КОРЯК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коря́к «дерево, що погано росте»
не зовсім ясне;
може бути зіставлене з ко́рінь, корч і [корячкува́тий] «з кривим, сучкуватим стовбуром»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з ко́рінь | українська |
| корч «з кривим, сучкуватим стовбуром» | українська |
| корячкува́тий | українська |
ко́ре́ць «кухоль чи ківш із держаком, [чашка]; стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина] СУМ, Г, Ж, Л; [кушка] ДзАтл І»«корець»«жолобки на колесі водяного млина» (мн.)
псл. korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)», зменш. від korъ (korь) «міра пшениці; корито; кора», пов’язаного з kora «кора», укр. кора́, кори́то;
менш переконливе припущення про спорідненість з дінд. carúḥ «казан, горщик», дісл. hverr «казан», дірл. core, coire, кімр. pair «тс.» (Bern. I 580);
викликає сумнів зближення з дінд. khāráḥ «певна міра місткості» (Machek Slávia 16, 170; ESJČ 277), як і виведення від гр. κόρος «міра», утвореного з гебр. kōr «міра зерна» (Mikl. EW 133);
р. [ко́ре́ц] «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна», бр. карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]», п. korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки», ст. korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля», ч. korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)», ст. kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля», мор. korec «будка для шпаків на дереві», слц. korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]», вл. нл. kórc «міра зерна», полаб. t’örəc (tjératz) «тс.», слн. kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса», стсл. корьць «міра (пшениці)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́рці
«тс.»
кі́рчик
«маленький корець»
коре́чник
«водяний млин із наливним колесом»
кори́ць
«кушка»
корці́вка
«нижня дошка в корці колеса водяного млина»
корцува́ти
«давати корець збіжжя»
(про копу снопів)
корча́к
«тс.»
ко́рчик
корчі́вка
«тс.»
коря́к
«посудина з ручкою для зачерпування; кухоль або ківш із держаком; черпак для вихлюпування води з човна; черпак для набирання зерна, борошна; міра сипких тіл; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина; кобза, бандура Я; опуклий бік у бандури, протилежний струнам Я]»«водяний млин із наливним колесом»
(у словосполученні [к. млин] )
корячко́вий
«ковшовий»
корячо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]» | білоруська |
| kórc «міра зерна» | верхньолужицька |
| kōr «міра зерна» | гебрайська |
| κόρος «міра» | грецька |
| carúḥ «казан, горщик» | давньоіндійська |
| khāráḥ «певна міра місткості» | давньоіндійська |
| core | давньоірландська |
| coire | давньоірландська |
| hverr «казан» | давньоісландська |
| pair «тс.» | кімрська |
| korec «будка для шпаків на дереві» | моравське |
| kórc «міра зерна» | нижньолужицька |
| t'örəc «тс.» (tjératz) | полабська |
| korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки» | польська |
| korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля» (ст.) | польська |
| korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)» | праслов’янська |
| korъ «міра пшениці; корито; кора» (korь) | праслов’янська |
| kora «кора» | праслов’янська |
| korь | праслов’янська |
| ко́ре́ц «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна» | російська |
| korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]» | словацька |
| kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса» | словенська |
| корьць «міра (пшениці)» | старослов’янська |
| кора́ | українська |
| кори́то | українська |
| korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)» | чеська |
| kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля» (ст.) | чеська |
| korec | чеська |
коряки́ «народу Коряцькому національному окрузі Камчатської області, носій однієї з палеоазійських (чукотсько-камчатських) мов» (одн. коряк)
самі себе коряки називають нимиланами (р. нымыланы, що як етнонім використовувалося в 30-х роках цього століття, але тепер вийшло з ужитку);
р. коря́ки, очевидно, виникло на основі етимологічно неясного коряцького кǝрǝк «керек» – самоназви кереків, суміжної з коряками народності, яких до останнього часу вважали частиною коряків;
запозичення з російської мови;
бр. кара́к «коряк», п. (język) koriacki «коряцька (мова)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кара́к «коряк» | білоруська |
| кǝрǝк «керек» | комі-зирянська |
| (język) koriacki «коряцька (мова)» (język) | польська |
| нымыланы | російська |
| коря́ки | російська |
каря́чки «навпочіпки»
результат видозміни форм кара́чки і под. під впливом російських варіантів або як прояв гіперизму щодо закономірної твердої вимови ра, прийнятої за діалектне відхилення;
р. [коря́чить] «ламати, розводити, розпинати», [коря́ка] «розсоха», [каря́чить] «розводити, розставляти (ноги)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каря́читися
«опиратися, опинатися»
карячкува́тий
«кривоногий, розчепірений»
коря́читися
«викривлятися»
коря́чкою
«розставляючи ноги»
корячкува́тий
«кривий, вузлуватий (про дерево); кривоногий»
накаря́чках
накаря́чки
о́каряч
«розставивши ноги»
(присл.)
розкаря́ка
«що-небудь розчепірене»
розкаря́куватий
розкаря́чений
розкаря́чити
розкаря́чкуватий
скаря́чити
«широко розставити (ноги)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кара́чки | російська |
| коря́чить «ламати, розводити, розпинати» | російська |
| коря́ка «розсоха» | російська |
| каря́чить «розводити, розставляти (ноги)» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України