КРУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
жми́крут «куркуль, скнара»
очевидно, результат з’єднання слів жа́ти (жму) і крути́ти у формі 2 ос. одн. наказового способу: жми + + крути › жми́крути › жми́крут;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жми́крутня
«куркульство»
(зб.)
жми́крутство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа́ти (жму) | українська |
| жму | українська |
| крути́ти | українська |
| жми | українська |
| крути | українська |
| жми́крути | українська |
| жми́крут | українська |
крути́ти
псл. krǫtiti, ітеративна (або каузативна) форма від krętati (укр. [кря́татися]);
р. крути́ть, бр. круці́ць, др. крутитися. п. kręcić, ч. kroutit, слц. krútiť, болг. къ́ртя «колупаю; відламую», м. крти «ламає, руйнує», слн. [krotiti] «обертати», цсл. крѫтитисѧ «крутитися, обертатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́крут
викрута́с
ви́крутень
ви́крутка
ви́крутні
«хитрощі, відмовки»
відкрутка
вкрути́ти
«угвинтити СУМ; (у сполученні [в. хвоста] «збити пиху»
закрут
за́крута
закрутани́на
«безперервна праця, багато роботи; клопіт»
закрута́си
«вигадливі повороти»
закруте́нина
закрутені́я
за́крутень
«пук стебел збіжжя, зав’язаних вузлом (за народним повір’ям завдає шкоди)»
закру́тистий
за́крутка
за́круток
закруто́си
«лабіринти; заплутані вулиці, провулки»
закрутяни́на
«тс.»
за́круцьки
«картоплі, що мають форму рогалика»
заку́птина
«закрут»
зкрут
«турбота, туга, суєта»
кру́тало
«примітивна машина з колесом»
крутани́на
«поспішний, безладний рух, метушня»
крута́р
«крутій»
круте́ль
«вир»
кру́тель
«скручена Հ соломи мотузка»
кру́теник
(у сполученні [к. соломи] «солом’яний скрутень»; у сполученні [к. хліба] «кулька з хліба»)
крутені́я
«безперервні заняття; багато роботи»
кру́тень
«тс.; [вихор; махове колесо (у машини)]»
крути́лка
«саморобна зимова карусель на льоду»
крути́ло
«вир, коловорот»
круті́ж
«тс.»
круті́й
«шахрай»
круті́йкува́тий
«шахраюватий»
круті́йство
«шахрайство»
круті́лка
«тс.; вир Чер»
круті́ль
«пристрій для сукання мотузків; [вир]»
кру́ті́нь
«крутень, жмут соломи; [вир; коловорот Ж]»
крутія́
«завірюха; [вир Чер]»
крутія́ка
«спритна людина, великий крутій»
крутли́вець
«вир»
крутливця
«тс.»
крутня́
«крутійство»
круто́вина
«завірюха»
круту́ха
«гра на скрипку у супроводі бубна»
крутьба́
«хитрість, лукавість; примха»
крутька
(у сполученні [к. дати] «збити з пантелику, вивернутися»)
крутька́
«кружляючи»
крутько́
«непосидюча людина, вертун; [вихор]»
крутько́м
«тс.»
крутьо́лка
«дзиґа; примітивний апарат для самогоноваріння; витушка Л; вир Чер»
крутю́чий
«який крутить»
крутя́га
«жмикрут; несумлінна людина, шахрай»
крутя́к
«вир; закрут річки»
кру́тялка
«вид дерев’яної гойдалки»
кру́ча́
«вир у річці; місце, де сходяться дві річки; завірюха»
круча́к
«баран, хворий на вертіж з черв’яком у голові; вир Чер»
круча́лко
«пристосування для катання по колу; валок над колодязем для витягання води»
кру́ча́ло
«місце, де сходяться дві річки»
кручани́ця
«?»
