КТИТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
ти́тар
запозичення з грецької мови;
гр. ϰτίτωρ «засновник» пов’язане з дієсловом ϰτίζω «засновую, будую», спорідненим з дінд. kṣéti «перебуває, живе», ав. šaēiti «тс.», вірм. šēn «жилий»;
р. тита́р, кти́тор, др. ктиторъ «засновник», болг. кти́тор «титар; засновник», м. ктитор «засновник», схв. ктитор, стсл. ктиторъ, хтиторъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кти́тор
«титар»
ктиторство
(1424)
підтита́рій
«церковний підстароста»
підтита́рний
«тс.»
титаре́нко
титаре́нчиха
«дружина титаренка»
титари́ха
титарі́вна
ти́тарка
тита́рня
«столик, де продають церковні свічки, комора церковного старости»
тита́рство
«посада церковного старости»
титарюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| šaēiti «тс.» | авестійська |
| кти́тор «титар; засновник» | болгарська |
| šēn «жилий» | вірменська |
| ϰτίτωρ «засновник» | грецька |
| ϰτίζω «засновую, будую» | грецька |
| kṣéti «перебуває, живе» | давньоіндійська |
| ктиторъ «засновник» | давньоруська |
| ктитор «засновник» | македонська |
| тита́р | російська |
| кти́тор | російська |
| ктитор | сербохорватська |
| ктиторъ | старослов’янська |
| хтиторъ «тс.» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України