КОНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кі́нва «кухоль, цебрик»
походження німецького слова не з’ясоване;
запозичене з німецької мови (можливо, через посередництво польської);
найімовірніше, джерелом слова є двн. channa (нвн. Kanne) «глек» з огляду на кореневий голосний о, який відповідає давньому германському а, і звукосполучення ev (пор. укр. це́рква, п. cerkiew);
менш імовірне пов’язання (Фасмер II 311; Machek ESJČS 218; Bern. I 558) з свн. kanne «тс.»;
р. [ко́новь] «глек», [ко́новка] «тс.», бр. ко́наўка «кухоль», п. konew «кінва», ч. konev, [konva], слц. kanva, [konva], полаб. ťönåi, слн. kónva «тс.», стсл. конобъ «казан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко
коні
ко́ноб
«цебер»
коно́вець
коно́вка
коновля
коновок
коно́пка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́наўка «кухоль» | білоруська |
| channa «глек» (нвн. Kanne) | давньоверхньонімецька |
| Kanne | нововерхньонімецька |
| ťönåi | полабська |
| cerkiew | польська |
| konew «кінва» | польська |
| ко́новь «глек» | російська |
| ко́новка «тс.» | російська |
| kanne «тс.» | середньоверхньнімецька |
| kanva | словацька |
| konva | словацька |
| kónva «тс.» | словенська |
| конобъ «казан» | старослов’янська |
| це́рква | українська |
| konev | чеська |
| konva | чеська |
кінь «Equus L.» (зоол.)
очевидно, становить етимологічну єдність з псл. komonь «кінь», укр. комонь і псл. kobyla, укр. коби́ла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що задовільно не з’ясований;
менш переконливі пов’язання (Moszyński PZJP 235–236) з псл. skopiti «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. caper «цап», гр. κάπρος «кабан» або виведення (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови;
виводиться ще з кельт, *konko- «кінь» (ЭССЯ 10, 197– 198);
псл. konь, – не зовсім ясне;
р. бр. конь, др. конь, п. koń, ч. kůň, слц. kôň, вл. kón, нл. koń, болг. кон, м. коњ, схв. кȍњ, слн. kònj, стсл. конь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кінва́
«коні»
(зб.)
кінни́к
«стайня»
кінни́ця
«тс. Г; кіннота Ж»
кінни́чка
«упряжка»
кінно́та
кінно́тник
кі́нський
ќнни́к
«кавалерист»
конва́
коненя́
кони́на
«кінське м’ясо; кінський екземпляр»
конівництво
конова́
«тс.»
ко́нюх
коню́ший
коню́шня
коня́
коня́к
«кінський гній»
коня́ка
коня́р
коня́рня
«стайня»
коня́рство
коня́тина
«(м’ясо) конина»
коня́чий
конячи́на
«шкапа»
коня́чка
око́нити
«зробити кінним»
(заст.)
па́кінь
«шкапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| конь | білоруська |
| кон | болгарська |
| kón | верхньолужицька |
| κάπρος «кабан» | грецька |
| конь | давньоруська |
| *konko- «кінь» | кельтські |
| caper «цап» | латинська |
| коњ | македонська |
| koń | нижньолужицька |
| koń | польська |
| komonь «кінь» | праслов’янська |
| kobyla | праслов’янська |
| skopiti «каструвати» | праслов’янська |
| konь | праслов’янська |
| конь | російська |
| кȍњ | сербохорватська |
| kôň | словацька |
| kònj | словенська |
| конь | старослов’янська |
| комонь | українська |
| коби́ла | українська |
| kůň | чеська |
ко́ся «коник, конячка» (дит.)
афективне утворення, що виникло як зменшувальна форма до слова кінь;
р. бр. ко́ся «коник», п. [koś] «тс.; вигук для підкликання коней»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кеськесь
кось
«лоша»
кось
«вигук, яким відганяють коней»
кось-ко́сь
«вигук, яким підкликають коней»
ко́ська
«тс.»
ко́ськати
«підкликати коней вигуком кось-кось; панькатися Ж»«угамувати»
ко́ськи
«тс.»
косько́
ксьо-ксьо
ксьовксьов
«тс.»
уко́ськати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́ся «коник» | білоруська |
| koś «тс.; вигук для підкликання коней» | польська |
| ко́ся «коник» | російська |
| кінь | українська |
ляшка «конюшина, Trifolium L.» (бот.)
