КІНЦЕВИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
кіне́ць
псл. konьсь «кінець, початок»;
похідне від konъ або *konь «тс.» (пор. стсл. ис-коми до кони «з початку до кінця»), пов’язаних з *čęti «починати»;
фонетично незакономірна форма кіне́ць зам. коне́ць виникла під впливом форм типу кінця (‹*коньця) з закономірним і (‹о) в новому закритому складі;
р. коне́ц «кінець», бр. канец, др. коньць, п. слц. koniec, ч. konес, вл. kónc «тс.», нл. kóńc «кінець; початок», полаб. ťünĕc «кінець», болг. коне́ц «нитка; (заст.) кінець», м. конец «нитка; волосінь», схв. кòнац «нитка; кінець, край», слн. kónec «кінець; початок; ціль; нитка», стсл. коньць «кінець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безконе́чний
безконе́чник
доконе́чний
доко́нче
закі́нчення
кін
«кінцівка»
кінце́вий
кінці́вка
кінча́к
«меч з вузьким лезом»
кінчани́н
«той, що живе наприкінці села»
кінча́стий
«з гострим кінцем»
кінча́ти
кінча́тий
«тс.»
конець
коне́чне
коне́чний
коне́чно
«тс.»
концеви́й
«який живе чи знаходиться наприкінці села»
ко́нче
«обов’язково, неодмінно»
кончи́на
«кінець, смерть»
наконе́чник
напри́кінці
наскінчу́
нескінче́нний
оконе́чний
поконе́че
«кінець»
прикінце́вий
приконе́чний
приконе́ччя
скі́нча
«кінець»
сконе́ць
«тс.»
укіне́ць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канец | білоруська |
| коне́ц «нитка; (заст.) кінець» | болгарська |
| kónc «тс.» | верхньолужицька |
| коньць | давньоруська |
| конец «нитка; волосінь» | македонська |
| kóńc «кінець; початок» | нижньолужицька |
| ťünĕc «кінець» | полабська |
| koniec | польська |
| konьсь «кінець, початок» | праслов’янська |
| *konь «тс.» (пор. стсл. ис-коми до кони «з початку до кінця») | праслов’янська |
| *čęti «починати» | праслов’янська |
| konъ | праслов’янська |
| коне́ц «кінець» | російська |
| кòнац «нитка; кінець, край» | сербохорватська |
| koniec | словацька |
| kónec «кінець; початок; ціль; нитка» | словенська |
| ис-коми до кони | старослов’янська |
| коньць «кінець» | старослов’янська |
| кіне́ць | українська |
| коне́ць (‹*коньця)(‹о) | українська |
| кінця (‹*коньця)(‹о) | українська |
| *коньця | українська |
| konес | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України