круча́нка
«вдвоє сплетений ремінець або дріт; скручені тютюнові листи»
круче́ний
«дурнуватий»
кру́чений
круче́ники
кру́чення
«крутіння; вид деформації матерiaлів»
кру́чення
«перевесло, солом’яний скрутень для перев’язування снопів»
крученя́к
«тютюн у скручених листках»
кручина́
«вир; закрут річки»
кручи́нка
«крендель»
кручиня́к
«тс.»
кручі́нка
«тс.»
кручія́
«вир біля мілини»
кручо́к
«дзиґа»
на́крутка
«вал із зубчаткою; скручені разом кілька стеблин рослини як знак»
накру́чувати
«намотувати; намелювати; заводити; підохочувати, підмовляти; зробити, написати неохайно; наговорити чого-небудь безглуздого, нісенітного; [нарвати (про нарив)]»
невику́тний
«нескінченний, безвихідний»
пере́крутень
«потворна, викривлена істота»
пере́крутка
«викривлення, перекручення, шкідлива зміна, перетворення»
перекру́чувач
по́крут
«оберт»
покру́тькуватися
«вертітися, обертатися навколо, удаючи надмірну зайнятість»
покру́цькуватися
«тс.»
по́кру́ч
«помісь двох видів, гібрид; дитина, батьки якої належать до різних національностей, ЛексПол; виродок»
покру́чий
«перекручений, сплутаний, неясний»
при́крут
«те, що служить для закручування»
прокру́чувати
ро́зкрут
«кільце з лозини у ярмі, через яке проходить дишло»
розкру́тє
«мотузка з лози»
розкруття
«стовбури молодого дерева, якими зв’язують дерева у пліт для сплавляння»
скруну́тися
«зігнутися, скорчитися»
скрут
«поворот; петля; [у млині пристрій, за допомогою якого можна пересунути дерев’яний короб убік від жорна; продовгуватий клубок з виплетеної солом’яної стрічки для виготовлення капелюхів; насад у возі Мо]»
скру́тель
«петля, кільце, виток; джгут; згорнутий жмуток прядива, очищеного від костриці»
скру́тень
«джгут; [віхоть з очерету Mo; скручений пучок соломи ЛЧерк]»
скрути́лець
«вузол з нитки»
скру́тиль
«віхоть; закрутка (на занадто зсученій мотузці або нитці); крендель, що печеться на різдво для корови»
скруті́й
«згорнутий жмуток прядива, очищеного від костриці»
скруті́ль
«тс.; згорнутий жмуток соломи»
скру́тінь
«джгут; [пакунок; у сполученні с. бакуну «лист тютюну]»
скру́тка
скру́тлик
«вертута із здобного тіста»
скру́то́к
«згорнутий жмуток тютюнових листків Г; звивина, коло; пакунок Ж»
скруца́к
«джгут, скрутень»
скру́цьок
«вузол з нитки»
скручувальник
сукру́тка
«зсучені місця на нитках»
укру́ть
«вмить, враз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| круці́ць | білоруська |
| къ́ртя «колупаю; відламую» | болгарська |
| kręcić | давньоруська |
| крти «ламає, руйнує» | македонська |
| kręcić | польська |
| krǫtiti | праслов’янська |
| крути́ть | російська |
| krútiť | словацька |
| krotiti «обертати» | словенська |
| крѫтитисѧ «крутитися, обертатися» | церковнослов’янська |
| kroutit | чеська |
| kręcić | ? |
викрот «бурею повалене дерево»
n. wykrot «вивернуте з коренем дерево» утворилося з префікса wy- та кореня -krot- (-kret-), що є варіантом псл. krǫt-, збереженого в укр. крути́ти, п. kręcić (як псл. stopa до stǫpiti);
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kręcić (як псл. stopa до stǫpiti) | польська |
| krǫt- | праслов’янська |
| крути́ти | українська |
| wykrot «вивернуте з коренем дерево» | ? |
| wy- (-kret-) | ? |
кра́та «клітка»
запозичення з польської мови;
п. krata «ґрати; клітка (на тканині)», як і схв. ст. krȃta «ґрати; колосник», походить від слат. crata, grata «клітка, огорожа, брама; колосник» або від іт. grata «тс.», які продовжують лат. crātis «пліт, загорожа», споріднене з гот. haúrds «двері», прус. corto «загорожа», можливо, також псл. krǫtiti, укр. крути́ти;
бр. кра́ты «ґрати, огорожа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кра́ти
«клітки; [ґрати]»
кратка́тий
«картатий»
кратко́ваний
«тс.»
