КІРКОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, пов’язане з кора́, як і семантично близьке коре́ць «ківш для пиття води»;

псл. kora «тверда оболонка (передусім – дерева); шкаралупа; шкірка », спочатку, очевидно, «те, що відділяється, відрізається, відколюється, відстає», якнайближче пов’язане давнім паралелізмом початкових k- i sk- (з рухомим іє. s-) з псл. skora «шкура, шкіра», укр, [скі́ра] «шкіра», скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар»;

споріднене з лит. kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору), karnà «лико», гр. κείρω (‹ κερι̯ω) «стрижу; зрубую; обскубую», вірм. k’erem «скоблю, скребу», k’ercem «дряпаю», k’orem «шкрябаю», korč «кора, шкірка», хет. karšmi «обрізаю», тох. A kärṣt- «тс.; руйнувати», тох. В kärst- «тс.», дінд. kṛt- «відрубувати», kṛṇtáti «ріже», kártati «тс.», cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ, дперс. čarman-, ав. čarəman-, дангл. heoroδa «тс.», лат. corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар»;

іє. *(s)ker-*skēr-/(s)kor- «різати, рубати; відтинати; відділяти»;

до розвитку значення пор. гр. δορά «шкіра (зрізана); шкура», δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа», пов’язані з δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю»;

запозиченнями з слов’янських мов є алб. kórë «кора (дерева, землі, хліба)», нгр. [κόρα] «скоринка хліба» (Младенов Годишник 23/8, 10; Meyer Neugriechische Studien II 33–35);

р. болг. кора́, р. [кор] «лід на берегах після осінньої повені», бр. кара́, ко́рка, др. кора, корь «кора», п. kora, [kúra] «тс.», [kóra] «тс.; шкіра», ч. kůra «кора; шкаралупа; шкірка», рідк. kora, ст. kóra, слц. kôra «тс.», м. кора, схв. кȍра, слн. kóra, стсл. кора;

вважається запозиченням з польської мови;

п. korek «каблук; пробкова підкладка» (з XVI ст.) тлумачиться як похідне утворення від korek «пробка; корок; пробкова маса» під впливом нім. Korkabsatz «пробковий підбор», що складається з основ іменників Kork «пробка» і Absatz «підбор», пор. семантично і формально близьке нім. [Korke] «туфля; жіночий черевик без закаблука» (звідки виводяться лит. kùrka «каблук; туфля», kùrkė «туфля»), співвідносне також з нвн. Kork «пробка», англ. заст. cork «підошва, сандалія» (з XIV ст.), етимологічно пов’язаними з ісп. alcorque «пробкова підошва або черевик; жіноче взуття з пробковою підошвою»;

р. [ко́рки] «каблуки», розм. ко́рочки «модне взуття», бр. [ко́pкі] «підбори»;

очевидно, запозичення з турецької мови;

пор. тур. kürek «лопата; совок; весло»;

менш певне повʼязання (Matzenauer LF 8, 165) з гр. κερκίς «ткацький човник; велика гомілкова кістка; осика»;

р. кирка́ «кирка», бр. кі́рка «тс.»;