КІНЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кіне́ць
фонетично незакономірна форма кіне́ць зам. коне́ць виникла під впливом форм типу кінця (‹*коньця) з закономірним і (‹о) в новому закритому складі;
похідне від konъ або *konь «тс.» (пор. стсл. ис-коми до кони «з початку до кінця»), пов’язаних з *čęti «починати»;
псл. konьсь «кінець, початок»;
р. коне́ц «кінець», бр. канец, др. коньць, п. слц. koniec, ч. konес, вл. kónc «тс.», нл. kóńc «кінець; початок», полаб. ťünĕc «кінець», болг. коне́ц «нитка; (заст.) кінець», м. конец «нитка; волосінь», схв. кòнац «нитка; кінець, край», слн. kónec «кінець; початок; ціль; нитка», стсл. коньць «кінець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безконе́чний
безконе́чник
доконе́чний
доко́нче
закі́нчення
кін
«кінцівка»
кінце́вий
кінці́вка
кінча́к
«меч з вузьким лезом»
кінчани́н
«той, що живе наприкінці села»
кінча́стий
«з гострим кінцем»
кінча́ти
кінча́тий
«тс.»
конець
коне́чне
коне́чний
коне́чно
«тс.»
концеви́й
«який живе чи знаходиться наприкінці села»
ко́нче
«обов’язково, неодмінно»
кончи́на
«кінець, смерть»
наконе́чник
напри́кінці
наскінчу́
нескінче́нний
оконе́чний
поконе́че
«кінець»
прикінце́вий
приконе́чний
приконе́ччя
скі́нча
«кінець»
сконе́ць
«тс.»
укіне́ць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канец | білоруська |
| коне́ц «нитка; (заст.) кінець» | болгарська |
| kónc «тс.» | верхньолужицька |
| коньць | давньоруська |
| конец «нитка; волосінь» | македонська |
| kóńc «кінець; початок» | нижньолужицька |
| ťünĕc «кінець» | полабська |
| koniec | польська |
| *konь «тс.» (пор. стсл. ис-коми до кони «з початку до кінця») | праслов’янська |
| *čęti «починати» | праслов’янська |
| konъ | праслов’янська |
| konьсь «кінець, початок» | праслов’янська |
| коне́ц «кінець» | російська |
| кòнац «нитка; кінець, край» | сербохорватська |
| koniec | словацька |
| kónec «кінець; початок; ціль; нитка» | словенська |
| ис-коми до кони | старослов’янська |
| коньць «кінець» | старослов’янська |
| кіне́ць | українська |
| коне́ць (‹*коньця)(‹о) | українська |
| кінця (‹*коньця)(‹о) | українська |
| *коньця | українська |
| konес | чеська |
вспоко́н «одвіку»
похідне утворення від др. поконъ «початок» (пор. п. [pokon] «тс.»), яке складається з префікса по- і кореня кон- «початок» (і «кінець»), того самого, що й у словах зако́н, кона́ти, кіне́ць тощо;
р. испоко́н, бр. спако́н, [успако́н];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спако́н | білоруська |
| поконъ «початок» (пор. п. [pokon] «тс.») | давньоруська |
| испоко́н | російська |
| успако́н | українська |
| по- і кореня кон- «початок» (і «кінець») | ? |
| зако́н | ? |
| кона́ти | ? |
| кіне́ць | ? |
наконешня́к «китичник, Pygaera O.» (ент.)