краткува́ти
«робити клітинки»
кратча́стий
«заґратований»
крача́стий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кра́ты «ґрати, огорожа» | білоруська |
| haúrds «двері» | готська |
| grata «тс.» | італійська |
| crātis «пліт, загорожа» | латинська |
| krata «ґрати; клітка (на тканині)» | польська |
| krǫtiti | праслов’янська |
| corto «загорожа» | прусська |
| krȃta «ґрати; колосник» (ст.) | сербохорватська |
| crata | середньолатинська |
| grata «клітка, огорожа, брама; колосник» | середньолатинська |
| крути́ти | українська |
кринцува́ти «крутити (кимсь)»
п. kręcić (się) «крутити(ся), вертіти(ся)» споріднене з укр. крути́ти (див.);
очевидно, запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kręcić (się) «крутити(ся), вертіти(ся)» (się) | польська |
| крути́ти | українська |
кріт «Talpa europea L.» (зоол.)
форма кріт з голосним і замість закономірного о є результатом пізньої видозміни за зразком форм типу кіт (‹ котъ), під (‹ подъ);
припущення про спорідненість з лит. kùrmis «кріт», дінд. kūrmáḥ «черепаха» (Brückner ZfSlPh 4, 216; Mikl. EW 144; Uhlenbeck 62), лит. turkti «ритися (в землі)» (Machek ESJČ 296) або з дісл. hraustr «бадьорий», двн. (h)rusten «споряджати» (Zupitza GG 123) сумнівні;
споріднене з лит. krutùs «рухливий, жвавий», krutėti «ворушитися, рухатися», krũtulioti «ворушитися»;
псл. krъtъ;
р. бр. крот, др. крътъ, п. kret, ч. krtek, krt, слц. krt, вл. krot, нл. kšet, škret, болг. крът, м. крт, схв. крт, слн. krt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
карти́на
«тс. Me; кріт»
керт
керти́на
керти́ти
«рити землю»
керти́ця
керти́чина
«нарита кротом земля»
кертови́ння
«тс.»
кертя́к
«тс,»
крит
«кріт»
крити́ти
критови́сько
«нарита кротом земля»
крот
«кріт»
крота́вина
кроти́ти
«тс.»
крото́вий
кротови́на
крото́вина
«нарита кротом земля»
кротови́ння
крото́вище
«тс.»
кротя́чий
крут
«кріт»
накроти́ти
«нарити землю»
(про крота)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крот | білоруська |
| крът | болгарська |
| krot | верхньолужицька |
| kūrmáḥ «черепаха» | давньоіндійська |
| hraustr «бадьорий» | давньоісландська |
| (h)rusten | давньонижньонімецька |
| крътъ | давньоруська |
| kùrmis «кріт» | литовська |
| tur̃kti «ритися (в землі)» | литовська |
| krutùs «рухливий, жвавий» | литовська |
| krutėˊti «ворушитися, рухатися» | литовська |
| krũtulioti «ворушитися» | литовська |
| крт | македонська |
| kšet | нижньолужицька |
| škret | нижньолужицька |
| kret | польська |
| krъtъ | праслов’янська |
| крот | російська |
| кр̏т | сербохорватська |
| krt | словацька |
| kr̀t | словенська |
| кріт (‹ котъ) | українська |
| кіт (‹ котъ) | українська |
| під (‹ подъ) | українська |
| krtek | чеська |
| krt | чеська |
кро́сно «ручний ткацький верстат; п’яльці, рама в деяких примітивних знаряддях; полотно, тканина»
споріднене з лит. krãsė «крісло», лтс. krašu (rati) «(віз) із коробом»;
менш обґрунтовані зіставлення з гр. κρόκη «ткацький утік», κρέκω «прибиваю човником (тчу)», дісл. hroell (*hrahila) «ціпок, яким прибивають тканину», дангл. hraegl «одяг», двн. hregil «тс.» (Преобр. І 391–392; Matzenauer LF 9, 13; Bezzenberger BB 27, 170; Reichelt KZ 46, 32–330; Zupitza GG 123; Boisacq 513);