може бути також результатом видозміни назви [валашо́к] «конюшина», пов’язаної з [валашо́к] «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) або з ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь);
пов’язується (Сабадош ОЛА 1981, 80–81) з др. ляча «сочевиця», ляща «тс.»;
може бути пов’язане з ляга́ти, лежа́ти, оскільки конюшина середня низькоросла, або з лях «поляк» за походженням чи місцем поширення певного виду конюшини;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ілящок
лє́шка
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
лєшок
«конюшина лучна»
лєщок
«конюшина»
ля́жка
«конюшина середня, Trifolium medium L.»
лящок
лящок
ящик
ящок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляча «сочевиця» | давньоруська |
| ляща «тс.» | давньоруська |
| валашо́к «конюшина» | українська |
| валашо́к «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) | українська |
| ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь) | українська |
| конюшина | українська |
| кінь | українська |
| ляга́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
| лях «поляк» | українська |
кін «місце гри; сцена; (заст.) місце публічного покарання; [кут] Ж»
споріднене з лтс. atkan «знову» (‹балт. *kana-), дінд. kanīnaḥ «молодий», kanya «дівчина»;
псл. konъ похідне від *čęti «почати», що має спільний корінь із zakonъ «закон»;
р. кон «місце у грі, куди треба влучити або куди кладуть гроші; окрема партія у грі; [початок; кінець]», бр. кон «місце гри, куди треба влучити; окрема партія у грі», др. конъ «мета», п. pokon «[початок]; (ст.) кінець», ч. ст. dokona «до кінця, повністю», слц. napokon «нарешті, кінець кінцем», нл. kón «зовнішність, вигляд; термін, строк», схв. кȍн (у виразі од кона до кона «від початку до кінця»), ùскон «початок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кон
«сцена»
ко́нати
«міряючись руками на палиці, розподіляти ролі при грі у м’яча»
кона́тий
«кутастий»
кони́ти
«класти певним способом палицю на кону»
ко́новий
коня́стий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кон «місце гри, куди треба влучити; окрема партія у грі» | білоруська |
| kanīnaḥ «молодий» | давньоіндійська |
| kanyā́ «дівчина» | давньоіндійська |
| конъ «мета» | давньоруська |
| atkan «знову» (‹балт. *kana-) | латиська |
| kón «зовнішність, вигляд; термін, строк» | нижньолужицька |
| pokon «[початок]; (ст.) кінець» | польська |
| konъ «почати» | праслов’янська |
| zakonъ «закон» | праслов’янська |
| *čęti | праслов’янська |
| кон «місце у грі, куди треба влучити або куди кладуть гроші; окрема партія у грі; [початок; кінець]» | російська |
| кȍн (у виразі од кона до кона «від початку до кінця») | сербохорватська |
| ùскон «початок» | сербохорватська |
| napokon «нарешті, кінець кінцем» | словацька |
| dokona «до кінця, повністю» | чеська |
| dokona «до кінця, повністю» | ? |
комо́нь «кінь» (заст.)
пов’язується також з кінь псл. konь (‹*komnь), прус. camnet «кінь» (Брандт РФВ 22, 139; Bohač LF 33, 107);
зіставляється з дінд. camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens), нвн. [Hummel] (назва бика), норв. humre «тихо іржати» (Moszyński PZJP 238; Трубачев Назв. дом. жив. 50–51);
псл. komonь;
загальноприйнятої етимології не має;
р. ко́мо́нь «кінь» (у піснях), др. комонь п. komu(n)ik (іст.) «кінний загін; вершник», ст. komon(n)ik «вершник» (з др.?), ч. komoň «кінь», стсл. комонь, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
к
«вершник; власник коня; стайня»
комани́ця
«похітлива безплідна жінка»
комени́ця
«тс.»
коменне́
«податок з верхового коня»
(заст.)
коми́нниця
«безплідна корова; безплідна жінка»
ком́нниця
«тс.»
комо́н
«тс.»
комони́ця
«похітлива кобила; безплідна жінка»
комо́нний
«який їде на коні»
(заст.)
комо́нник
«вершник»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens) | давньоіндійська |
| комонь «кінний загін; вершник» (іст.) | давньоруська |
| Hummel (назва бика) | нововерхньонімецька |
| humre «тихо іржати» | норвезька |
| konь (‹*komnь) | праслов’янська |
| komonь | праслов’янська |
| camnet «кінь» | прусська |
| комонь «тс.» | старослов’янська |
| komoň «кінь» | чеська |
| кінь | ? |
| ко́мо́нь «кінь» (у піснях) | ? |
| komon(n)ik «вершник» (з др.?) | ? |
ко́нка «міська залізниця з кінною тягою; вагон цієї залізниці» (заст.)
