КУФА — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́фа «бочка, кухоль»
за посередництвом польської мови запозичене з німецької;
нвн. Kúfe «цебер, чан, бочка» (свн. kuofe, двн. kuofa «чан, діжка») походить від слат. сōра, що продовжує лат. cūpa «бочка, діжка»;
р. [ку́фа] «велика бочка, діжка, чан, кадіб», [ку́хва] «тс.», бр. [ку́фа] «бочка на 40 відер», п. kufa «велика бочка», ч. kufa «діжка, кадіб», слн. kúfa «медична банка, ваза для квітів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кофи́нка
«графин»
ку́хва
«тс.»
ку́ховка
(зменш.)
покухо́вне
«податок, який сплачувала корчма в залежності від кількості бочок»
покухо́вщина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́фа «бочка на 40 відер» | білоруська |
| cūpa «бочка, діжка» | латинська |
| Kúfe «цебер, чан, бочка» (свн. kuofe, двн. kuofa «чан, діжка») | нововерхньонімецька |
| kufa «велика бочка» | польська |
| ку́фа «велика бочка, діжка, чан, кадіб» | російська |
| сōра | середньолатинська |
| kúfa «медична банка, ваза для квітів» | словенська |
| ку́хва «тс.» | українська |
| kufa «діжка, кадіб» | чеська |
куха́р «видовбана дерев’яна посудина місткістю 8 літрів»
очевидно, результат видозміни слова ку́фа (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́фа | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України