виведення від *qort-sna, пов’язаного з укр. крути́ти, [кря́тати] (Горяев 171), або від *krob-sno, спорідненого з нвн. Reff «пристрій у вигляді гачків на плечах для перенесення важких речей; ручка у коси; бокова решітка в хліві», свн. rëf, дісл. hrip «пристрій для перенесення дров або торфу» (Machek ESJČ 295), позбавлене підстав;
псл. krosno «дерев’яна рама різного призначення», утворене за допомогою суфікса -sno від основи *kre- : *kro- «край», наявної також у псл. krajь, kroma, укр. край, кро́ма, пов’язане з псл. *krěslo, укр. крі́сло (з іншим вокалізмом і суфіксом);
р. кро́сно «ручний ткацький верстат; нитки, основа для ткання», бр. кро́сны «кросно; посад; сувій», др. кросно «ткацький верстат, ткацький навій», п. krosno «кросно; п’яльці», ч. (заст.) krosna «короб (для носіння на спині)», слц. krosná «ткацький верстат; розп’ята на ньому тканина; ткацький вал», полаб. krösnə (мн.) «ткацький верстат», болг. кросно́ «ткацький вал; ткацький навій», м. кросно «ткацький навій», схв. крȍсна «ткацький верстат», слн. krósna, цсл. кросно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кросе́нка
кросе́нця
«тс.»
кро́сна
«бильця, перила, за допомогою яких розширюється віз»
кросняни́к
(назва, пов’язана з ткацьким станком)
кросоні
«рама для вікна, столярної пилки і под.; п’яльці (для вишивання); зшивальний верстат (для оправляння)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кро́сны «кросно; посад; сувій» | білоруська |
| кросно́ «ткацький вал; ткацький навій» | болгарська |
| κρόκη «ткацький утік» | грецька |
| hraegl «одяг» | давньоанглійська |
| hregil «тс.» | давньоверхньонімецька |
| hroell «ціпок, яким прибивають тканину» (*hrahila) | давньоісландська |
| hrip «пристрій для перенесення дров або торфу» | давньоісландська |
| кросно «ткацький верстат, ткацький навій» | давньоруська |
| krašu «(віз) із коробом» (rati) | латиська |
| krãsė «крісло» | литовська |
| кросно «ткацький навій» | македонська |
| Reff «пристрій у вигляді гачків на плечах для перенесення важких речей; ручка у коси; бокова решітка в хліві» | нововерхньонімецька |
| krösnə «ткацький верстат» (мн.) | полабська |
| krosno «кросно; п’яльці» | польська |
| krosno «дерев’яна рама різного призначення» | праслов’янська |
| krajь | праслов’янська |
| *krěslo | праслов’янська |
| кро́сно «ручний ткацький верстат; нитки, основа для ткання» | російська |
| крȍсна «ткацький верстат» | сербохорватська |
| rëf | середньоверхньнімецька |
| krosná «ткацький верстат; розп’ята на ньому тканина; ткацький вал» | словацька |
| krósna | словенська |
| крути́ти | українська |
| край | українська |
| крі́сло (з іншим вокалізмом і суфіксом) | українська |
| кросно «тс.» | церковнослов’янська |
| krosna «короб (для носіння на спині)» (заст.) | чеська |
| κρέκω «прибиваю човником (тчу)» | ? |
| *qort-sna | ? |
| кря́тати | ? |
| *krob-sno | ? |
| *kro- «край» | ? |
| kroma | ? |
| кро́ма | ? |
кру́нутися «поспішити, повернути назад»
очевидно, результат фонетичного спрощення форми крутну́тися, пов’язаної з крути́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крутну́тися | ? |
| крути́ти | ? |
крута́й «головатень, Echinops ritro L.» (бот.)
