КОПІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

слат. copia «список, копія, розмножування» пов’язане з лат. cōpia (‹*сооріа) «запас; велика кількість», утвореним за допомогою префікса co(m)від основи іменника ops «сила, могутність, можливість, влада»;

запозичення з латинської мови;

р. ко́пия, бр. ко́пія, ст. копея (1406), копия (1588), п. kopia, ст. kopija, ч. kopie, слц. kópia, нл. kopija, болг. Ко́пие (с. р.), м. копија, копие (с. р.), схв. кóпија, кȏпија, слн. kópija;

споріднене з лит. kaplys «мотика», лтс. kaplis «сокира», гр. κοπίς «ніж», двн. habba «тесак, серп»;

псл. *kopьje «спис, піка», пов’язане з kopati, укр. копа́ти;

р. копьё «спис, піка; вид літургічного ножа; [вид мисливської зброї]», бр. кап’ё «спис, піка», др. копие, п. kopia «тс.», ст. kopija, kopije (с. р.) «тс.; [палиця, кий; велика дерев’яна кухонна ложка]», ч. kopí «спис, піка», ст. kopie, слц. kopija, вл. kopjo, нл. kopje, ст. kopja «тс.», болг. ко́пе, ко́пие «спис, піка; дротик», м. копје «тс.», схв. кòпље «спис, піка; трапеція, древко прапора», слн. kópje «спис, піка; весільний прапор», стсл. копиѥ «спис, піка»;

пов’язане з [ко́піє] «спис, піка»;

друга форма, очевидно, зазнала фонетичного впливу з боку копіюва́ти «робити копію»;

виведення від р. копи́ть (Брандт РФВ 22, 140), від тюрк. köpäk (букв. «собака») (Bern. I 566; Lokotsch 96) менш вірогідні;

отже, слово є похідним від р. копьё «спис»;

р. копе́йка виникло, мабуть, на основі словосполучення копейная деньга «копійка» як назви монети, на якій був зображений великий князь (цар) верхи на коні з списом у руці;

запозичення з російської мови;

бр. капейка, п. kopiejka, kopijka (XVIII ст.) (з укр.), kopeka (XVIII ст.), ч. kopejka, kopeka, заст. kopejka, слц. kopejka, болг. копейка, м. копěјка, схв. кòпēјка, слн. kopéjka;

очевидно, похідне утворення від [ко́піє] «спис»;

назва зумовлена стріловидною формою листя (ВРУ 53);