нвн. lahm) | давньоверхньонімецька |
| luōmi «слабий, безсилий» | давньоверхньонімецька |
| lami «кульгавий, покалічений» | давньоісландська |
| ламати | давньоруська |
| ломити | давньоруська |
| *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який» | індоєвропейська |
| lãma «улоговина» | латиська |
| limt «згинатися під важкою ношею» | латиська |
| luôms «раз; улов; пласт, ряд» | латиська |
| lomà «балка» | литовська |
| lãmyti «ламати» | литовська |
| lamìnti «м’яти, гнути, ламати» | литовська |
| lìmti «надломлюватися, ламатися» | литовська |
| lúomas «частина; смуга, ділянка землі» | литовська |
| ломи | македонська |
| łamaś | нижньолужицька |
| łomiś | нижньолужицька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lümět | полабська |
| łamać | польська |
| łomić | польська |
| lomiti | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| limtwei «ламати» | прусська |
| лома́ть | російська |
| ломи́ть | російська |
| лòмити | сербохорватська |
| lemen «робити кульгавим» | середньоверхньнімецька |
| lámať | словацька |
| lomiť | словацька |
| lomíti | словенська |
| ломити | старослов’янська |
| lámat | чеська |
| lomit | чеська |
головолом «багно звичайне, Ledum palustre L.» (бот.)
складне слово, утворене з основ іменника голова́ і дієслова ломи́ти: : лама́ти;
назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина дуже отруйна і має запаморочливий запах (Нейштадт 428);
р. [головолом];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голова́ | ? |
| ломи́ти | ? |
| лама́ти | ? |
| головолом | ? |
облама́н «незграбний здоровило»
пов’язане з облама́ти, похідним від лама́ти (див.);
р. [обло́м] «груба і незграбна людина», [обломай] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обламе́й
«здоровило»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обло́м «груба і незграбна людина» | російська |
| обломай «тс.» | українська |
| облама́ти | ? |
| лама́ти | ? |
лемі́шка «страва з густо запареного борошна»
висувалася також гіпотеза про походження з нвн. *Leimmus «густий відвар (вівса тощо)» (Karłowicz 340; Matzenauer LF 9, 200), хоча німецьке слово не засвідчене;
форма leměcha виводилася з *lе «тільки, лише» + měxa «мішати» (Machek LF 52, 110 – 111);
неясне;
пов’язується з лемі́ш «рало» (Brückner 294; KZ 48, 201) через схожість грудочок тіста і зораної землі (спочатку лемішкою могла називатися земля, зорана за допомогою лемеша);
припускався зв’язок з лама́ти (Фасмер II 481);
висувалась гіпотеза про запозичення з фінно-угорських мов (пор. фін. liemi «бульйон, суп», вепське l’emuz, уг. lé «соус, підлива, юшка, сік», манс. lǟхm «суп, юшка», мар. lem «тс.» (Kalima 152; Uotila FUF 26, 163 і далі), хоча в такому випадку чекалося б *lēm-, до того ж географічне поширення слова в слов’янських мовах незвичне для фінно-угорських запозичень;
р. [леме́шка] «лемішка», бр. ляме́шка, [леме́ха], п. [lemieszka, lemięszka, lemiszka, lemiecha, lemięcha] «тс.» (з бр. і укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
леме́ха
«лемішка; флегматик»
лемехува́тий
«неповороткий, млявий, флегматичний»
леме́шик
«земля з глинистим ґрунтом»
леміщаний
(з лемішки)
розлемі́шений
«грузлий, розмоклий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляме́шка | білоруська |
| леме́ха | білоруська |
| l'emuz | вепська |
| l'emuz | вепська |
| l'emuz | вепська |
| l'emuz | вепська |
| lǟхm | мансійська |
| lǟхm | мансійська |
| lem | марійська |
| lem | марійська |
| *Leimmus «густий відвар (вівса тощо)» | нововерхньонімецька |
| lemieszka «тс.» (з бр. і укр.) | польська |
| lemięszka «тс.» (з бр. і укр.) | польська |
| lemiszka «тс.» (з бр. і укр.) | польська |
| lemiecha «тс.» (з бр. і укр.) | польська |
| lemięcha «тс.» (з бр. і укр.) | польська |
| leměcha | праслов’янська |
| měxa «мішати» | праслов’янська |
| *lе «тільки, лише» | праслов’янська |
| *lēm- | праслов’янська |
| леме́шка «лемішка» | російська |
| lé | угорська |
| lé | угорська |
| lé | угорська |
| лемі́ш «рало» | українська |
| лама́ти | українська |
| liemi | фінська |
| liemi | фінська |
| liemi | фінська |
| liemi | фінська |
| liemi | фінська |
лиман «жовтець їдкий, Ranunculus acer L.; жовтець язиковий, Ranunculus lingua L.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з лама́ти, ломи́ти, оскільки в народній медицині рослину подекуди використовують від болю в ногах;
пор. [ломатник] «жовтець їдкий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лама́ти | українська |
| ломи́ти | українська |
| ломатник «жовтець їдкий» | українська |
ломатник «жовтець їдкий, Ranunculus acer L.» (бот.)
похідне утворення від ломи́ти, лама́ти;
назва зумовлена застосуванням жовтцю в народній медицині для лікування запалення суглобів, ломоти в ногах (Bańkowski–Кuźniewski 49);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ломи́ти | українська |
| лама́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України