мотиваціях назв неясна;
похідні утворення від крути́ти;
р. [крута́й] «головатень», [крути́к] «аморфа», п. [krzęcinka] «дрік», ч. kručinka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крутик
«аморфа, Amorpha fruticosa L.»
крутильце
«дрік красильний, Genista tinctoria L.»
кручениці
«вид рослини Ж; смовдь оленяча, Peucedanum cervaria (L) Guss. Mak»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krzęcinka «дрік» | польська |
| крути́к «аморфа» | українська |
| kručinka «тс.» | чеська |
| крути́ти | ? |
| крута́й «головатень» | ? |
крути́й «стрімкий; дуже загнутий або вигнутий; суворий, твердий; [густий; міцний; важкий; який важко розв’язується, який важко засвоюється (про слово, наспів); кручений, звивистий Ж]»
звичайно виводиться з псл. *krǫtъ «який крутиться, в’ється; зігнутий; міцний, твердий; стрімкий; різкий», пов’язаного з *krętati «обертатися; згинатися», укр. [кря́татися] «клопотатися» (Шанский ЭСРЯ II 8, 418–419; Фасмер II 387; Sławski III 108–110);
проте більш імовірним здається псл. *kroutъ «стрімкий, крутий», споріднене з прус. krūt «падати», лтс. kraulis «круча», kràuja «крутий берег», дісл. hrynja «падати», hroð «схил»;
сумнівне пов’язання (Machek ESJČ 298) з герм. *stronkos (дісл. strangr «міцний, суворий», нвн. streng «суворий» тощо);
р. круто́й, бр. круты́, п. kręty «кручений, скручений; звивистий, вивертливий», ч. krutý «лютий, суворий; великий», слц. krutý «лютий, суворий», вл. kruty «міцний, твердий, суворий», нл. kšuty «міцний», болг. крут «різкий, суворий», м. крут «суворий, жорстокий», схв. крŷт «твердий, тугий, напружений; суворий, жорстокий», слн. [krôt] «навальний», [kroto] «дуже, вельми»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
докру́та
«круто»
крупа́к
«непоступлива, уперта людина»
крути́зна
крутни́й
«крутий»«важка справа»
(у сполученні [крутне діло] )
круто́вина
«круча»
крутува́тий
круть
«крута гора»
крутя́к
«крута каша; круті екскременти Я; крута гора; крутий берег Чер»
кру́ча
кручина́
«крута гора, крутий берег»
кручи́на
«круча»
кручува́тий
«стрімчастий»
прекруте́нний
«дуже крутий»
скру́та
«труднощі»
скрутни́й
скру́то
«круто»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| круты́ | білоруська |
| крут «різкий, суворий» | болгарська |
| kruty «міцний, твердий, суворий» | верхньолужицька |
| *stronkos (дісл. strangr «міцний, суворий», нвн. streng «суворий» тощо). | германські |
| hrynja «падати» | давньоісландська |
| kraulis «круча» | латиська |
| крут «суворий, жорстокий» | македонська |
| kšuty «міцний» | нижньолужицька |
| kręty «кручений, скручений; звивистий, вивертливий» | польська |
| *krǫtъ «який крутиться, в’ється; зігнутий; міцний, твердий; стрімкий; різкий» | праслов’янська |
| *kroutъ «стрімкий, крутий» | праслов’янська |
| krūt «падати» | прусська |
| круто́й | російська |
| крŷт «твердий, тугий, напружений; суворий, жорстокий» | сербохорватська |
| krutý «лютий, суворий» | словацька |
| krôt «навальний» | словенська |
| кря́татися «клопотатися» | українська |
| kroto «дуже, вельми» | українська |
| krutý «лютий, суворий; великий» | чеська |
| *krętati «обертатися; згинатися» | ? |
| kràuja «крутий берег» | ? |
| hroð «схил» | ? |
крутій «крутиголовка, Јуnх torquilla L. » (орн.)