очевидно, пов’язане з кіне́ць (від розташування на кінцях гілок?);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіне́ць (від розташування на кінцях гілок?). | українська |
по́ко́н «початок»
псл. pokonъ «початок; кінець», утворене з прийменника po «по» та іменника konъ «кінець, початок», до якого зводяться укр. кін «[кут]; місце, куди кладуть ставку в азартній грі; сцена», кіне́ць;
р. [поко́н] «початок; споконвічний звичай, порядок», др. поконъ «початок; звичай», п. [pokon] «початок», [pokón, pokun] «тс.», ст. pokon «кінець», ч. слц. pokon «тс.», болг. [на́поко́н] «потім, пізніше; в кінці», схв. на̏покōн «нарешті, кінець кінцем», на̏покōњ(е) «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́поко́н «потім, пізніше; в кінці» | болгарська |
| поконъ «початок; звичай» | давньоруська |
| pokon «початок» | польська |
| pokón «тс.» | польська |
| pokun «тс.» | польська |
| pokonъ «початок; кінець» | праслов’янська |
| po «по» | праслов’янська |
| konъ «кінець, початок» | праслов’янська |
| поко́н «початок; споконвічний звичай, порядок» | російська |
| на̏покōн «нарешті, кінець кінцем» | сербохорватська |
| pokon «тс.» | словацька |
| кін «[кут]; місце, куди кладуть ставку в азартній грі; сцена» | українська |
| кіне́ць | українська |
| на̏покōњ(е) «тс.» | українська |
| pokon «тс.» | чеська |
ча́до «дитя, дитина, [(зб.) діти]» (заст., жарт.)
псл. čędo/čędа/čędъ;
традиційно вважалося (Горяев 407; Machek ESJČ 92–93; Mikl. EW 32; Meillet Études 110, 266; Jagić AfSlPh 23, 537; Uhlenbeck AfSlPh 15, 485; Kluge–Mitzka 369) давнім запозиченням з германських мов;
днн. двн. kind (нвн. Kind) «дитина» зводяться до герм. *kinda- «народжувати», спорідненого з іє. *g’en- «тс.»;
більш переконливе тлумачення (Фасмер–Трубачев IV 310–311; Обнорский ИОРЯС 19/4, 100; Brückner 542, KZ 45, 102; Sł. prasł. II 191; Младенов 680; Skok I 302; Bern. I 154; Trautmann 133–134; Pedersen Kelt. Gr. I 120–121; Kiparsky GLG 22–23) як утворення із суфіксом -do (пор. ста́до) від псл. -čęti, -čьnǫ ‹ іє. *ken-, наявних у псл. na-čęti, na-čьnǫ, za-čęti, укр. кіне́ць, поча́ти, поча́ток, зача́ти, зачи́н тощо;
припускалася також спорідненість псл. *čęd- і čęstь зі значенням «спадкоємець; спадщина» (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 198–205);
р. ча́до, бр. [чадо́] «зла дитина», [ча́дзічка] «дитятко», др. чадо «дитина, син або дочка; породження; прихильник», чадь «люди; народ», п. ст. czędo «дитина», ч. ст. čád «хлопчик», čádа «дівчинка», болг. че́до, (заст.) ча́до, м. чедо, схв. че̏до, стсл. чѧдо «дитина», чѧдь «люди, челядь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чадь
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чадо́ «зла дитина» | білоруська |
| че́до (заст.) | болгарська |
| *kinda- «народжувати» | германські |
| kind «дитина» (нвн. Kind) | давньоверхньонімецька |
| kind «дитина» (нвн. Kind) | давньонижньонімецька |
| чадо «дитина, син або дочка; породження; прихильник» | давньоруська |
| *g'en- «тс.» | індоєвропейська |
| *ken- | індоєвропейська |
| чедо | македонська |
| czędo «дитина» | польська |
| čędo/čędа/čędъ | праслов’янська |
| -čęti | праслов’янська |
| na-čęti | праслов’янська |
| *čęd- і čęstь зі значенням «спадкоємець; спадщина» | праслов’янська |
| ча́до | російська |
| до | сербохорватська |
| чѧдо «дитина» | старослов’янська |
| кіне́ць | українська |
| ча́дзічка «дитятко» | українська |
| чадь «люди; народ» | українська |
| чѧдь «люди, челядь» | українська |
| čád «хлопчик»«дівчинка» | чеська |
| čádа «хлопчик»«дівчинка» | чеська |
| -do (пор. ста́до) | ? |
| -čьnǫ | ? |
| na-čьnǫ | ? |
| za-čęti | ? |
| поча́ти | ? |
| поча́ток | ? |
| зача́ти | ? |
| зачи́н | ? |
| czędo «дитина» | ? |
| čád «хлопчик»«дівчинка» | ? |
| čádа «хлопчик»«дівчинка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України