КОНІ — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

на коні сидить, а коня шукає

Правильніше: конем їде, а коня глядить
Мова – не калька: словник української мови

пройти крізь вогонь і воду (і мідні труби)

Правильніше: пройти крізь сито й решето; бути на коні й під конем
Мова – не калька: словник української мови

після бійки кулаками не махають

Правильніше: повів коня кувати, як кузня згоріла; замкнув пан стайню, як коні вкрадено; по відправі не дзвонять
Мова – не калька: словник української мови

неуважний

Правильніше: роззявкуватий; сава-роззява; їде на коні й коня шукає
Мова – не калька: словник української мови

не уникнеш кого-небудь (чого-небудь)

Правильніше: і конем (і на коні) не об'їдеш
Мова – не калька: словник української мови

не обминеш; не уникнеш

Правильніше: і конем (на коні) не об'їдеш
Мова – не калька: словник української мови

мчатися на коні

Правильніше: гнати конем
Мова – не калька: словник української мови

відчути всі примхи долі

Правильніше: бути на коні й під конем
Мова – не калька: словник української мови

хто-небудь дуже гордовитий (зарозумілий)

Правильніше: через губу не плюне; на коні (на козі) не під'їдеш
Мова – не калька: словник української мови

робота не вовк – в ліс не втече

Правильніше: від роботи коні дохнуть
Мова – не калька: словник української мови

коні помчали з усіх сил

Правильніше: коні погнали (помчали) чимдуж (щодуху)
Мова – не калька: словник української мови

до кого-небудь неможливо знайти підхід

Правильніше: на коні (на козі) не під'їдеш
Мова – не калька: словник української мови

водити дружбу (компанію)

Правильніше: дружити; приятелювати; товаришувати; товариство водити з ким; подругувати з ким; знатися як лисі коні
Мова – не калька: словник української мови

без сідла

Правильніше: охляп сидіти на коні
Мова – не калька: словник української мови

куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею

Правильніше: коваль коня кує, а жаба лапу наставляє
Мова – не калька: словник української мови

куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом

Правильніше: коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає
Мова – не калька: словник української мови

крутися у своєму колі

Правильніше: знайся кінь з конем, а віл з волом
Мова – не калька: словник української мови

їхати на конях

Правильніше: їхати кіньми
Мова – не калька: словник української мови

дурний приклад заразний

Правильніше: коваль коня кує, а жаба лапу наставляє; куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом
Мова – не калька: словник української мови

гусь свині не товариш

Правильніше: чешися кінь з конем, а віл з волом
Мова – не калька: словник української мови

кінь, гріш, гостей, гість, коней

Чим пояснити, що іменник ІІ відміни кінь у родовому відмінку множини має форму коней? Адже іменникам цієї відміни притаманне закінчення -ів?
Закінчення -ей замість граматично зумовленого -ів мають кілька іменників чоловічого роду: кінь, гість, гріш. Таке відхилення з'явилося під впливом відповідних форм іменників ІІІ відміни: ночей, печей, тіней.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

шукаєш учорашній день, а він уже пройшов

Правильніше: учорашнього дня ста кіньми не доженеш
Мова – не калька: словник української мови

чому бути, того не минути

Правильніше: що статися має, то станеться; суджено, то не розгуджено; що написано на роду, того не об'їдеш і на льоду; що кому написано на роду, то й конем не об'їдеш; чи співатиме півень, чи ні, а день буде; що має утонути, то не увисне; що має висіти, то не утоне; неволі й конем не об'їдеш
Мова – не калька: словник української мови

хто везе, на того й навалюють

Правильніше: везучий кінь усе в роботі
Мова – не калька: словник української мови

хитрі дії; підступні засоби боротьби

Правильніше: троянський кінь
Мова – не калька: словник української мови

терпіти невдачі

Правильніше: бути під конем
Мова – не калька: словник української мови

скатертю дорога

Правильніше: полотном дорога! з богом, парасю! баба з воза – коням легше!
Мова – не калька: словник української мови

сидіти на двох стільцях (між двома стільцями)

Правильніше: торгувати на два базари; жити на дві хати; їздити на двох конях; танцювати на двох весіллях
Мова – не калька: словник української мови

прийом, який застосовують у крайньому разі

Правильніше: хід конем
Мова – не калька: словник української мови

працює як кінь

Правильніше: працює як [чорний] віл
Мова – не калька: словник української мови

несхожий

Правильніше: схожий, як сир на крейду (як батіг на мотовило, як колесо на оцет, як макогін на ночви, як олія на дзвіницю, як свиня на коня, як сова на яструба, як цуценя на пиріг)
Мова – не калька: словник української мови

не по коню, та по оглоблях

Правильніше: на того вина, кого вдома нема
Мова – не калька: словник української мови

насильно милим не будеш

Правильніше: на милування нема силування; силою не будеш милою; не поможуть і чари, як хто кому не до пари; не спаруєш голубки з півнем, бо голубка півневі не рівня; силком не націлуєшся; силуваним волом не доробишся; силуваним конем не поїдеш; силою колодязь копати – води не пити; не можна нелюба любить
Мова – не калька: словник української мови

на посошок

Правильніше: на коня
Мова – не калька: словник української мови

на городі бузина, а в києві дядько

Правильніше: ти йому про коня, а він про вола
Мова – не калька: словник української мови

міняти як рукавички

Правильніше: міняти як циган коней
Мова – не калька: словник української мови

маневр

Правильніше: виверт; викрут; викрутас, хід конем
Мова – не калька: словник української мови

красномовно говорити

Правильніше: осідлати коня красномовства
Мова – не калька: словник української мови

