КОНТУР — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́нтур «обрис»
очевидно, запозичене за російським і, можливо, німецьким посередництвом (н. Kontur «контур») з французької мови;
фр. contour «обрис, контур» виникло на основі засвоєного іт. contorno «обрис, контур; гарнір; оточення», похідного від дієслова contornare «оточувати, облямовувати; оперізувати», утвореного за допомогою префікса со(n)›, що продовжує лат. com- (con-), від дієслова tornare «повертатися; знову ставати; приводити (до чогось); бути доречним; належати; (заст.) обертати; віддавати назад», яке продовжує лат. tornāre «точити, обточувати, погладжувати», пов’язане з tornus «різець для тесання; токарний верстат», що походить від гр. τόρνος «циркуль; токарний верстат», пов’язаного з τείρω «тру; мучу», спорідненим з псл. *terti, укр. те́рти;
р. ко́нтур, заст. конту́р, бр. ко́нтур, п. kontur, ч. вл. kontura, слц. слн. kontúra, болг. м. схв. конту́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оконту́рити
оконтуро́вка
оконту́рювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́нтур | білоруська |
| конту́ра | болгарська |
| kontura | верхньолужицька |
| τόρνος «циркуль; токарний верстат» | грецька |
| contorno «обрис, контур; гарнір; оточення» | італійська |
| com- (con-) | латинська |
| tornāre «точити, обточувати, погладжувати» | латинська |
| конту́ра | македонська |
| kontur | польська |
| *terti | праслов’янська |
| ко́нтур | російська |
| конту́ра | сербохорватська |
| kontúra | словацька |
| kontúra | словенська |
| те́рти | українська |
| contour «обрис, контур» | французька |
| kontura | чеська |
| contornare «оточувати, облямовувати; оперізувати» | ? |
| tornare «повертатися; знову ставати; приводити (до чогось); бути доречним; належати; (заст.) обертати; віддавати назад» | ? |
| tornus «різець для тесання; токарний верстат» | ? |
| τείρω «тру; мучу» | ? |
| конту́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України