КОРЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́рчі «хворобливе скорочення м’язів, спазми»
псл. *kъr̥čь;
споріднене з гр. κυρτός «зігнутий», лат. curvus «тс.»;
іє. *(s)ker- «крутити, обертати, згинати»;
менш певне зближення з дінд. krúnčati «згинається, кривиться», дісл. hryggr «хребет» (Фасмер II 341; Machek ESJČ 299) або з п. karcz, укр. корч (Brückner 220);
р. ко́рчи «корчі», бр. курч, п. kurcz, ч. [krč], слц. kŕč, болг. гърч, м. грч, схв. гр̏ч, [kȑč], слн. kŕč, цсл. съкръчити «скорчити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
корч
корча́вить
«корчити»
корча́ка
«горбань»
корче́вниця
«нервова хвороба»
ко́рчити
корчі́й
«тс.»
корчі́йно
«конвульсивно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| курч | білоруська |
| гърч | болгарська |
| κυρτός «зігнутий» | грецька |
| krúnčati «згинається, кривиться» | давньоіндійська |
| hryggr «хребет» | давньоісландська |
| curvus «тс.» | латинська |
| грч | македонська |
| karcz | польська |
| kurcz | польська |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥čь | праслов’янська |
| ко́рчи «корчі» | російська |
| гр̏ч | сербохорватська |
| kȑč | сербохорватська |
| kŕč | словацька |
| kŕč | словенська |
| корч | українська |
| съкръчити «скорчити» | церковнослов’янська |
| krč | чеська |
| *(s)ker- «крутити, обертати, згинати» | ? |
по́курч «помісь, покруч; скалічена, крива людина»
запозичення з польської мови;
п. pokurcz «помісь, покруч; незграба, каліка», очевидно, пов’язане з kurcz «корч, судорога, судома; (ст.) помісь, мисливський пес», kurczyć «корчити (судорогами); морщити (ніс); підгортати (ноги)», яким відповідають укр. корч, ко́рчі, ко́рчити;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pokurcz «помісь, покруч; незграба, каліка» | польська |
| kurcz «корч, судорога, судома; (ст.) помісь, мисливський пес» | польська |
| kurczyć «корчити (судорогами); морщити (ніс); підгортати (ноги)» | польська |
| корч | українська |
| ко́рчі | українська |
| ко́рчити | українська |
корч «затонуле в воді дерево; викорчуване дерево або пень; кущ»
очевидно, пов’язане з korę (korene), укр. ко́рінь менш вірогідні зближення з псл. *kъr̥kъ (п. kark) «карк» (Brückner 220), з гр. κείρω «стрижу» (Младенов РФВ 71, 456), з дінд. kūrcá- «пучок, в’язка» (Machek ESJČ 260, 291);
псл. *kъr̥čь ‹*kъr̥-k-jo;
р. [корч] «пень; корінь», [корчь] «викорчувані пні», бр. корч «пень; кущ», п. karcz «пень», ч. ст. krč «пень, колода», слц. kŕč «сук», вл. ст. korč «розкорчована ділянка», м. крчи «корчує», схв. кр̀чевина «розкорчоване місце», слн. kŕč «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закорча́віти
«покривитися»
кирч
«тс. »
корчаго́вина
«коренасте дерево з кількома кривими стовбурами»
корча́к
«криве гілля дерева Я; пеньок Кур»
корча́ка
«корч»
(згруб.)
корча́куватий
«пенькуватий»
корчама́ка
«сучкуватий обрубок дерева»
ко́рчань
«покривлені дерева»
корчастий
корча́тий
«корчастий»
корчи́стий
«тс.»
корчі́вка
«місце, де викорчувано ліс»
корчолува́тий
«рябий»
(про людину)
корчомакува́тий
«покручений, покривлений»
корчома́ха
«товста крива палиця»
корчува́лка
(тех.)
корчува́льний
(тех.)
корчува́льник
«машина для корчування»
корчува́ти
корчува́тий
корчува́ч
«тс.»
корчу́н
«місце, де викорчувано ліс»
корчу́нок
«тс.»
корчу́ха
«сорт цибулі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| корч «пень; кущ» | білоруська |
| korč «розкорчована ділянка» (ст.) | верхньолужицька |
| κείρω «стрижу» | грецька |
| kūrcá- «пучок, в’язка» | давньоіндійська |
| крчи «корчує» | македонська |
| karcz «пень» | польська |
| korę | праслов’янська |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥kъ «карк» (п. kark)(Brückner 220) | праслов’янська |
| korene | праслов’янська |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥čь | праслов’янська |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥-k-jo | праслов’янська |
| корч «пень; корінь» | російська |
| корчь «викорчувані пні» | російська |
| кр̀чевина «розкорчоване місце» | сербохорватська |
| kŕč «сук» | словацька |
| kŕč «тс.» | словенська |
| ко́рінь | українська |
| krč «пень, колода» (ст.) | чеська |
гарч «сом, Silurus glaris» (іхт.)
запозичення з угорської мови;
уг. harcsa «тс.» загальноприйнятої етимології не має;
виводиться від слц. hrča «тс.» (Machek ESJ С 183) або, навпаки, словацьке слово, як і українське, виводиться від угорського (MNTESz II 58);
слово належить до словацького рибальського арго, тому можна припустити його утворення на основі переносно вжитого іншого значення слова hrča «сук» (з табуїстичних міркувань);
слц. hrča, разом із спорідненими слн. gŕča «сук; шишка», grčiti se «кривитися, горбитися», схв. [grča] «вузол,» грч «спазм», болг. гръч «тс.», очевидно, виходячи з можливості переходу k›g перед r, слід пов’язувати з укр. корч;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гръч «тс.» | болгарська |
| grča «вузол,» | сербохорватська |
| hrča «тс.» | словацька |
| hrča | словацька |
| gŕča «сук; шишка» | словенська |
| harcsa «тс.» | угорська |
| корч | українська |
| hrča «сук» (з табуїстичних міркувань) | ? |
| se «кривитися, горбитися» | ? |
| грч «спазм» | ? |
корки́шка «верхня частина дерева з відрізаним гіллям; ковінька»
може бути й афективним утворенням, пов’язаним з переносно вжитим [корко́ші] «спина, плечі»;
зіставляється (Младенов РФВ 1914/2, 455) з псл. *kъr̥č «кущ, корч», *kъr̥čiti, р. ко́рчить, корчева́ть;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥č «кущ, корч» | праслов’янська |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥čiti | праслов’янська |
| ко́рчить | російська |
| корчева́ть | російська |
| корко́ші «спина, плечі» | українська |
коря́к «дерево, що погано росте»
не зовсім ясне;
може бути зіставлене з ко́рінь, корч і [корячкува́тий] «з кривим, сучкуватим стовбуром»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з ко́рінь | українська |
| корч «з кривим, сучкуватим стовбуром» | українська |
| корячкува́тий | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України