кінь скаче галопом

Правильніше: кінь біжить упросік
Мова – не калька: словник української мови

і кінь не валявся

Правильніше: і кіт не качався
Мова – не калька: словник української мови

зробити шиворіт-навиворіт

Правильніше: поставити віз поперед коня
Мова – не калька: словник української мови

зовсім не схожий

Правильніше: як свиня на коня схожий; як макогін на ночви схожий
Мова – не калька: словник української мови

дарованому коневі в зуби не дивляться

Правильніше: з чужої торби хліба не жалують
Мова – не калька: словник української мови

від долі не втечеш

Правильніше: долі не минути; своєї недолі й конем не об'їдеш; лихої долі й конем не об'їдеш; від лихої долі не сховаєшся; лиха доля й під землею надибає; ніхто не знає, де кого доля чекає
Мова – не калька: словник української мови

видно, так на роду написано

Правильніше: лиха конем не об'їдеш; скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом
Мова – не калька: словник української мови

був кінь, та з'їздився

Правильніше: був колись горіх, а тепер свистун
Мова – не калька: словник української мови

бігти дрібною ходою (про коней)

Правильніше: трусити риссю (ристю, клусом)
Мова – не калька: словник української мови

береженого бог береже

Правильніше: народжений втопитися від кулі не загине; бережи вуха, бо вкусить муха; не бери заліза в руки, поки на нього не плюнеш; оглядайся на задні колеса; до собаки підходь ззаду, а до коня спереду
Мова – не калька: словник української мови

беззмістовно

Правильніше: як з конем (з кобилою) в болоті говорити
Мова – не калька: словник української мови

баба з воза, коням легше

Правильніше: баба з воза – велика зрада: на возі легше – кобила рада
Мова – не калька: словник української мови

іван волове око, петро чорне лихо, річард левове серце, прудкий кінь, ясне сонце, гостра стріла, леся українка, панас мирний, марко вовчок, джек лондон, максим горький, ван, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, артиклі, га

Я працюю в бізнесі, який пов'язаний із закордоном. Доводиться мати справу з конкретними людьми, документами. І стає соромно, коли не знаєш, як правильно написати те чи інше прізвище, ім'я або прикметник від них. Надто, якщо такі особові назви складені з двох і більше слів, а деякі мають частки, артиклі. Прошу «Хрещатик» один з «Уроків державної мови» присвятити цій темі. Адже вона цікавить багатьох. З повагою, Віктор Іваненко, Київ.
За «Українським правописом», імена та прізвища (а також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох слів або до яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.
1. Окремо пишуться:
а) Прізвиська (українські й перекладені іншомовні), утворені поєднанням імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником, причому кожне слово – з великої літери: Іван Волове Око, Петро Чорне Лихо, Річард Левове Серце; сюди належать й особові найменування американських індіанців: Прудкий Кінь, Ясне Сонце, Гостра Стріла.
б) Псевдоніми, котрі складаються з імені та прізвища: Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Джек Лондон, Максим Горький.
в) Повні давньоримські особові назви, в яких перше слово означає особове ім'я, друге – родове, третє – прізвище: Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон.
г) Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Гольц.
До речі, скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Коннері; частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, що передують прізвищам і разом з тим становлять їхню невіддільну частину, пишуться через дефіс: Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Дієго, Сен-Сімон.
У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі їх засвоїла українська мова: Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.
д) Слово дон («пан») перед особовим ім'ям як форма ввічливого звертання: дон Базіліо, дон Педро, дон Хосе. У власних назвах це слово пишеться з великої літери: Дон Жуан, Дон Кіхот. У загальному значенні слово «донжуан» пишеться разом і з малої літери.
е) Складові частини корейських, в'єтнамських, бірманських, індонезійських і таїландських особових назв: Кім Ір Сен, Лім Хон Ін; Хо Ші Мін, У Ну Мунг, У Чин Су; Вілуйо Пуспоюдо; Кулаб Сайпродіт, Луанг Вічит Ватакан.
2. Разом пишуться:
а) Українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горицвіт, Затуливітер, Непийвода, Перебийніс, Тягнирядно, Убийвовк.
б) Українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Великголова, Длябога, Добридень, Нетудихата, Отченаш, Панібудьласка.
в) Українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопол, Кривов'яз, Сивокінь.
г) Слов'янські особові імена, утворені від двох основ: Володимир, Всеволод, Людмила, Мирослава, Ростислав, Тихомир.
д) Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен. Якщо китайське ім'я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім'я) пишуться окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань.
е) Тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под.; що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли. Але арабське ібн пишеться окремо: Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан, а тюркське паша – через дефіс: Гедік-паша, Осман-паша.
3. Через дефіс пишуться:
а) Складні особові імена: Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.
б) Складні прізвища: Альтаміра-і-Кревеа, Білецький-Носенко, Жоліо-Кюрі, Квітка-Основ'яненко, Немирович-Данченко, Нечуй-Левицький, Римський-Корсаков, Чорний-Діденко.
в) Імена з кваліфікаційними прикладками, котрі часто вживаються у фольклорі для характеристики персонажів: Іван-солдат, Кирик-мужичок. Але якщо прикладка розгорнута, то ставиться тире: Іван – мужичий син, рідше – кома: Іван, селянський син.
1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський.
Дефіс також ставимо в прикметниках, утворених від імені та прізвища: Вальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль Верн – жуль-вернівський, Марк Твен – марк-твенівський.
2. Прикметники від китайських, корейських, в'єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Мао Цзедун – маоцзедунівський, Кім Ір Сен – кімірсенівський.
3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д'Аламбер зберігають апостроф після частки: д'аламберівський.
4. Не утворюються прикметники:
а) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу: Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Дніпрова Чайка, Річард Левове Серце.
б) Від тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу Керогли, Осман-паша тощо.
в) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д'Обіньє.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)