запозичення з російської мови;
р. ко́нка «тс.» виникло, мабуть, як розмовне скорочення словосполуки конно-железная дорога, до складу якої входить основа прикметника ко́нный, похідного від конь, спорідненого з укр. кінь;
бр. ко́нка, ч. koňka, слц. koňka;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́нка | білоруська |
| ко́нка «тс.» | російська |
| koňka | словацька |
| кінь | українська |
| koňka | чеська |
| конно-железная дорога | ? |
| ко́нный | ? |
| конь | ? |
конодри́ст «підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L.» (бот.)
складне слово, утворене з основ іменника кінь і дієслова дриста́ти у зв’язку з отруйними речовинами, що містяться в цибулинах підсніжника (ВРУ 170) і можуть викликати отруєння худоби;
бр. [коно́дрысь] «анемона, Anemone L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коно́дрысь «анемона, Anemone L.» | білоруська |
| кінь | ? |
| дриста́ти | ? |
консервати́вний
запозичення з західноєвропейських мов;
н. konservatiív, англ. conservative походять від фр. ст. conservaţif, яке зводиться до лат. cōnservātīvas «охоронний, зберігаючий», пов’язаного з дієсловом cōnservo «бережу, зберігаю, охороняю»;
р. консервати́вный, бр. кансерваты́ўны, п. konserwatywny, ч. konzervativní, слц. konzervatívny, вл. konserwatiwny, болг. консервати́вен, м. Конзервати́вен, схв. кȍнзерватūван, слн. konservatíven, konzervatíven;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кон
консервати́зм
консерва́тор
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| conservative | англійська |
| кансерваты́ўны | білоруська |
| консервати́вен | болгарська |
| konserwatiwny | верхньолужицька |
| cōnservātīvas «охоронний, зберігаючий» | латинська |
| Конзервати́вен | македонська |
| konservatiív | німецька |
| konserwatywny | польська |
| консервати́вный | російська |
| кȍнзерватūван | сербохорватська |
| konzervatívny | словацька |
| konservatíven | словенська |
| konzervatíven | словенська |
| conservaţif | французька |
| konzervativní | чеська |
| conservaţif | ? |
| cōnservo «бережу, зберігаю, охороняю» | ? |
контю́х «свинячий шлунок, ковбаса Ж; кінський шлунок; сліпа кишка ВеЗн»
очевидно, результат видозміни слова ке́ндю́х «шлунок; рубець; сальцесон», зближеного із словами коня́чий, коня́тина, похідними від кінь, або з п. kątnica «сліпа кишка; велика ковбаса», похідним від kąt «кут»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kątnica «сліпа кишка; велика ковбаса» | польська |
| ке́ндю́х «шлунок; рубець; сальцесон» | ? |
| коня́чий | ? |
| коня́тина | ? |
| кінь | ? |
| kąt «кут» | ? |
конюши́на «Trifolium L.» (бот.)
очевидно, пов’язане з кінь;
словотворча структура не зовсім ясна;
р. [коню́ши́на], бр. канюшы́на, п. koniczyna, ч. koníček, konníček, koničina (з п.), слц. koničina (з п.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́ нич
кони́чина
«тс.»
конични́сько
«поле з конюшиною»
ко́ніч
«конюшина»
конічи́на
«тс.»
конічи́ниско
«поле з конюшиною»
конічник
«Trifolium agrarium L.»
конютина
«конюшина»
конючи́на
конюши́ниско
«поле з конюшиною»
конюши́ни́ще
«тс.»
конюши́ця
«конюшина»
коню́шка
«тс.»
коня́тина
«тс.»
конячина
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
ку НИ́Ч
«конюшина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канюшы́на | білоруська |
| koniczyna | польська |
| koničina (з п.) | словацька |
| koníček (з п.) | чеська |
| konníček (з п.) | чеська |
| koničina (з п.) | чеська |
| кінь | ? |
| коню́ши́на | ? |
коняти́ч «цирцея звичайна, Circea lutetiana L.» (бот.)
мотивація назви, словотвір і наголос не зовсім ясні;
пор. іншу назву рослини [коняче зілля];
очевидно, пов’язане з конячий «кінський; такий, як у коня», коня́тина «конина», похідними від кінь;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| іншу | ? |
| конячий «кінський; такий, як у коня» | ? |
| коня́тина «конина» | ? |
| кінь | ? |
шкі́нька «конячина, шкапа»
експресивне утворення від кінь;
початкове ш- з’явилося, очевидно, під впливом шка́па;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кінь | українська |
| шка́па | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України