КІВЕРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. ки́вер походить, мабуть, за посередництвом якоїсь субстратної волзько-фінської мови з приголосним β як замінником іншомовного б (пор. мар. ки́вар (вим. kíßar) «велика дерев’яна чаша») з прибалтійсько-фінських мов (пор. ест. kübar «капелюх, шапка», [küpär], лів. kibàr (kübàr), фін. kypäri, [kypärä], вод. čūрäг «тс.»);

прибалтійсько-фінські слова є запозиченням з балтійських мов (пор. лит. kepùrė «шапка; кашкет», лтс. cepure «шапка», споріднені з псл. čерьсь, укр. чепе́ць);

менш обґрунтованим є пряме виведення слова (Kiparsky Baltend. 160) від сумнівного прибалт.-фін. *küvär;

ще сумнівніші інші пов’язання: з цсл. киворь (‹сгр. κιβώριον) «металевий кубок у формі бобового стручка» (Bruckner ZfSlPh 16, 206), з псл. kyvati, укр. кивати (Brückner PF 6, 592; Bern. I 680), з р. коври́га, ковыля́ть (‹іє. *keu«гнути») (Ильинский ИОРЯС 4/1, 122–124), з нн. kiever «щелепа, вилиця» (Соболевский РФВ 70, 80), з гр. κίδαρις «вид перського тюрбана» (Tiktin l 347);

окремого з’ясування вимагають факти західно- й південнослов’янських мов;

р. ки́вер «ківер», ст. ки́верь «тс.; весільний вінець», бр. кі́вер «ківер», п. kiwior «висока гостроверха шапка, ковпак», ст. kiwierz «тс.», ч. ст. kyvíř «вид капелюха», [(мор.) gevĕrec] «вид валаського капелюха», слц. [geverec, geverek] «тс.», болг. ки́вер «ківер», схв. ćìverica «шапка»;