КОРАБЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. korabjь/korabь/*[karabjь] «судно, корабель; великий човен»;

морфологічна структура і дальші етимологічні зв’язки, незважаючи на численні спроби, остаточно не з’ясовані;

здебільшого тлумачиться як давнє (з огляду на наявність b на місці гр. β та ненаголошеного о замість ненаголошеного гр. α) усне запозичення з грецької мови;

гр. καράβιον «корабельний човен, шлюпка» (пор. сгр. нгр. розм. καράβι «корабель, судно») вважається характерним для елліністичного койне і видозміненим семантично вже у праслов’янський період демінутивним утворенням на -ιον від κάραβος «тс.; вид легкого судна» (звідки також походять ар. qārib «човен, бот, шлюпка» та нар.-лат. cārabus «легкий плетений човен, обтягнений шкірою», до якого зводяться порт. ст. cáravo «судно» з семантично видозміненим зменш. caravela «каравела», ісп. cáraba «вид човна» з похідним carabela «каравела», іт. caravella «тс.», букв. «маленьке судно», від яких виводиться й укр. караве́ла), пов’язаного з природознавчим терміном κā́ραβος «краб» (можливо, через те, що у стародавніх греків вантажні судна, «круглі кораблі», на відміну від швидкохідних «довгих кораблів», мали майже сферичну форму, подібну до форми краба), середземноморським словом невідомого походження;

висловлюються недостатньо аргументовані думки про запозичення з грецької мови в слов’янські через фракійське (Romanski RÉS II 53; Brückner 256) або тюркське (КЭСРЯ 211) посередництво;

іноді з огляду на труднощі деяких фонетичних, семантичних і хронологічних співвідношень грецьких і слов’янських форм (зміна дзвінкого проривного b у дзвінкий спірант v на ґрунті грецької мови відбувається вже з І ст. н. е., а найдавніші засвідчені пам’ятками слов’янські утворення з пом’якшеним b датуються X ст.; значення «вид легкого судна» у грецьких формах фіксується лише з VII ст. н. е., а у стародавніх греків вони представлені тільки із значеннями «краб; жук-рогач»; поширення у слов’янських мовах, на відміну від грецької, форм із значенням «видовбане дерево») припускаються не зовсім переконливі (через нез’ясованість кінцевих -bljь, -bjь, -bь) твердження про власне слов’янське походження й генетичний зв’язок з іє. *(s)ker- «різати, рубати; відділяти», р. кора́, коры́то (Romanski RÉS II 47–54; Preveden Language 6, 279–296; Rudnicki SO 14, 232), про спорідненість із болг. кору́ба «порожнисте дуплисте дерево; дупло», пов’язаним з псл. *(s)karuba «шкаралупа; кора» (Sławski II 473), до яких зводяться також укр. [кору́ба] «скриня для перевезення чого-небудь», [закору́блий] «зашкарублий, твердий», кора́;

мало обґрунтованим видається зближення псл. korabjь із *korbьji «луб’яна або плетена посудина», п. krobia, сл. сх. *korbъ, укр. ко́роб «тс.», псл. *kṛbanъ/ *kṛbanjь «коробка; посудина; дзбан», укр. [корба́н] «постіл» (ЭCCЯ 11,45–49; Sławski II 473, III 113);

зовсім безпідставно гр. καράβιον виводиться з слов’янських мов (Preveden Language 6, 279);

запозиченнями з слов’янських мов є лит. karoblius «судно; ковчег», karoblis, ст. karobius «тс.», рум. corábie «корабель; вітрильник; [корито для винограду]»;

р. кора́бль «тс.; [вітрильник; гора, сопка; весільна страва; старовинне мереживо]», [кора́б] «корабель», [кора́бь] «тс.; висока гора», [корабе́ль] «висока гора», бр. карабе́ль, [кора́блик] «старовинна жіноча головна прикраса у вигляді шапочки», др. карабль «судно; великий човен», корабь, корабль «тс.; ковчег», п. заст. korabl «човен, судно, корабель» (з рос.), korab «(поет.) тс. (з XIII ст.); карета; колиска, схожа на човен», ст. korab «ящик, Ноїв ковчег» (з XV ст.), ч. koráb «судно; великий морський човен (заст.); [видовбане, трухляве дерево; суха кора; спорохнілий зуб; кінський скелет]», ст. koráb «судно, корабель; кора, лико», слц. koráb «корабель, судно, великий човен (заст., поет.); [віз, навантажений горшками]», [koraba] «видовбаний пень дерева, використовуваний як човен на річці Вага; кінський скелет», нл. korabje «скелет, кістяк», korabja «хребет разом із ребрами; ребро», болг. ко́ра́б «корабель, судно; [дерев’яний чан (для перевезення й видавлювання винограду); посудина для пшениці; корито для перевезення винограду; жолоб водяного млина]», заст. корабл «корабель», корабъл, м. кораб «тс.», схв. кȍрāб «тс.; судно», заст. kȍrābalj (кȍрāбaљ), kòrablja, ст. korabь «тс.», слн. рідк. korábelj «корабель» (мабуть, з рос.), стсл. корабль, корабь «тс.», корабиць«човен», кораблиць «тс.»;

БЕР II 627;

калька гр. ст. ναυ̃uς «неф; корабель, судно», νευ̃uς, νηυ̃uς «тс.»;

пор. аналогічні кальки того ж походження лат. navis «судно, корабель; неф», н. Schiff «тс.» – ССРЛЯ 5, 1411;

р. корабль, болг. кораб «тс.», схв. кȍрāб «склепіння; арка»;

похідне утворення від корабе́ль «судно»;

назва зумовлена тим, що ці молюски, які мають форму човна, не тільки повзають по дну, але й плавають на поверхні води (пор. подібні щодо семантики й словотвору п. łodzik «кораблик, Nautilus pompilius .», ч. loděnka, слц. lodenka «тс.», гр. ναυτίλος «головоногий молюск, Nautilus (Argonauta argo) L.; моряк, мореплавець»);

р. кораблик «тс.»;

неясне;

можливо, пов’язане з нвн. Korb «корзина» або з укр. [ко́рба] «дерев’яна посудина», п. [korba] «торбинка з кори»;