похідне утворення від крути́ти;
назва пов’язана з тим, що птахи цього виду, злякавшись, витягують шию і крутять головою (Птицы СССР 389);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крути́ти | ? |
крюць «людина з прострілом у крижах»
не зовсім ясне;
очевидно, афективно деформоване утворення на основі крути́ти (скру́чуватися) з частковим використанням звукової форми спорідненого польського kręcić «крутити» (пор. [скру́цьок] «вузол на нитці», зам. *скрутьок);
Фонетичні та словотвірні варіанти
крю́цько
крю́цьок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крути́ти «крутити» (скру́чуватися)(пор. [скру́цьок] «вузол на нитці», зам. *скрутьок) | ? |
не́кру́т «рекрут»
результат видозміни слова ре́крут, помилково зближеного з основою крути́ти і заперечним початковим не-;
р. бр. [не́крут];
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́кру́тка
«дружина рекрута»
некру́тство
«рекрутство»
некру́тчина
некру́цьке
«складкові гроші для віддачі рекрута»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| не́крут | білоруська |
| не́крут | російська |
| ре́крут | українська |
| крути́ти | українська |
| не- | українська |
обкурну́ти «обкрутити»
неясне;
можливо, пов’язане з крути́ти (обкрутну́ти);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крути́ти (обкрутну́ти). | ? |
окру́т «корабель»
запозичення з польської мови;
п. okręt «корабель», схв. о̀крут «(плетена) посудина», пов’язане з kręcić «крутити», якому відповідає укр. крути́ти;
пояснюється як «те, чим крутять, керують» (Brückner 377–378);
р. [о́крут] «вид судна», бр. ст. окрутъ, окрентъ «тс.» (XVII ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
окрент
«великий човен, корабель»
(XVIII ст.)
окрутъ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| окрутъ | білоруська |
| okręt «корабель» | польська |
| о́крут «вид судна» | російська |
| о̀крут «(плетена) посудина» | сербохорватська |
| крути́ти | українська |
| окрентъ «тс.» (XVII ст.) | українська |
| kręcić «крутити» | ? |
| як «те, чим крутять, керують» | ? |
| окрутъ | ? |
окру́та «личина (маска)»
похідне утворення від крути́ти (див.);
р. [окру́та] «одяг; жіночий святковий одяг», [окрути́ть] «обвити, обмотати; (заст.) одягти», [окрути́ться] «одягнутися; переодягнутися; замаскуватися», п. okręcić sіę «загорнутися, закутатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
окруча́ння
«маскарад, переодягання, перевтілення»
окру́щини
«бенкет на кошти того, хто вперше з’явився у новому одязі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| okręcić sіę «загорнутися, закутатися» | польська |
| окру́та «одяг; жіночий святковий одяг» | російська |
| окрути́ть «обвити, обмотати; (заст.) одягти» | українська |
| окрути́ться «одягнутися; переодягнутися; замаскуватися» | українська |
| крути́ти | ? |
покрут (бот.)(у сполученні [п. навохчистий] «фунарія гігроскопічна, Funaria hygrometrica (L.)
мотивація латинської назви цієї рослини неясна;
пов’язане з крути́ти;
очевидно, семантична калька наукової латинської назви Funaria, що зводиться, мабуть, до лат. fūnis «мотузка, вірьовка, канат»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fūnis «мотузка, вірьовка, канат» | латинська |
| крути́ти | українська |
ци́ган «дзиґа»
виникло внаслідок семантичного зближення фонетично подібних слів ци́ган і дзи́ґа, можливо, під впливом вислову кру́тить, як ци́ган (со́нцем);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ци́ган | ? |
| дзи́ґа | ? |
| кру́тить | ? |
| як ци́ган (со́нцем) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України