КОСТУР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́сту́р «груба палиця, ціпок, милиця»
псл. *kosturъ, суфіксальне утворення з первісним значенням «обрубок, обтесана дошка», пов’язане з коренем іє. *kes-/ kos- «колоти, рубати, різати»;
менш переконливе пов’язання з kostь, укр. кість при припущуваному первісному значенні «кістяне знаряддя» (Sławski II 534–535);
р. [ко́стур] «кийок, велика палка», п. kostur «костур; (ст.) кістяна палиця, окутий кий», ч. [kostūr] «суха гілка; сукувата палиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
костурли́вий
«асиметричний, непропорційний; незграбний; потворний»
костуря́ччя
«костурі»
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kes- «колоти, рубати, різати» | індоєвропейська |
| kos- | індоєвропейська |
| kostur «костур; (ст.) кістяна палиця, окутий кий» | польська |
| *kosturъ | праслов’янська |
| kostь | праслов’янська |
| ко́стур «кийок, велика палка» | російська |
| кість «кістяне знаряддя» | українська |
| kostūr «суха гілка; сукувата палиця» | чеська |
костру́ба «костогриз, Сосcothraustes c. L. (Coccothraustes vulgaris Briss.)» (орн.)
очевидно, результат видозміни назви [косту́р] «тс.», зближеної з [ко́струб] «яструб» або з [костру́ба] «нечепура, неохайний» (можливо, у зв’язку з недбалим виглядом гнізда);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косту́р «тс.» | українська |
| ко́струб «яструб» | українська |
| костру́ба «нечепура, неохайний» (можливо, у зв’язку з недбалим виглядом гнізда) | українська |
косту́ль «милиця, костур»
очевидно, результат видозміни слова кости́ль «милиця» під впливом ко́сту́р (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кошту́ль
«костур»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кости́ль «милиця» | українська |
| ко́сту́р | українська |
кість
зіставлення з лат. costa «ребро» (Фасмер–Трубачев II 349; Преобр. І 368; БЕР II 661–663; Bern. І 582–583) або з лат. os «кістка», гр. ὀστέον, дінд. ásthi «тс.» (Machek ESJČ 280–281; Ernout–Meillet 146; Persson Beitr. 526) залишаються непереконливими;
псл. kostь «кість; труп забитого або його частина», пов’язане з kosati «бити, рубати», česati «чесати, скребти»;
р. кость, бр. косць, др. кость, пасти костию «полягти на полі бою», на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)», п. kość, kości świętych «мощі святих», ст. kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)», ч. kost, слц. kosť, вл. kość, нл. kosć, полаб. ťüst, болг. кост, м. коска, схв. кȏст, слн. kóst, ст. kostníca «приміщення для померлих», kostenjáča «тс.», стсл. кость;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́стка
кістля́вий
кістня́к
«кістяк»
кістя́к
кістяни́й
кістяни́стий
кістя́нка
«перезріла маслина»
кістя́р
«збирач кісток»
кістя́стий
ко ста́р
коста́к
«костолуз, Coccothraustes»
(орн.)
костені́ти
кости́р
«гравець у кості»
кости́ря
«тс.»
кости́стий
костови́тий
«костистий»
косто́вище
«кістяк»
ко́сток
«кістка»
косту́р
«тс.»
костя́вий
костя́к
«кістяк»
костя́ни́й
костяни́стий
костянкувати́й
(про ягоду)
коща́вий
кощі́й
«(худий, як) скелет»
надкі́сниця
(анат.)
на́кістень
«болісне кісткове утворення у коня»
на́кістник
«тс.»
о́кіст
окі́стя
око́ста
«шинка»
окостуватий
«костистий; твердий, як кістка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косць | білоруська |
| кост | болгарська |
| kość | верхньолужицька |
| ὀστέον | грецька |
| ásthi «тс.» | давньоіндійська |
| кость | давньоруська |
| пасти костию «полягти на полі бою» | давньоруська |
| на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)» | давньоруська |
| costa «ребро» | латинська |
| os «кістка» | латинська |
| коска | македонська |
| kosć | нижньолужицька |
| ťüst | полабська |
| kość «мощі святих» | польська |
| kości świętych «мощі святих» | польська |
| kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)» | польська |
| kostь «кість; труп забитого або його частина» | праслов’янська |
| kosati «бити, рубати» | праслов’янська |
| česati «чесати, скребти» | праслов’янська |
| кость | російська |
| кȏст | сербохорватська |
| kosť | словацька |
| kóst | словенська |
| kostníca «приміщення для померлих»«тс.» | словенська |
| kostenjáča «приміщення для померлих»«тс.» | словенська |
| кость | старослов’янська |
| kost | чеська |
косту́ра «ніж для забиття тварин»
очевидно, запозичення з румунської і молдавської мов;
рум. cústură «різець, ніж; шевський ніж; (розм.) поганий ніж; шкребачка; лезо пилки» (молд. ку́стурэ «тс.») пов’язують з cuţit «ніж; різець (у верстата); передплужник» (молд. куци́т «тс.»), що продовжує нлат. *cotitus «наточений»;
існує також думка про слов’янське походження слова і зв’язок його з коренем іє. *kes-/kos- «чесати; різати» (Sławski II 534–535; ЭССЯ 11, 165–166; Мельничук Этимология 1966, 233);
слц. koštúr «кинджал», болг. косту́ра «кишеньковий ножик», схв. [кòстура] «тс.», слн. kostȗra «складаний ножик з кістяним руків’ям»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кошту́ра
«шкребачка»
кушту́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косту́ра «кишеньковий ножик» | болгарська |
| *kes- «чесати; різати» | індоєвропейська |
| kos- | індоєвропейська |
| ку́стурэ | молдавська |
| куци́т | молдавська |
| *cotitus «наточений» | новолатинська |
| cústură «різець, ніж; шевський ніж; (розм.) поганий ніж; шкребачка; лезо пилки» (молд. ку́стурэ «тс.») | румунська |
| cuţit «ніж; різець (у верстата); передплужник» (молд. куци́т «тс.») | румунська |
| кòстура «тс.» | сербохорватська |
| koštúr «кинджал» | словацька |
| kostȗra «складаний ножик з кістяним руків’ям» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України